Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.03.2023 року у справі №522/8353/21
Постанова КЦС ВП від 23.03.2023 року у справі №522/8353/21

Постанова

Іменем України

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 522/8353/21

провадження № 61-11915св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Рязанцевою Олександрою Олександрівною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2022 року в складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,

Історія справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2021 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя й виділено їх у самостійні провадження.

Позовні вимоги про стягнення аліментів мотивовані тим, що сторони від шлюбу мають трьох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка зазначала, що з часу фактичного припинення шлюбних відносин неповнолітні діти сторін знаходяться виключно на утриманні ОСОБА_1 , а відповідач припинив здійснювати їх утримання та брати участь у їх вихованні. Вказувала, що для гармонійного розвитку дітей витрачає значні кошти щомісяця, оскільки:

Єва навчається в гімназії №1, вивчає англійську, китайську та французьку мови, займається в колективі класного танцю «Фуете»;

Ніка навчається в ЗОСШ №68, вивчає англійську мову, займається черлідінгом, малюванням;

ОСОБА_5 навчається в ЗОСШ №68 та в музичній школі (клас флейта), займається черлідінгом, малюванням та англійською мовою.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок в розмірі 50 % заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 14 травня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 січня 2022 року, а на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 14 травня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат;

допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 як батько дітей зобов`язаний на рівні з матір`ю приймати участь в їх утриманні. Визначаючи спосіб стягнення аліментів, суди зазначили, що позивачка має право вибору способу стягнення аліментів та в заяві про зміну предмета позову просила стягнути аліменти саме в частці від доходу платника аліментів. Прийнявши до уваги рівень доходів ОСОБА_2 , а також наявність у нього другої групи інвалідності, суди вважали за доцільне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частки від його доходів щомісячно, а не частки, як просила позивачка. При цьому суди вважали, що такий розмір аліментів забезпечуватиме якнайкращі інтереси дітей та їх гармонійний розвиток.

Щодо періоду стягнення аліментів, то суди зазначили, що доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент пред`явлення позову (та в подальшому) проживали з матір`ю, а тому аліменти на їх утримання підлягають присудженню від дня пред`явлення позову (14 травня 2021 року). Щодо доньки сторін ОСОБА_3 , то суди встановили, що вона почала постійно проживати з матір`ю лише з 01 січня 2022 року, тому аліменти на її утримання суди стягнули саме з указаної дати.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

в оскаржених судових рішеннях не вказано про те, що розмір стягнутих аліментів не повинен бути меншим, ніж зазначено в частині другій статті 182 СК України, що суперечить висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16;

в частині п`ятій статті 183 СК України визначено мінімальний розмір аліментів, який підлягає стягненню на трьох дітей, а саме половина доходу платника аліментів. Проте, стягнувши аліменти в меншому розмірі, суди не навели підстав для такого зменшення. Встановлення відповідачу ІІ групи інвалідності, на переконання позивачки, не є підставою для зменшення гарантованого законом розміру аліментів з до 1/3 частки від усіх видів заробітку платника аліментів;

суди безпідставно не врахували наявність у власності відповідача значної кількості рухомого та нерухомого майна при визначенні розміру аліментів;

суди неправильно визначили період стягнення аліментів на утримання старшої доньки ОСОБА_3 ;

суди допустили порушення норм процесуального права в частині незадоволення заявленого головуючому в суді першої інстанції відводу, який після подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви безпідставно направив до суду апеляційної інстанції всі матеріали справи, а не матеріали апеляційного оскарження конкретної ухвали, що мало наслідком затягування розгляду справи про стягнення аліментів та порушення прав малолітніх дітей.

У березні 2023 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди з урахуванням положень статей 182 183 СК України визначили розмір аліментів, що підлягають до стягнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

18 січня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл цивільної справи та передано її судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2022 року вказано, що:

«підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 28 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від

04 жовтня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 182 СК України, з урахуванням частини п`ятої статті 183 СК України, щодо визначення розміру аліментів на трьох дітей (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки,

а також встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, проте доводи касаційної скарги дають підстави для відкриття касаційного провадження, так як порушене заявником питання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики».

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають трьох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 працює у ТОВ «Кардіка Асістанс» з 16 лютого 2021 року на посаді лікаря-невропатолога відділення терапевтичного профілю та лікаря-невропатолога поліклінічного відділення денного стаціонару за сумісництвом. Дохід ОСОБА_1 у ТОВ «Кардіка Асістанс» за період з лютого до квітня 2021 року склав13 346,09 грн.

ОСОБА_2 отримує дохід як фізична особа-підприємиць, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування. За період з 2019 року до І півріччя 2021 року задекларував дохід: в 2019 році -46 950 грн; за 2020 рік - 94 870 грн; в І півріччі 2021 року -72 871 грн. Крім того, ОСОБА_2 отримує заробітну плату від ПП «Галерея», ПП «Камертон-Клінік», ТОВ «Старпицца».

ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності довічно.

Сторони не заперечували, що старша донька сторін Єва користується карткою, виданою АТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 в 2021 році продовжував здійснювати оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

На заняття по черлідінгу та малювання дітей приводить мати, яка й здійснює оплату цих занять.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частини перша-друга статті 183 СК України).

Врахувавши матеріальне становище платника аліментів, вік, стан здоров`я, матеріальне становище дітей і платника аліментів, суди правильно визначили розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача та які сприятимуть забезпеченню гармонійного розвитку дітей.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно зменшили гарантований у частині п`ятій статті 183 СК України мінімальний розмір аліментів на утримання трьох дітей, з таких мотивів.

У частині п`ятій статті 183 СК України вказано, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналіз розділу II Наказне провадження ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення частини першої статті 182 та частини п`ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17, провадження № 61-31915св18).

Оскільки в справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у порядку позовного провадження, то застосуванню підлягають положення статті 12 ЦПК України щодо змагальності сторін, зокрема, в частині їх права на подання доказів з приводу обставин, які в силу статті 182 СК України мають враховуватися судом під час визначення розміру аліментів.

При цьому за змістом частини першої статті 183 СК України саме на суд покладено обов`язок з визначення розміру частки заробітку платника аліментів, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.

У справі, яка переглядається, визначаючи розмір частки заробітку ОСОБА_2 , яка буде стягуватися як аліменти на дітей, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, урахував майновий стан сторін, а також стан їх здоров`я, пославшись, зокрема, на те, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи. Доказів того, що визначений судом розмір аліментів не відповідає потребам дітей позивачка до судів попередніх інстанцій не надала.

Доводи позивачки про те, що в ході розгляду справи їй також встановлено ІІ групу інвалідності, апеляційний суд обґрунтовано відхилив, зазначивши, що суд апеляційної інстанції в силу положень статті 367 ЦПК України перевіряє дотримання місцевим судом норм матеріального й процесуального права з урахуванням тих обставин і подій, які мали місце на момент ухвалення судом першої інстанції рішення.

Аргументи касаційної скарги про те, що рівень доходів відповідача та стан його здоров`я не давав судам підстав для зменшення розміру аліментів з до 1/3 частки від доходів платника аліментів, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що в оскаржених судових рішеннях не вказано, що розмір стягнутих аліментів не повинен бути меншим, ніж зазначено в частині другій статті 182 СК України, з таких мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16, на яку посилається позивачка, зроблено висновок, що: «вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. […] У справі, яка переглядається, визначивши розмір аліментів на двох дітей по 1/3 частині заробітної плати щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, апеляційний суд, з висновком якого погодився і касаційний суд, не врахував положень частини другої статті 183 СК України про обов`язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття».

Висновку про те, що резолютивна частина судового рішення обов`язково має містити посилання на те, що стягнутий судом розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вказана постанова суду касаційної інстанції не містить.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не посилається на обставини та докази, які б свідчили, що стягнуті судом аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку відповідача не відповідають мінімальному розміру аліментів на одну дитину, встановленому в частині другій статті 182 СК України.

Тому відсутні підстави вважати, що оскаржені судові рішення суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16.

Доводи позивачки про те, що суди неправильно визначили період стягнення аліментів на утримання старшої доньки ОСОБА_3 , а також безпідставно не врахували наявність у власності відповідача значної кількості рухомого та нерухомого майна при визначенні розміру аліментів, колегія суддів також не приймає з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2022 року зазначено, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає: 1)застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); 2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 182 СК України, з урахуванням частини п`ятої статті 183 СК України, щодо визначення розміру аліментів на трьох дітей (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); 3) порушення норм процесуального права.

Аналіз змісту постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1798цс16 свідчить, що висновки, викладені в ній, стосуються застосування положень статті 183 СК України в контексті необхідності визначення єдиної частки від доходу відповідача, яка буде стягуватись як аліменти на двох або більше дітей.

Висновків щодо застосування норм права для визначення періоду, за який підлягають стягненню аліменти, та визначення розміру аліментів у контексті наявності у сторін рухомого або нерухомого майна вказана постанова не містить. На обставини неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених в інших постановах Верховного Суду (Верховного Суду України), або відсутності висновку з приводу визначення розміру аліментів та періоду, за який вони підлягають стягненню, позивачка у касаційній скарзі не посилалася.

Доводи касаційної скарги про ухвалення оскарженого рішення судом у складі, якому було заявлено обґрунтований відвід, не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень з таких мотивів.

У частині першій статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Belukha v. Ukraine, № 33949/02, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, яка була йому повернута судом. Відповідач оскаржив указану ухвалу в апеляційному порядку, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції витребував матеріали цивільної справи з місцевого суду. Оскільки головуючий суддя направив до суду апеляційної інстанції всі матеріали цивільної справи, а не окремі матеріали апеляційного оскарження конкретної ухвали, що мало наслідком затягування розгляду питання про стягнення аліментів, позивачка вважала, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідно до листа-запита Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року суд апеляційної інстанції просив направити «матеріали цивільної справи № 522/8353/21», у зв`язку з чим 20 жовтня 2021 року суд першої інстанції направив до Одеського апеляційного суду всі матеріали цивільної справи № 522/8353/21.

У зв`язку з наведеними обставинами 22 листопада 2021 року позивачка заявила про відвід судді Бондар В. В. від розгляду справи № 522/8353/21.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2021 року підстави для відводу визнані необґрунтованими, а заяву передано для вирішення судді, визначеному в порядку частини першої статті 33 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявником не доведено обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, а доводи заяви зводяться до незгоди позивачки з процесуальними рішеннями судді.

Оскільки позивачка не довела наявності підстав для сумніву в об`єктивності та неупередженості головуючого в суді першої інстанції, то відсутні підстави для визнання судом касаційної інстанції підстав заявленого судді відводу обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та/або порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Рязанцевою Олександрою Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук