Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №6-102/08

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 6-102/08

провадження № 61-1062св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника -ОСОБА_3, на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року в складі судді Карпушина Г. Л.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2008 році ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого документа та зобов'язання Козельщинського районного відділу земельних ресурсів здійснити дії щодо реєстрації оформлення та видачі державного акта на земельну ділянку площею 4,33 га, розташовану на території Васильківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах зазначених в державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_2 від 10 січня 2002 року на ім'я ОСОБА_1, у відповідності до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Ліга-Паритет» від 14 квітня 2008 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року, у складі судді Андрієнко Г. В., зобов'язано Козельщинський районний відділ земельних ресурсів здійснити дії щодо реєстрації оформлення та видачі державного акта на земельну ділянку площею 4, 33 га, розташовану на території Васильківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах зазначених в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_2 від 10 січня 2002 року на ім'я ОСОБА_1, у відповідності до рішення третейського суду при асоціації «Ліга-Паритет» від 14 квітня 2008 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Оскільки ОСОБА_4 відмовився виконати рішення третейського суду, посилаючись на неможливість його виконання особисто, суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа на здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2, пояснював, що його батькові - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя не було відомо про існування рішення третейського суду при асоціації «Ліга-Парітет» від 14 квітня 2008 року, яким його незаконно, попри законодавчу заборону на відчуження земель сільськогосподарського призначення, позбавили права власності на землю, а також не було відомо про оскаржувану ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року. Апеляційний суд вказав, що право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку припинилося за життя останнього, однак до суду чи інших компетентних органів з питань порушення його права власності, вчинення незаконних дій при відчуженні даного майна, оскарження дій інших осіб, які були спрямовані на набуття права власності щодо належного йому майна, померлий не звертався. Оскільки спірне майно не входило до складу спадщини після померлого ОСОБА_4, як і інші права спадкодавця щодо оскарження дій третіх осіб пов'язаних з переходом права власності на спірну земельну ділянку, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосувалося прав та законних інтересів апелянта на момент його винесення і останній не набув процесуальних прав спадкодавця на його оскарження, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, в особі представника - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши обставин, на які посилалась особа, яка подала апеляційну скаргу, а саме: рішенням третейського суду його батька незаконно позбавили права власності на землю, оскільки будь-яке відчуження земель сільськогосподарського призначення неможливе в силу закону, а ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за життя не було відомо про існування рішення третейського суду при асоціації «Ліга-Парітет» від 14 квітня 2008 року, а також не було відомо про оскаржувану ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року. Скаржник також повідомляв суд про те, що про існування указаних рішень йому стало відомо тільки після того як він почав оформлення спадкових прав після смерті батька. Право власності померлого на спірну земельну ділянку, як і правовідносини, які виникають з правочинів, щодо чого ухвалено рішення третейського суду, не є нерозривно пов'язаними з особою, а тому спадкоємці осіб, яких в судовому порядку позбавили права власності можуть оскаржувати такі судові рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_2 від 10 січня 2002 року, ОСОБА_4, був власником земельної ділянки площею 4,33 га, розташованої на території Васильківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах зазначених в Державному акті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

На підставі того, що 05 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, останній звернувся до третейського суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 05 січня 2007 року та визнання за ним права власності на земельну ділянку.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Ліга-Парітет» від 14 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про видачу виконавчого документа у відповідності до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Ліга-Парітет» від 14 квітня 2008 року.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2008 року вирішено питання щодо земельної ділянка, яка згідно встановлених судом апеляційної інстанції обставин належала ОСОБА_4, тобто спадкодавцю особи, яка звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на указане судове рішення суду першої інстанції - ОСОБА_2

За положеннями статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( стаття 1218 ЦК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно рішення Конституційного Суду України від11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Станом на момент подання ОСОБА_2 апеляційної скарги конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях були конкретизовані в главах1, 2 розділу V ЦПК України у відповідній редакції, де було врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України у відповідній редакції сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мали особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

З огляду на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та не дав належної оцінки обставинам, якими ОСОБА_2 обґрунтовував доводи його апеляційної скарги і незаконність судового рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 406, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника - ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 жовтня 2017 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик