Історія справи

Постанова

Іменем України

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 465/7458/18

провадження № 61-5147св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар», Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року в складі судді Мартьянової С. М.та постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Копняк С. М., Шандри М. М..,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила зобов`язати відповідачів звільнити самовільно захоплену частину балкона загального користування другого поверху будинку АДРЕСА_1 та повернути його до первинного стану згідно з проектно-технічною документацією будинку шляхом демонтажу за власний рахунок пластикових вікон та інших незаконних конструкцій, встановлених ними вздовж балкона.

Позов мотивувала тим, що вона є співвласницею трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Квартира розташована на другому поверсі будинку.

Одна з кімнат своїм єдиним вікном виходить у внутрішній двір будинку. Природне освітлення в кімнату проникає виключно через це вікно. За цим вікном кімнати та вздовж всієї внутрішньої несучої стіни будинку розташований балкон загального користування.

У травні-червні 2018 року відповідачі, які є мешканцями сусідньої квартири № 4 , без дотримання вимог закону та без погодження з мешканцями будинку провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкона загального користування, тим самим приєднали частину балкона загального користування до своєї квартири. Такими діями відповідачів порушені її права як співвласника багатоквартирного будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно захоплену частину балкона загального користування другого поверху будинку АДРЕСА_1 та повернути його до первинного стану згідно з проектною-технічною документацією будинку шляхом демонтажу за власний рахунок пластикових вікон та інших незаконних конструкцій встановлених відповідачами вздовж цього балкона.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що влаштована відповідачами добудова балкона до їхньої квартири є самочинною, оскільки проведена без згоди мешканців будинку, без одержання дозвільних документів. Самовільним переобладнанням балкона порушуються права інших співвласників будинку, зокрема позивача, на користування таким балконом, використання його за цільовим призначенням.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-137цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року в справі № 11-164сап21, у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 266/3719/19 та від 15 лютого 2022 року в справі № 924/250/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема суди не врахували, що позивач не довела існування перешкод у користуванні балконом, доступ до якого їй відновлений. Безпідставно взяли до уваги акти ЛКП «Львівський ліхтар» та рішення адміністративної комісії, оскільки факти, описані в цих документах, потребують доказуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 жовтня 2022 року справа № 465/7458/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири № 4 в цьому будинку.

Квартири розташовані на другому поверсі чотириповерхового будинку, який перебуває на балансі ЛКП «Львівський ліхтар».

Згідно з актом комісії ЛКП «Львівський ліхтар» від 18 вересня 2018 року, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без дозвільних документів самовільно провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна вздовж балкона загального користування на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , тим самим провели приєднання частини балкона загального користування до своєї квартири.

Постановами адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 26 липня 2018 року № 424 та від 11 жовтня 2018 року № 666 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 150 КУпАП. Цими постановами встановлено, що відповідачі самовільно добудували балкон загального користування в будинку АДРЕСА_1 до своєї квартири.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм (пункти 1,4 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 затверджені Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

Пунктами 1.4.1, 1.4.4 Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без погодження з іншими співвласниками багатоквартирного будинку переобладнали балкон загального користування, а саме провели підмурівку цегляної стіни та встановили пластикові вікна, тим самим приєднали його до своєї квартири.

Відповідних документів, які б надавали відповідачам дозвіл на здійснення такого переобладнання, немає.

Відповідачі ці обставини не спростували.

Таким чином, установивши, що відповідачі здійснили самочинне будівництво, яке порушує права позивача як співвласника багатоквартирного будинку на користування спільним майном за його цільовим призначенням, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко