Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2020 року у справі №370/2184/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 370/2184/18

провадження № 61-2347св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області,

третя особа - Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року в складі судді Мазка Н. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області) про визнання протиправними рішень відповідача, прийнятих у формі протоколів, виплату допомоги з тимчасової втрати працездатності, визнання протиправними дій відповідачав частині звільнення, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, внаслідок нещасного випадку, що стався 01 лютого 2018 року, позивач перебував на амбулаторному лікуванні в період з 02 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року та з 20 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року, про що своєчасно повідомляв відповідача.

26 лютого 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі наказу від 26 лютого 2018 № 821-к за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. 06 березня 2018 року позивач отримав від відповідача лист за 07/478 від 26 лютого 2018 року про необхідність отримання ним трудової книжки.

22 березня 2018 року позивачу запропоновано отримати трудову книжку та ознайомиться з наказом про звільнення.

Звільнення вважає незаконним, оскільки в період з 19 лютого по 21 березня 2018 року, який відповідач вважав прогулом, позивач перебував на лікуванні.

За вказаний період позивачу не виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності через невідповідність (як вважав відповідач) листків непрацездатності вимогам чинного законодавства.

Строк для звернення в суд з позовом пропустив з поважних причин, оскільки з приводу незаконності дій відповідача 26 березня 2018 року звертався зі скаргою на дії відповідача до Державної служби України з питань праці, 03 квітня та 05 червня 2018 року подавав скаргу і адвокатський запит до Виконавчої дирекції ФССУ у Київській області.

В період з 04 липня по 20 липня 2018 року позивачем вживались заходи з метою збору та аналізу доказів, які підтверджують протиправність та безпідставність тверджень відповідача про необґрунтованість усіх листків непрацездатності позивача, наданих для виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Посилаючись на зазначені обставини просив:

визнати поважними причини пропуску місячного строку для звернення до суду у спорі про поновлення на роботі та компенсації втраченого заробітку у зв`язку з вимушеним прогулом;

визнати протиправними рішення Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області, прийняті у формі протоколу № 7 від 26 лютого 2018 року та протоколу № 13 від 21 березня 2018 року;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області виплатити соціальну допомогу по тимчасовій втраті працездатності, що становить 16 249,28 грн за період з 02 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року;

визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області в частині звільнення, скасувати наказ про звільнення від 26 лютого 2018 року № 81-к та поновити на посаді головного спеціаліста фінансового контролю та аудиту Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 23 березня 2018 року в сумі 266 032,06 грн, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн;

стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 423,90 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 700,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з пропуском строку звернення до суду, встановлених статтею 233 КЗпП України та не надав суду належних, допустимих доказів поважності його пропуску, а тому відмовив у задоволенні його позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача в частині звільнення, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними рішень відповідача, прийнятих у формі протоколу № 7 від 26 лютого 2018 року та протоколу № 13 від 21 березня 2018 року, суди виходили з результатів перевірки Виконавчою дирекцією ФССУ у Київській області, якою встановлено, що комісія з соціального страхування при прийнятті своїх рішень про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності керувалась результатами перевірок, які вказували на обґрунтованість видачі листків непрацездатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували всіх обставин справи та дійшли помилкового висновку про те, що причини пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, які вказані позивачем у позовній заяві, є неповажними. Позивач, ознайомившись з наказом про звільнення, вживав заходів з метою поновлення своїх порушених прав, зневажливого ставлення до порушення та відповідної бездіяльності не допустив.

Судами не надано належної оцінки обґрунтованості дій відповідача в частині незаконного звільнення позивача без дотримання належних процедур, які передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними рішень відповідача, прийнятих у формі протоколу № 7 від 26 лютого 2018 року та протоколу № 13 від 21 березня 2018 року, суди порушили право ОСОБА_1 на соціальну допомогу, передбачене чинним законодавством України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року на адресу суду від представника Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області надійшов відзив на касаційну скаргу. У вказаному відзиві представник відповідача зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що відповідно до наказу Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області № 241-к від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту в порядку переведення з 01 серпня 2017 року, а наказом цієї ж установи № 636-к від 19 грудня 2017 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу фінансового контролю та аудиту з 02 січня 2018 року.

Наказом № 81-к від 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за прогули, які мали місце з 20 лютого 2018 року по 26 лютого 2018 року, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Листом № 07/478 від 26 лютого 2018 року відповідач повідомив позивача про необхідність отримання трудової книжки, у зв`язку з розірванням із ним трудового договору відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, за місцем роботи або надати згоду на відправлення трудової книжки поштою.

В період з 02 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року позивач був тимчасово непрацездатний відповідно до листів непрацездатності, виданих різними медичними установами.

Відповідно до листка непрацездатності серії ВДІ № 125492, виданого ТОВ «Медичний центр «Добробут», відкритого 02 лютого 2018 року, встановлено причина непрацездатності: нещасний випадок на виробництві та його наслідки. Режим лікування амбулаторний, діагноз травма, але яка встановити неможливо, оскільки в тому місці розміщено відтиск печатки. До роботи необхідно стати 20 лютого 2018 року.

За результатами розслідування нещасного випадку (акт від 23 лютого 2018 року), який мав місце 01 лютого 2018 року о 13 год 34 хв в Управлінні виконавчої дирекції ФССУ у Київській області, комісія, у творена відповідно до наказу від 02 лютого 2018 року, дійшла висновку, що цей нещасний випадок не є таким, що пов`язаний з виробництвом.

У листі непрацездатності серії АДІ №896255, виданого Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», відкритого 20 лютого 2018 року на ім`я позивача, не зазначено ні первинного, ні заключного діагнозу. В розділі причина непрацездатності вказано загальне захворювання. Режим лікування амбулаторний. Стати до роботи 10 березня 2018 року.

У листі непрацездатності серії АДІ №896962, виданого Комунальним закладом «Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги», відкритого 12 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , не зазначено ні первинного, ні заключного діагнозу. В розділі причина непрацездатності вказано загальне захворювання. Режим лікування амбулаторний. Стати до роботи 22 березня 2018 року.

Відповідно протоколу № 7 засідання комісії із соціального страхування Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області від 26 лютого 2018 року, прийнято рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по листку непрацездатності АДІ №125492 за період з 02 по 10 лютого 2018 року та про відмову в призначенні йому допомоги за період з 11 по 19 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом № 13 засідання комісії із соціального страхування Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області від 21 березня 2018 року, відмовлено в призначенні допомоги ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДІ № 896255.

Листом Виконавчої дирекції ФCCУ № 11-14/Ф-579з-938 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 , повідомлено, що за результатами перевірок листки непрацездатності серії АДІ № 125492 за період з 02 лютого 2018 року по 10 лютого 2018 року, серії АДІ № 896255 за період з 20 лютого 2018 року по 09 березня 2018 року визнані такими, що видані необґрунтовано.

Листом Управління виконавчої дирекції ФССУ у Київській області № 06/1340 від 26 червня 2018 року позивача повідомлено, що листок непрацездатності серії АДІ № 896962 за період 12 березня 2018 року по 21 березня 2018 року комісією соціального страхування Управління не розглядався у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2018 року не перебував у трудових відносинах з Управлінням.

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом наведеної норми права та статті 234 КЗпП України цей строк може бути поновлено у разі порушення трудових прав працівника.

Отже, перш ніж застосовувати строк звернення до суду суд має встановити чи порушено трудові права позивача. Якщо вони не порушені, то суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 235/1954/16-ц (провадження № 61-423св17).

Суд першої інстанції не встановив порушення трудових прав позивача, а застосував наслідки пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, що можливе тільки у випадку обґрунтованості позову.

Апеляційний суд на вказане порушення уваги не звернув, погодившись з доводами суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду.

Отже, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, помилково застосували норми чинного законодавства про наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду, не надавши оцінку наявності порушення трудових прав позивача при звільненні його з роботи.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки позивача звільнено за прогули (невихід на роботу без поважних причин) у робочі дні, коли він за згідно наданих ним листків непрацездатності перебував на лікуванні, а судами не надано оцінки таким діям відповідача з точки зору відповідності їх нормам трудового законодавства, вирішення інших вимог про оплату вимушеного прогулу, листків непрацездатності, відшкодування моральної шкоди залежить від цієї оцінки, що зумовлює скасування оскаржених судових рішень в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук