Історія справи

Постанова

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 752/22270/19

Провадження № 61-19599св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

стягувач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - стягувач), інтереси якого представляє адвокатЛісовський Сергій Володимирович (далі - адвокат),

боржниця - ОСОБА_1 (далі - боржниця),

за заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (далі - заява) за рішенням суду у справі за позовом стягувача до боржниці, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором

за касаційною скаргою стягувача на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року, постановлену суддею Колдіною О. О., та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, прийняту колегією суддів у складі Савченка С. І., Верланова С. М. і Мережко М. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа щодо стягнення з боржниці заборгованості за кредитом і поновлення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Обґрунтував тим, що після пред`явлення виконавчого листа до виконання тричі звертався до виконавчої служби про надання інформації про хід виконання. Згодом на запит отримав відповідь, згідно з якою державний виконавець після винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження надіслав виконавчий лист стягувачеві, а провадження за закінченням терміну зберігання знищили. Оскільки виконавчий лист із виконавчої служби до стягувача не повернувся, просив поновити строк на пред`явлення його до виконання та видати дублікат.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили стягувачеві у задоволенні заяви. Вважали, що він не обґрунтував поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а після спливу такого строку дублікат виконавчого листа не може бути виданий. Із такими судовими рішеннями стягувач не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що суди не встановили, за яких обставин втрачений виконавчий лист; не врахували, що оригінал останнього у стягувача відсутній; не з`ясували, чи дотримав державний виконавець порядок повернення виконавчого листа. Вважає невиконання остаточного судового рішення порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

3. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи можна задовольнити заяву про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд відмовив у поновленні строку для пред`явлення його до виконання. Відповідь на це питання негативна, бо у випадку спливу строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та непоновлення цього строку судом немає підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Тому судові рішення у частині видачі такого дубліката слід залишити без змін.

(2) Зміст заяви стягувача

4. 28 жовтня 2019 року стягувач звернувся до суду із заявою, в якій просив:

4.1. Видати дублікат виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 12/10 від 20 вересня 2010 року про стягнення з боржниці 101 670,94 доларів США заборгованості за кредитним договором, що за курсом Національного банку України станом на 15 грудня 2009 року становить 811 395,25 грн (далі - виконавчий лист).

4.2. Визнати строк на пред`явлення виконавчого листа (дубліката) до виконання пропущеним із поважних причин і поновити цей строк.

5. Мотивував заяву так:

5.1. 23 березня 2011 року, 15 серпня 2014 року та 22 липня 2019 року стягувач звертався до державного виконавця із запитами щодо надання інформації про хід виконання виконавчого листа.

5.2. 8 серпня 2019 року отримав відповідь, згідно з якою 1 листопада 2010 року державний виконавець виніс постанову «про відмову у відкритті виконавчого провадження»; виконавчий документ був відправлений стягувачу, а виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання; повторно виконавчий лист не надходив.

5.3. Станом на 21 жовтня 2019 року виконавчий лист на адресу стягувача не надходив.

5.4. Оскільки виконавчий лист втрачений, задля належного виконання рішення суду слід поновити строк для пред`явлення цього листа до виконання та видати його дублікат.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції

6. 7 лютого 2020 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залишив без задоволення заяву стягувача. Мотивував так:

6.1. Стягувач звернувся із заявою лише у жовтні 2019 року, тобто майже через шість років після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання після його повернення.

6.2. Відсутні будь-які докази втрати оригіналу виконавчого листа та поважності причин пропуску строку пред`явлення його до виконання.

6.3. 20 січня 2020 року Голосіївський районний суд міста Києва вже відмовив стягувачу у задоволенні його заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

7. 26 листопада 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині вказану ухвалу залишив без змін. Мотивував постанову так:

7.1. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що стягувача, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення його вимог, слід вважати обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Наявність трьох заяв стягувача за 10 років з дня ухвалення судового рішення підтверджує невжиття стягувачем заходів для обізнаності про стан виконавчого провадження та для своєчасного отримання відповідної інформації стосовно нього.

7.2. Стягувач не довів поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

7.3. На момент винесення державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 1 листопада 2010 року постанови діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). Згідно з часиною першою статті 27 Закону № 606-XIV копію вказаної постанови державний виконавець мав відправити з супровідним листом простою кореспонденцією. Посилання стягувача на частину першу статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) є безпідставним.

7.4. Недостовірним є твердження стягувача про те, що йому лише 8 серпня 2019 року з листа ДВС стало відомо про рух виконавчого листа. Згідно з доданою до матеріалів справи заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 16 грудня 2011 року стягувач знав, що державний виконавець 1 листопада 2010 року прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за цим листом.

7.5. Подання стягувачем трьох запитів 23 березня 2011 року, 15 серпня 2014 року та 22 липня 2019 року не є належними підставами для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

7.6. Стягувач не використав право сторони виконавчого провадження, передбачене статтею 11-1 Закону № 606-XIV і статтею 19 Закону № 1404-VIII, зокрема на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. Він недобросовісно користувався правами та недобросовісно ставився до виконання обов`язків сторони у справі.

7.7. Відмова суду поновити трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету. Також є розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою, що не суперечить принципу юридичної визначеності.

7.8. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11). Отже, закон пов`язує видачу дубліката виконавчого листа не тільки з його втратою, але й із дотриманням відповідного строку.

7.9. Втрата оригіналу виконавчого листа підтверджена, зокрема з урахуванням того, що ще у грудні 2011 року стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката. Неправильність висновків суду з цього приводу не зумовила неправильне вирішення питання.

7.10. Підстав для видачі дубліката виконавчого листа немає через те, що стягувач подав заяву після спливу строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутні підстави для поновлення цього строку.

(5) Зміст вимог касаційної скарги й ухвал суду касаційної інстанції

8. 28 грудня 2020 року стягувач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, а справу спрямувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. 1 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою стягувача в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа. Вказав, що підстава касаційного оскарження визначена в абзаці шостому частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).

10. Того ж дня Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою стягувача в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Мотивував тим, що у вказаній частині ухвала не підлягає касаційному оскарженню згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

11. 23 квітня 2024 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у зв`язку зі звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_4 на підставі службової записки секретаря Другої судової палати Касаційного цивільного суду видала розпорядження № 582/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Тоді ж згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями доповідачем у справі був визначений суддя Зайцев А. Ю.

12. 29 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву судді Зайцева А. Ю. про самовідвід і відвів його від розгляду касаційної скарги стягувача у справі.

13. 29 квітня 2024 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у зв`язку з постановленням 29 квітня 2024 року ухвали про задоволення заяви судді Зайцева А. Ю. про самовідвід видала розпорядження № 614/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями доповідачем визначений суддя Гудима Д. А.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Стягувач мотивував касаційну скаргу так:

14.1. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у таких постановах:

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, про те, що «ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити дату його видачі. Відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права»;

Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12, про те, що «згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Належним доказом надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із його оригіналом є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 201/15305/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 2-1693/10».

14.2. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили вимоги статті 6 Конвенції, згідно з тлумаченням якої право є ілюзорним, якщо правова система країни допускає, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

14.3. Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що згідно зі статтею 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та скерування справи на новий розгляд. Зокрема суди не встановили, за яких обставин втрачений виконавчий лист, не врахували, що його оригіналу у стягувача немає, не з`ясували, чи дотримав державний виконавець порядок повернення виконавчого листа.

(2) Позиція інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу стягувача не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

16. 1 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою стягувача в частині видачі дубліката виконавчого листа на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України.

17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи можна задовольнити заяву про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд відмовив у поновленні строку для пред`явлення його до виконання?

19. Стягувач просив поновити строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати його дублікат, бо виконавчий лист з виконавчої служби не повернувся після винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Суди попередніх інстанцій вважали, що немає поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Тому відсутні підстави для його поновлення та відповідно для видачі дубліката цього листа. Стягувач у касаційній скарзі стверджував, зокрема, про те, що суди не встановили, за яких обставин втрачений виконавчий лист, не врахували, що оригіналу останнього стягувач не має, не з`ясували, чи дотримав державний виконавець порядок повернення виконавчого листа, не взяли до уваги, що остаточне судове рішення залишається невиконаним. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із цими аргументами стягувача за обставин цієї справи не погоджується.

20. На час винесення державним виконавцем постанови 1 листопада 2010 року діяв Закон № 606-XIV, тоді як на час звернення стягувача до суду із заявою вже діяв Закон № 1404-VIII.

21. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII).

22. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був у частині другій статті 23 Закону № 606-XIV).

23. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

24. До дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (підпункт 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).

25. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

25.1. 20 вересня 2010 року на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 18 травня 2010 року суд видав виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь стягувача 101 670,94 доларів США заборгованості за кредитним договором, що за курсом Національного банку України станом на 15 грудня 2009 року становить 811 395,25 грн, і судових витрат.

25.2. Стягувач подав виконавчий лист до виконання у Відділ ДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві.

25.3. 23 березня 2011 року, 15 серпня 2014 року та 22 липня 2019 року стягувач звертався до державного виконавця із запитами щодо надання інформації про хід виконання виконавчого листа.

25.4. 8 серпня 2019 року ДВС надала відповідь, згідно з якою 1 листопада 2010 року державний виконавець виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження; виконавчий документ надісланий стягувачу, а виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання; повторно виконавчий лист не надходив.

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає до увагу на те, що, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 35)).

27. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання через сплив близько 8 років з часу повернення його стягувачу, який не довів наявність для цього поважних причин. 1 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою стягувача в частині щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, адже вказана ухвала не підлягає касаційному оскарженню.

28. Пропуск стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення такого пропущеного строку. Інакше кажучи, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката такого втраченого документа вважається поданою у межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Коли цей строк сплив, а суд його не поновив, то немає підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

29. Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій процедури, що може істотно впливати на права учасників справи та зумовлювати порушення гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції. Відмова суду у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умов пропуску стягувачем строку для подання такого документа до виконання та відсутності підстав для поновлення цього строку не зумовлює порушення зазначених гарантій, зокрема права на виконання остаточного судового рішення.

30. Враховуючи припис частини першої статті 400 ЦПК України, неприйнятними є доводи касаційної скарги стосовно обставин втрати виконавчого листа та причин поважності пропуску строку для його пред`явлення до виконання. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин.

31. З огляду на надану оцінку аргументів стягувача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

33. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

34. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

35. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 7 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко