Історія справи

Постанова

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 0417/3408/2012

провадження № 61-24036св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Промтехкомп», ОСОБА_4,

особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2017 року у складі судді Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовомдо ПАТ «Акцент-Банк», ТОВП «Промтехкомп», ОСОБА_4 і з урахуванням збільшених вимог просило стягнути на свою користь у солідарному порядку: з ТОВП «Промтехкомп», ОСОБА_4 7 309 307,09 грн заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2006 року № 839 та штраф у розмірі 109 150 грн; з ПАТ «Акцент-Банк», ТОВП «Промтехкомп» 10 тис. грн заборгованості; з ТОВП «Промтехкомп», ОСОБА_4, ПАТ «Акцент-Банк» 3 654 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 19 квітня 2006 року між ними та ТОВП «Промтехкомп» укладено кредитний договір № 839, за умовами якого підприємство отримало 3 500 000 грн зі сплатою 18 % річних та терміном повернення до 18 квітня 2008 року.

В забезпечення належного виконання ТОВП «Промтехкомп» умов укладеного кредитного договору 14 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, а 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладені договори поруки.

В порушення умов кредитного договору ТОВП «Промтехкомп» свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого виникла заборгованість.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВП «Промтехкомп», ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 418 457,09 грн; стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ТОВП «Промтехкомп» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 тис. грн, а всього заборгованості в сумі 7 428 457,09 грн. Стягнуто з ТОВП «Промтехкомп», ОСОБА_4, ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по 1 218 грн з кожного.

ОСОБА_5 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_5 у прийнятті апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_5 не вирішувалося.

У касаційній скарзі, поданій 24 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 як представник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2017 року і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною, постановленою з неправильним застосуванням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі, порушує права ОСОБА_5, оскільки відповідач у справі ОСОБА_4 є її чоловіком і єдиним учасником ТОВП «Промтехкомп», тому при виконанні рішення може бути звернуто стягнення на частку у спільному майні, яка належить їй.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

08 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи судами, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Рішенням місцевого суду питання про права та обов'язки ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, не вирішувалося, оскільки вона не була стороною як кредитного договору так і договору поруки. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_4 як з поручителя в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором. Підстав уважати, що вказаним рішенням порушено права ОСОБА_5 немає, адже несприятливих саме для неї наслідків цим рішенням не створено.

Установивши зазначені обставини, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_5 на підставі статей 292, 297 ЦПК України в редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду.

Ухвала судді апеляційного суду є законною і обґрунтованою й підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Посилання ОСОБА_5 на те, що у подальшому судове рішення про стягнення боргу з її чоловіка буде виконане за рахунок реалізації їх спільного майна, не заслуговують на увагу, оскільки частиною першою статті 73 СК України встановлено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України її необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат