Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.09.2020 року у справі №760/13941/19

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 760/13941/19

провадження № 61-12473св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, Об'єднана житлова комісія Генерального штабу Збройних сил України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих,

третя особа - Житлова комісія Київського військового інституту управління і зв'язку,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є.

М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Об'єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних сил (далі - ГШ ЗС) України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих, третя особа - Житлова комісія Київського військового інституту управління і зв'язку, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував на службі у Збройних силах України з 04 серпня 1984 року до 10 липня 2013 року та наказом Міністерства оборони України від 10 липня 2013 року № 238 звільнений у військовому званні "полковник" з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штату.

З 27 грудня 1994 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, яка також перебувала на військовій службі у Збройних Силах України з 03 жовтня 1984 року до 04 березня 2002 року. У шлюбі у них народилися дві доньки.

З 27 липня 1994 року він перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини Київського військового інституту управління і зв'язку. Там же, на квартирному обліку з 29 січня 1991 року перебувала його дружина.

Протягом перебування на службі житлові умови періодично перевіряли представники відповідних комісій, які встановлювали, що сім'я потребує покращення житлових умов.

Станом на 25 жовтня 2001 року у квартирній справі його дружини на квартирному обліку перебувало четверо людей: він, ОСОБА_2 та дві дочки.

19 лютого 2002 року його дружина подала клопотання голові житлової комісії Київського гарнізону про переведення квартирної черги з неї на нього.

Рішенням житлової комісії ЦАМО та ГШ ЗС України його зараховано на квартирний облік до житлової комісії ЦАМО та ГШ ЗС України на загальних підставах з 29 січня 1991 року зі складом сім'ї 4 особи.

Був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та у квартирі АДРЕСА_2. Право власності на зазначені квартири зареєстровано не було.

На засіданні житлової комісії ГШ ЗС України 17 травня 2017 року його було знято з квартирного обліку житлової комісії ГШ ЗС України, як такого, що вчасно не пройшов перереєстрацію та не надав до житлової комісії свою облікову справу.

На засіданні житлової комісії ГШ ЗС України 11 жовтня 2018 року йому було відмовлено у поновленні на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у м.

Києві.

10 грудня 2018 року він звернувся до заступника Міністра оборони України, який на особистому прийомі рекомендував йому до 10 січня 2019 року надати відповідні документи до житлової комісії ГШ ЗС України.

11 січня 2019 року від голови Об'єднаної житлової комісії ГШ ЗС України та військових частин ним отримана відповідь про відновлення його на квартирному обліку в гарнізоні м. Києва з 27 липня 1994 року складом сім'ї одна особа.

Зазначене рішення оформлене протоколом засідання Об'єднаної житлової комісії ГШ ЗС України від 11 січня 2019 року.

З прийнятим рішенням не погодився та вважав, що воно порушує його право на житло, передбачене статтею 47 Конституції України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати резолютивну частину рішення Об'єднаної житлової комісії ГШ ЗС України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих, оформленого протоколом від 11 січня 2019 року № 2; зобов'язати відповідачів включити його зі складом сім'ї з 4 осіб до списку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні міста Києва з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку з 29 жовтня 1991 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення засідання Об'єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних сил України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих у частині результату розгляду питання поновлення на квартирному обліку в м. Києві по ОЖК ГШ ЗС України полковника запасу Гнатюка О. С., оформлене протоколом від 11 січня 2019 року № 2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення засідання Об'єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних сил України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене статтею 47 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на житло.

Суд також дійшов висновку, що решта вимог не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду про скасування рішення житлової комісії в частині результату розгляду питання поновлення на квартирному обліку ОСОБА_1 після набрання законної сили є підставою для включення позивача до списку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов, відповідним державним органом на підставі вже існуючого рішення житлової комісії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Об'єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних сил України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих задоволено частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд не визначив реальний суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, не дослідив обставин справи та передчасно дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивач звернувся до суду з позовом до неналежних відповідачів. А суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі нових учасників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його позову, вказавши, що позов було пред'явлено до неналежних відповідачів. При цьому, судом не було вказано, хто є належним відповідачем у справі.

Вважає, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - це обов'язок суду.

Вважає, що Об'єднана комісія хоч і не є юридичною особою, проте повністю підпорядковується ГШ ЗС України, тому вважає її належним відповідачем у справі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити дії також вважає помилковим, таким, що обмежує його право на житло, як військовослужбовця та громадянина.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки воно не має повноважень для виконання вимог позову, а Об'єднана житлова комісія ГШ ЗС України взагалі не є юридичною особою, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував на службі у Збройних Силах України з 04 серпня 1984 року до 10 липня 2013 року та наказом Міністерства оборони України від 10 липня 2013 року № 238 звільнений у військовому званні "полковник" з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штату.

27 грудня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають двох дітей.

З 27 липня 1994 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку Житлової комісії військової частини Київського військового інституту управління і зв'язку.

ОСОБА_2 перебувала на квартирному обліку житлової комісії військової частини Київського військового інституту управління і зв'язку з 29 січня 1991 року.

Станом на 25 жовтня 2001 року у квартирній справі ОСОБА_2 на квартирному обліку перебувало чотири людини: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та двоє їх дочок.

19 лютого 2002 року ОСОБА_2 подала клопотання голові житлової комісії Київського гарнізону про переведення квартирної черги з неї на її чоловіка.

Рішенням житлової комісії ЦАМО та ГШ ЗС України ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік до житлової комісії ЦАМО та ГШ ЗС України на загальних підставах з 29 січня 1991 року зі складом сім'ї 4 особи, що підтверджується витягом з протоколу від 12 грудня 2005 року № 14.

З огляду на довідку житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 17 квітня 2012 року № 41, ОСОБА_2 не перебуває на квартирному обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України.

На засіданні житлової комісії ГШ ЗС України 17 травня 2017 року ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку житлової комісії ГШ ЗС України як такого, що вчасно не пройшов перереєстрацію та не надав до житлової комісії свою облікову справу, що підтверджується витягом з протоколу від 17 травня 2017 року № 23.

На засіданні житлової комісії ГШ ЗС України 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у м.

Києві.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з листом до заступника Міністра оборони України щодо поновлення його на квартирному обліку.

11 січня 2019 року ОСОБА_1 отримана відповідь від голови Об'єднаної житлової комісії ГШ ЗС України та військових частин про відновлення його на квартирному обліку у гарнізоні м. Києва з 27 липня 1994 року складом сім'ї одна особа.

Зазначене рішення оформлене протоколом засідання Об'єднаної житлової комісії ГШ ЗС України від 11 січня 2019 року (а. с. 67-69).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц та від 30 січня 2019 року у справі № 552/638/17, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Судове рішення суде апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За правилами частини 1 статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Разом з тим, положеннями частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 12 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Об'єднана житлова комісія ГШ ЗС України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих не є юридичною особою, а тому, відповідно до частини 2 статті 48 ЦПК України не може бути відповідачем в суді.

При цьому, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України хоч і є юридичною особою, проте, у силу своїх повноважень, не має права задовольнити вимог ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція) для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).

До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення, зокрема, щодо:

взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) приймається відкритим голосуванням більшістю голосів. Голосування проводиться за наявності на засіданні житлової комісії не менше двох третин членів затвердженого складу житлової комісії.

Рішення житлових комісій військової частини (об'єднаної житлової комісії) може бути переглянуто житловою комісією, яка прийняла це рішення, або її правонаступником з підстав, передбачених законодавством та цією Інструкцією, а також оскаржено до суду (пункт 13 розділу ІІ Інструкції).

Пунктом 6 розділу VI Інструкції визначено, що після проведення перевірки житлових умов військовослужбовця житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) на найближчому засіданні, але не пізніше ніж через місяць з дати реєстрації відповідного рапорту військовослужбовця, розглядає питання щодо зарахування військовослужбовця на облік.

На засіданні житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) має право бути присутнім військовослужбовець та члени його сім'ї, щодо яких приймається рішення.

За результатами розгляду житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про зарахування військовослужбовця та членів його сім'ї на облік або відмовляє у зарахуванні на облік із зазначенням обґрунтування такої відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) інформує про прийняте рішення військовослужбовця та направляє до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району витяг з наказу командира військової частини для здійснення обліку.

Отже, належним відповідачем у такій справі є не квартирно-експлуатаційне управління та не житлова комісія, яка не є юридичною особою, а той орган, у якому така комісія утворена.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач зазначає відповідача, а суд перевіряє його належність, є обґрунтованими, проте не спростовують правильності судового рішення суду апеляційної інстанції, який перевірив ці доводи і встановив, що визначені позивачем відповідачі, є неналежними, навівши відповідне правове обґрунтування та пославшись на Інструкцію. Зазначене також відповідає і фактичним обставинам справи.

Так, згідно з наказом ГШ ЗС України від 10 січня 2019 року було створено Об'єднану житлову комісію ГШ ЗС України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих (том 1, а. с. 129-135).

Апеляційна скарга, яка подана від Об'єднаної комісії, подана на бланку, з огляду на який, належним відповідачем теж має бути ГШ ЗС України (том 2, а. с. 2-6).

Доводи касаційної скарги про те, що суд повинен був замінити неналежного відповідача належним, є правильними, але процедура, яка передбачена статтею 51 ЦПК України, позбавляє Верховний Суд можливості, як замінити неналежного відповідача, так і направити справу на новий розгляд.

Так, суд може замінити неналежного відповідача належним лише за клопотанням позивача, але такого клопотання ОСОБА_1 у суді першої інстанції не подавав, достовірно знаючи про те, що Об'єднана житлова комісія ГШ ЗС України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих не є юридичною особою, оскільки відповідні доводи містяться у запереченні Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (том 1, а. с. 167-173).

Крім того, спливли строки, передбачені частиною 1 і 2 статті 51 ЦПК України для заміни неналежного відповідача, оскільки виключних підстав поновлювати цей строк позивач не навів (частина 3 , статті 51 ЦПК України).

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні позову у цій справі не перешкоджає позивачу пред'явити позов до належного відповідача на загальних підставах.

Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення суду апеляційної інстанції, яким рішення районного суду було скасовано, то немає підстав для скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року, про що просить у касаційній скарзі заявник.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк