Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №175/2125/14

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 175/2125/14-ц

провадження № 61-543 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Марфін Банк»,

представник позивача - АсхадулінаТетяна Валентинівна,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Свистунової О. В., Осіяна О. М., від 29 квітня 2015 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що14 липня 2008 рокуміж відкритим акціонерним товариством «Морський Транспортний Банк», після зміни найменування - ПАТ «Марфін Банк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної ліній у розмірі 42 121 долар США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 13 липня 2020 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Взяті на себе кредитні зобов'язання відповідачі належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, у зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 43 330 доларів 23 центи США.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Марфін Банк», уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року у розмірі 43 330 доларів 23 центи США.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді від 8 грудня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Марфін Банк» відмовлено.

Відмовляючи у позові ПАТ «Марфін Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів, а саме чіткого розрахунку суми позову у гривневому еквіваленті, тому суд позбавлений можливості визначити суму заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Марфін Банк» задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 рокускасовано. Позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року у розмірі 43 330 доларів 23 центи США, з яких: 33 615 доларів 93 центи США заборгованості за кредитом, 9 714 долари 30 центів США заборгованості за процентами, пеня за несплачену суму кредиту у розмірі 28 453 грн 08 коп., пеня за несплачені проценти за користування кредитом у розмірі 6 738 грн 89 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, це є підставою для стягнення з нього заборгованості за цим договором, однак у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Разом з тим, оскільки кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішенні зазначив про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

4 серпня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просили скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відкрив провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ «Марфін Банк», поданою з пропущенням строку апеляційного оскарження, не вирішивши питання про його поновлення, тау порушення вимог статей 74 - 76 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, розглянув справу за їх відсутності, не повідомивши належним чином про час та місце розгляду справи, їм не було надіслано копій апеляційної скарги. Крім того, суд не врахував, що 10 квітня 2014 року між сторонами було укладено угоду про пролонгацію погашення кредитної заборгованості на 24 місяці, тобто після вимоги щодо її погашення. Також копії ліцензій на здійснення банківських операцій, що знаходяться в матеріалах справи, не вказують на право позивача надавати послуги - кредити, резидентам - громадянам України, у валюті США та вимагати повернення кредитів саме в цій валюті, а не в гривні, як це передбачено Конституцією України.

23 вересня 2016 року ПАТ «Марфін Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги щодо відстрочки чи пролонгації погашення кредитної заборгованості є безпідставними, оскільки така угода між сторонами не укладалась.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

3 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 14 липня 2008 рокуміж відкритим акціонерним товариством «Морський Транспортний Банк», після зміни найменування -ПАТ «Марфін Банк»,і ОСОБА_3укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної ліній у розмірі 42 121 долар США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 13 липня 2020 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Взяті на себе кредитні зобов'язання відповідачі належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до статті 298 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалися на те, що вони не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 29 квітня 2015 року.

При цьому відкриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ «Марфін Банк» суд не вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, то в силу статті 411 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В.Черняк