Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №161/4791/18

Постанова

Іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 161/4791/18

провадження № 61-48178св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив: визнати незаконним рішення Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Луцький прикордонний загін) про зняття його з обліку та виключення зі списку осіб, які мають право позачергового одержання жилих приміщень; зобов'язати Луцький прикордонний загін поновити його на квартирному обліку та включити в список осіб, що мають право позачергового одержання жилих приміщень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він був зарахований в списки особового складу Луцького прикордонного загону на підставі наказу начальника загону від 25 березня 2004 року № 65-ос. Згідно з протоколом засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону від 06 березня 2008 року № 1 його було внесено у списки осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень. Протоколом від 20 травня 2010 року № 4 його зараховано на квартирний облік у першочерговому порядку. Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 13 грудня 2013 року № 280-ОС1 його було звільнено з військової служби відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров`я. Рішенням житлової комісії Луцького прикордонного загону від 09 квітня 2015 року його внесено в списки на отримання житла у позачерговому порядку у зв`язку зі звільненням в запас ЗСУ за станом здоров`я. Однак восени 2017 року рішенням житлової комісії Луцького прикордонного загону його знято з обліку та виключено зі списку осіб, що мають право позачергового одержання житла. Вважає, що рішення відповідача про зняття його з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право позачергового отримання житла, є незаконним, оскільки він був звільнений з військової служби за станом здоров`я, а тому повинен був залишатися на квартирному обліку до отримання житлового приміщення з державного житлового фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 24 липня 2018 року у складі судді Гринь О. М. відмовив в задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що через недостатністьв позивача вислуги на військовій службі 20 років і більше не було підстав для включення його до списків осіб, які мають право на позачергове одержання житла, а тому рішення Луцького прикордонного загону про зняття його з обліку та виключення зі списку осіб, які мають право позачергового одержання жилих приміщень, є правомірним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Волинський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Визнав незаконним рішення Луцького прикордонного загону про зняття ОСОБА_1 з обліку та виключення його зі списку осіб, що мають право позачергового одержання жилих приміщень. Зобов`язав Луцький прикордонний загін поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку та включити в список осіб, що мають право позачергового одержання жилих приміщень. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040 (далі - Інструкція № 1040) не передбачають підстав для зняття позивача з квартирного обліку та зі списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень, з огляду на його звільнення з військової служби за станом здоров`я. При цьому виходив з того, що наявність вислуги на військовій службі 20 років необхідна для залишення на квартирному обліку у випадку звільнення з військової служби з інших підстав, а не за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2018 року Луцький прикордонний загін подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга Луцького прикордонного загону мотивована неврахуванням апеляційним судом причинно-наслідкового зв`язку прийнятих посадовими особами рішень щодо позивача, які виразилися у неправомірному включенні ОСОБА_1 в списки на позачергове право отримання постійного житлового приміщення, оскільки він не має вислуги на військовій службі понад 20 років. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що житлова комісія правомірно зняла позивача з квартирного обліку та зі списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень, через недостатність вислуги років та неправомірною постановкою на облік.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 лютого 2019 року справа № 161/4791/18 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1102/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 25 березня 2004 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Луцькому прикордонному загоні.

Згідно з протоколом № 1 засідання гарнізонної житлової комісії міста Луцьк Державної прикордонної служби України від 06 березня 2008 року ОСОБА_1 внесено в списки осіб, що потребують отримання службових житлових приміщень.

З витягу з протоколу від 20 травня 2010 року № 4 засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону встановлено, що ОСОБА_1 переведено із загальної черги у першочерговий та позачерговий порядок у зв`язку з хворобою.

Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 13 грудня 2013 року № 280-ОС1 ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

З витягу з протоколу від 26 грудня 2013 року № 9 засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону встановлено, що ОСОБА_1 виключено зі списків осіб, що потребують отримання службового житла в зв`язку із звільненням в запас за станом здоров`я.

Також встановлено, що ОСОБА_1 27 лютого 2015 року звернувся до командира Луцького прикордонного загону з рапортом, яким просив внести його в списки осіб на отримання житла в позачерговому порядку у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності.

Згідно з витягом з протоколу від 09 квітня 2015 року № 3 засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону ОСОБА_1 внесено в списки на отримання житла у першочерговому та позачерговому порядку з 13 грудня 2013 року після набуття пільг.

З витягу з протоколу № 6 від 22 вересня 2017 року засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону встановлено, що ОСОБА_1 вирішено зняти з квартирного обліку та зі списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень на підставі статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктів 3.1, 3.14 Інструкції № 1040 - через відсутність підстав перебування (недостатністю вислуги років).

Станом на 03 травня 2018 року загальна вислуга років ОСОБА_1 складала 17 років 03 місяці та 24 дні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК Української РСР).

Згідно зі статтею 34 ЖК Української РСРтакими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством. Облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання (стаття 37 ЖК Української РСР).

Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

За змістом пункту першого та третього статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

За військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі їх направлення для проходження військової служби за межі України або переведення на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, бронюється жила площа, яку займали вони та члени їх сімей, на весь час їх перебування за межами України чи в зазначеній місцевості (пункт 4 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1081 (затвердженого на виконання статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та пунктом 1.4 Інструкції № 1040 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі їх розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені в пункті 29 Порядку № 1081.

Також пунктом 3.12 Інструкції № 1040 військовослужбовці, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку в органі Державної прикордонної служби до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - у військовому комісаріаті та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 30 Порядку № 1081 та пунктом 3.14 Інструкції № 1040 передбачено, що військовослужбовці знімаються з квартирного обліку в населеному пункті в разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, вказаними вище нормативно-правовими актами передбачено вичерпний перелік підстав для зняття з квартирного обліку.

Встановивши, що 20 травня 2010 року ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік у першочерговий та позачерговий порядок у зв`язку з хворобою, а з 09 квітня 2015 року позивача внесено в списки на отримання житла у першочерговому та позачерговому порядку з 13 грудня 2013 року після набуття пільг, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено визначених законом підстав для зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 . Той факт, що позивач не має вислуги на військовій службі 20 років і більше не є підставою для зняття його з квартирного обліку, так як на облік він поставлений за станом свого здоров`я (травма отримана в результаті нещасного випадку та пов`язана з проходженням військової служби).

При цьому Верховним Судом враховується, що рішення відповідача про постановлення ОСОБА_1 на облік (оформлені відповідними протоколами житлової комісії відповідача) не скасовані, а докази про те, що позивач подав відомості, які не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік в матеріалах справи відсутні. Також відповідачем не наведено інших, передбачених законодавством випадків, які давали підстави для зняття з квартирного обліку.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неврахуванням апеляційним судом причинно-наслідкового зв`язку прийнятих посадовими особами рішень щодо позивача, які виразилися у неправомірному включенні ОСОБА_1 в списки на позачергове право отримання постійного житлового приміщення є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко