Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2019 року у справі №458/297/17

Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 458/297/17

провадження № 61-19648св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Турківська міська рада Турківського району Львівської області, виконувач обов'язки міського голови Турківської міської ради Турківського району Львівської області Федчишак Оксана Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року в складі судді Ніточко Л. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 рокув складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Турківської міської ради Турківського району Львівської області (далі - Турківської міської ради), виконувача обов'язків міського голови Турківської міської ради Федчишак О. В. та просив зобов'язати Турківську міську раду передати йому земельну ділянку розміром 0,10 га по АДРЕСА_1 у відповідності до акта Турківської міської ради від 01 липня 2005 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та згідно з актом Турківської міської ради від 01 липня 2005 року користувачем розташованої за цією адресою земельної ділянки площею 1 000 кв. м (з них: 682 кв. м під будівлями та 318 кв. м для садівництва), власником якої є Турківська міська рада.

ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 200 кв. м, яка межує з його земельною ділянкою. Згідно з графічними матеріалами за 2002,2015 роки будинок ОСОБА_2 нанесений у план його земельної ділянки.

Зазначав, що з урахуванням власності ОСОБА_2 (земельної ділянки площею 200 кв. м) та міської ради (земельної ділянки 289 кв. м) у його користуванні залишається земельна ділянка площею 482 кв. м, що порушує його права, оскільки документів про вилучення у нього земельної ділянки немає.

02 листопада 2015 року він звернувся до Турківської міської ради з заявою про поновлення прав на користування земельною ділянкою площею 1 000 кв. м, однак така була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог та обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки передача у власність земельних ділянок не входить до компетенції суду, а є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року й зобов'язати Турківську міську раду внести зміни в схему-абрис земельних ділянок від 19 листопада (без року) з урахуванням постанови Львівського адміністративного суду від 29 квітня 2015 року щодо власності ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 й передати йому земельну ділянку розміром 0,10 га по АДРЕСА_1 у відповідності до акта Турківської міської ради від 01 липня 2005 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в план його земельної ділянки, всупереч установленого постановою Львівського адміністративного суду від 29 квітня 2015 року факту передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,02 га, на якій розташований її будинок, і яка межує з його земельною ділянкою, нанесено належний ОСОБА_2 будинок.

Висновок судів про те, що будинок ОСОБА_2 і його будинок розташовані на одній земельній ділянці площею 682 кв. м є таким, що не відповідає дійсності.

Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в прийнятті заяви про уточнення позовної вимоги щодо схеми-абрису земельної ділянки від 19 листопада (без року).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 січня 2020 року справа № 458/297/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 682 кв. м, що підтверджується рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 грудня 2005 року.

Згідно з актом від 01 липня 2005 року, складеним комісією Турківського районного земельного відділу, було проведено фактичний обмір земельних ділянок по АДРЕСА_1 біля житлових будинків ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2. Комісією встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,10 га, розташованою по АДРЕСА_2.

02 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Турківської міської ради (на сесію міської ради) з заявою про поновлення права на користування земельною ділянкою площею 0,10 га за рахунок земель міської ради; земельну ділянку винести в натурі та закріпити межовими знаками; на ділянку видати необхідні на це документи; за зловживання і за введення йому в план чужої власності і за невирішення питання по суті поставити питання перед головою міста про притягнення до відповідальності працівника міської ради.

Листом № 1440 від 17 листопада 2015 року Турківський міський голова Когут Г. К. повідомив позивача про те, що він являється власником будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 682 кв. м, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці Турківської міської ради.

Згідно з рішенням сесії Турківської міської ради № 694 від 01 березня 2012 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,02 га по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку. Виділити земельну ділянку в натурі неможливо, оскільки житлові будинки АДРЕСА_2,АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці 682 кв. м.

У зв'язку з цим, міська рада пропонує звернутися на сесію Турківської міської ради із заявою про вилучення із користування земельної ділянки площею 0,02 га, яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_2, та надання суміжної земельної ділянки Турківської міської ради, не наданої у власність і користування, орієнтованою площею 0,03 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, а також про внесення змін у будівельний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 3 ЦПК України 2004 року (в редакції на час пред'явлення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України, частина 1 статті 10 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, частини 1 статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 11 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналогічну норму містить частина 1 статті 30 ЦПК України 2004 року.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив зобов'язати Турківську міську раду передати йому земельну ділянку розміром 0,10 га по АДРЕСА_1.

Зі встановлених судами обставин убачається, що на земельній ділянці, яку позивач просив виділити йому, розташований будинок ОСОБА_2 і яка відповідно до рішення міської ради від 01 березня 2012 року користується наданою їй для обслуговування цього будинку земельною ділянкою площею 0,02 га.

Тобто, позивач просить виділити йому земельну ділянку, частиною якої користується ОСОБА_2.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені без залучення її співвідповідачем у цій справі, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Проте, ОСОБА_2 до участі в справі в якості співвідповідача не залучена, клопотань про її залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, що є підставою для відмови в задоволенні позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що виконувач обов'язки міського голови Турківської міської ради Федчишак О. В. є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки рішення про передачу або відмову в передачі земельних ділянок у власність або користування приймаються органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, а не посадовими особами цих органів.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, оскільки суди відмовили в задоволенні позову в зв'язку ізбезпідставністю позовних вимог та обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що є помилковим, судові рішення підлягають зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 412 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції змінити з викладенням їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови та із залишенням без змін цих судових рішень в іншій частині.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, але виключно в частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М.

Русинчук