Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №391/769/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 391/769/17

провадження № 61-39068св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Червонослобідська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області,

зацікавлена особа - Компаніївська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2018 року у складі судді Червонописького В. С. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви і рішень судів

У листопаді 2017 року Червонослобідська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, зацікавлена особа - Компаніївська районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області знаходиться земельна частка (пай) загальною площею 5,85 умовних кадастрових гектарів, власником якої на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 є ОСОБА_1, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1. З часу відкриття спадщини минуло більше двадцяти років, ніхто із спадкоємців протягом цього строку спадщину не прийняв.

З урахуванням викладеного просив визнати відумерлою спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) загальною площею 5,85 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що залишилась після смерті ОСОБА_1, яка їй належала на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 та передати право на земельну частку (пай) як відумерлу спадщину у власність територіальній громаді в особі Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2018 року у задоволенні заяви Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відносини щодо спадкування майна ОСОБА_1 виникли 04 лютого 1997 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК України РСР 1963 року, яким не передбачений порядок визнання спадщини відумерлою.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що застосування акта цивільного законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності суперечить вимогам частини 2 статті 5 ЦК України, згідно з якою акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У липні 2018 року Червонослобідська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно мають застосовуватися до спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2003 року та не була прийнята ніким із спадкоємців, що мають право на спадкування відповідно до норм ЦК УРСР.

Роз'яснення Вищого спеціалізованого суду не можуть фактично тлумачити та доповнювати зміст нормативно-правових актів всіх рівнів, вони не повинні містити нових норм права та не є джерелом права.

У жовтні 2018 року Компаніївська районна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, згідно з яким, зважаючи на норми цивільного права, які діяли на момент виникнення цивільних відносин, після закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 05 серпня 1997 року, все спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 05 жовтня 2017 року № 280 ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, належить земельна ділянка (пай) загальною площею 5,85 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 13 січня 2018 року № 50543592 та № 50543590 у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, заповіт не складався.

Нормативно-правове обґрунтування

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК .

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, за якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності ЦК , необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529, 530, 531 ЦК УРСР.

Із метою єдності правозастосовної практики і уникнення колізій щодо спадкування державою (стаття 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (стаття 1277 ЦК), правила абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК необхідно застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого частиною 2 статті 1277 ЦК та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що спадщина після смерті ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, оскільки до цих правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, яким не передбачалась можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов'язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву, правильно виходили з того, що оскільки після смерті спадкодавця протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини ніхто спадщину не прийняв, то відповідно до статті 555 ЦК УРСР 1963 року спадкове майно за правом спадкоємства перейшло до держави.

Твердження заявника про те, що правила статті 1277 ЦК України про відумерле майно мають застосовуватися до спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2003 року та не була прийнята ніким із спадкоємців, що мають право на спадкування відповідно до норм ЦК УРСР, є безпідставними, оскільки зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм матеріального права.

Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у її апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської областізалишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2018року та постанову Апеляційного суду Д Кіровоградської області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик