Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №126/745/17

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 126/745/17

провадження № 61-711св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про тлумачення змісту правочину за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Кучевського П. В.,

ВСТАНОВИВ:

Уберезні 2017 року товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» (далі - ТОВ «Агрофірма «Джулинка») звернулосядо суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про тлумачення змісту правочину.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2007 року між ТОВ «Агрофірма «Джулинка» та відповідачами було укладено окремі договори оренди землі, відповідно до якого відповідачі надали ТОВ «Агрофірма «Джулинка» у строкове платне володіння і користування належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, які належать відповідачам на підставі державних актів на право власності на землю, виданих Бершадською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 04 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 8 вказаних договорів оренди договори укладено на п'ять років. Пунктом 41 вказаних договорів оренди сторони погодилися, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Пунктом 19 договору оренди сторони обумовили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

04 вересня 2009 року відповідачі та ТОВ «Агрофірма «Джулинка» уклали додаткові угоди, відповідно до яких було викладено пункт 8 договору оренди в наступній редакції: «Договір укладено на 5 років з моменту підписання Додаткової угоди».

Державну реєстрацію додаткових угод було проведено 13 липня 2012 року.

Зазначало, що відповідачі чинять перешкоди ТОВ «Агрофірма «Джулинка» у користуванні орендованими ним земельними ділянками, вважаючи, що строк дії договору оренди п'ять років, який обчислюється з моменту державної реєстрації додаткової угоди, тобто з 13 липня 2012 року, внаслідок чого строк договору оренди закінчується 13 липня 2017 року.

З урахуванням викладеного ТОВ «Агрофірма «Джулинка» просило суд тлумачити договори оренди земельних ділянок від 16 липня 2007 року, укладені між відповідачами та ТОВ «Агрофірма «Джулинка», у частині пункту 8 цих договорів у редакції, викладеній пунктом 1 додаткових угод до вказаних договорів оренди землі, наступним чином: додаткова угода продовжує строк дії договору оренди землі на 5 років з моменту державної реєстрації зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі, тобто договір діє з 13 липня 2012 року та закінчується 13 липня 2017 року.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року у складі судді Рудь О. Г. позов задоволено. Надано тлумачення пункту 8 договорів оренди землі від 16 липня 2007 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 04 вересня 2009 року, укладеними між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ТОВ «Агрофірма «Джулинка», таким чином, що п'ятирічний термін оренди починається з 13 липня 2012 року та закінчується 13 липня 2017 року. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Джулинка», суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги доведено належними та допустимими доказами, які ґрунтуються на нормах законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки додаткові угоди до договору оренди землі зареєстровані в Бершадському районному відділі Держкомзему 13 липня 2012 року, а тому з цієї дати й набрали чинності, а відтак строк дії договору оренди продовжено на 5 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, тобто до 13 липня 2017 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_20 - ОСОБА_26 задоволено. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Джулинка» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 про тлумачення змісту правочину відмовлено.

В іншій частині рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення районного суду, виходив з того, що у пункті 8 договору оренди землі від 16 липня 2007 року відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України. Крім того, заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору шляхом зміни строку дії договору і про тлумачення змісту договору на предмет відповідності його вимогам статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, позивачем фактично порушено питання щодо встановлення судом законодавства, котрим регулюються правовідносини, які склалися між сторонами договору та факту відповідності цього договору вимогам чинного законодавства.

У грудні 2017 року ТОВ «Агрофірма «Джулинка» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, апеляційний суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не звернув уваги на те, що додаткові угоди до договорів оренди землі зареєстровані в Бершадському районному відділі Держкомзему 13 липня 2012 року, а тому з цієї дати й набрали чинності.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 213 ЦК Українина вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьої цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом вказаної статті тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв'язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суд першої інстанції насамперед повинен був брати до уваги однакове для всього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 (в межах доводів апеляційної скарги), апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що у пункті 8 договору оренди землі від 16 липня 2007 року відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.

При цьому апеляційний суд вірно зазначив, що, заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору шляхом зміни строку дії договору і про тлумачення змісту договору на предмет відповідності його вимогам статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, позивачем фактично порушено питання щодо встановлення судом законодавства, котрим регулюються правовідносини, які склалися між сторонами договору та факту відповідності цього договору вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Джулинка» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников