Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2020 року у справі №201/7368/18

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 201/7368/18

провадження № 61-8109св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальний вищий навчальний заклад "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська, у складі судді Федоріщева С. С., від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 24 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Громадська організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради (далі - Дніпровський базовий медичний коледж) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оголошення догани, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року у справі № 200/259/17 ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді викладача фізичного виховання у Дніпровському базовому медичному коледжі. 27 березня

2018 року наказом відповідача № 35-к від 27 березня 2018 року (далі - Наказ № 35-к) ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано стягнення у вигляді догани. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало те, що позивач під час проведення заняття нібито не врахувала індивідуальні особливості студентів у зв'язку з чим у студентки ОСОБА_2 стався гіпертонічний криз.

Вважає Наказ № 35-к незаконним та виданим з надуманих підстав, оскільки ОСОБА_1 були перевірені наявні довідки про стан здоров'я студентів та записи на предмет звільнення їх від занять або належності до спеціальної медичної групи, також перед початком заняття було опитано студентів, перевірено їх пульс.

Стверджувала про тиск та переслідування з боку адміністрації коледжу до неї як викривача корупції, на яку розповсюджуються гарантії, передбачені

статтею 53 Закону України "Про запобігання корупції". Зазначеними діями відповідача позивачу було завдано моральних страждань.

Враховуючи викладене, позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради № 35-к від 27 березня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани;

- зобов'язати посадових осіб відповідача припинити винесення безпідставних, необґрунтованих доган позивачу;

- відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, яка спричинена незаконними діями відповідача, шляхом безспірного списання коштів обласного бюджету комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної.

ОСОБА_1 підтримала позов поданий в її інтересах.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд не встановив порушення відповідачем порядку притягнення

ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно Наказу № 35-к.

При цьому суд вважав доведеним наявність дисциплінарного проступку в діянні ОСОБА_1 та порушення нею посадової інструкції викладача. Крім того, суд зазначив, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона є викривачем в розумінні положень Закону України "Про запобігання корупції". У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено, як похідних.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 09 січня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 травня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/7368/18 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 754/4355/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України), а також належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Стверджувала, що суди, відмовляючи у задоволенні позову, не надали оцінку всім доводам позовної заяви та апеляційної скарги щодо перевірки нею довідок студентів про стан здоров'я, належності студентів до спеціальної медичної групи; перевірки пульсу на початку заняття та опитування щодо самопочуття. При цьому судами не досліджено довідку за формою 0-76, яка надана ОСОБА_2 при вступі до коледжу, в якій має бути зазначена інформація щодо стану її здоров'я.

Зазначає, що після поновлення на роботі її не було ознайомлено з посадовою інструкцією викладача, інструкцією з охорони праці і заходам безпеки для викладачів фізичного виховання, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, їй не визначене робоче місце та вона не забезпечена необхідними для роботи засобами, з нею не було проведено інструктаж з питань охорони праці.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпровського базового медичного коледжу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Звертає увагу на те, що відповідач при винесенні оскаржуваного Наказу № 35-к в повній мірі врахував ступінь тяжкості проступку та попередню роботу позивача, яку 16 березня 2018 року вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією і інструкцією з охорони праці і заходами безпеки для викладачів фізичного виховання.

Наголошує, що судами досліджені докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 під час проведення заняття не враховувалися фізіологічно-індивідуальні особливості студентів та було невірно розраховано максимальне фізичне навантаження для студентів з індивідуальними потребами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 02 березня 2018 року в справі № 200/259/17 наказом Дніпровського базового медичного коледжу № 26-к від 07 березня 2018 року

ОСОБА_1 було поновлено на посаді викладача фізичного виховання.

Згідно пункту 2.26 Посадової інструкції викладача Дніпровського базового медичного коледжу, викладач виконує вимоги правил, норм та інструкцій з техніки безпеки та виробничої санітарії, а також законодавства про працю, правил внутрішнього розпорядку.

Викладач повинен знати індивідуальні характеристики студентів (пункт 5.10 Посадової інструкції).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з охорони праці і заходам безпеки для викладачів фізичного виховання № 36-В, затвердженої наказом № 51-зп

від 16 листопада 2016 року, викладач фізичного виховання, або інша особа, яка проводить заняття по фізичній культурі і спорту, несуть відповідальність за збереження життя і здоров'я студентів.

З питань охорони праці із ОСОБА_1 проведено інструктаж.

15 березня 2018 року під час проведення викладачем ОСОБА_1 заняття з фізичного виховання, студентці групи А-32 ОСОБА_2 після виконання вправи відбивання м'яча у положенні лежачи раптово стало зле, присутні у спортивній залі голова ЦК військово-спортивних дисциплін

ОСОБА_3 та заступник директора з навчально-виробничої роботи

ОСОБА_4 надали першу медичну допомогу, викликали швидку медичну допомогу, студентка ОСОБА_2 була госпіталізована з діагнозом "вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу". Про вказану подію складені доповідні записки методиста ОСОБА_5, голови ЦК військово-спортивних дисциплін ОСОБА_3, керівника фізичного виховання ОСОБА_6, а також надали показання в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6

16 березня 2018 року ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо події 15 березня 2018 року. Письмових пояснень ОСОБА_1 не надано, про що адміністрацією коледжу складено Акт № 14 від 16 березня 2018 року.

Наказом директора Дніпровського базового медичного коледжу № 35-к

від 27 березня 2018 року за порушення пунктів 2.26,5.10 Посадової інструкції викладача, пунктів 4.3., 4.4., 4.5. Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, п.1.3 Інструкції з охорони праці і заходам безпеки для викладача фізичного виховання, на підставі доповідних записок заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_4

від 16 березня 2018 року, голови ЦК військово-спортивних дисциплін

ОСОБА_3 від 16 березня 2018 року, методиста коледжу ОСОБА_5

від 15 березня 2018 року, завідувача акушерським та санітарно-фельдшерським відділенням ОСОБА_7 від 16 березня 2018 року, Акту

від 16 березня 2018 року, - викладачу фізичного виховання ОСОБА_1 оголошено догану.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1, 4 частини 1 статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункті 1, 4 частини 1 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною 1 статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають

з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1, що виявилось у порушенні пунктів 2.26,5.10 Посадової інструкції викладача Дніпровського базового медичного коледжу, пункту 1.3 Інструкції з охорони праці і заходам безпеки для викладачів фізичного виховання, а також додержання роботодавцем при прийнятті Наказу № 35-к порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено зокрема статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наказ № 35-к містить відомості про час, місце, суть допущеного позивачем дисциплінарного проступку та положення (пункти) Посадової інструкції і Інструкції з охорони праці, які були порушені.

Висновки Верховного Суду в постановах від 21 лютого 2018 року в справі № 401/512/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 754/4355/17-ц щодо необхідності при обранні виду стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, не спростовують висновків судів у розглядуваній справі. При цьому Наказом № 35-к до ОСОБА_1 застосовано менш суворий із заходів стягнення, передбачених статтею 147 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17, є необґрунтованими, адже на відміну від вказаних справ, у розглядуваній справі встановлено наявність в діянні ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та дотримання роботодавцем порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо недослідження судами довідки про стан здоров'я ОСОБА_2 наданої при вступі до коледжу, оскільки наявність такої довідки не виключає необхідності для ОСОБА_1, як викладача фізичного виховання, обирати такі форми, методи та засоби навчально-виховного процесу, які враховують індивідуальні характеристики студентів, зокрема і у випадку якщо такі характеристики є очевидними.

Так, зі змісту доповідної записки методиста коледжу ОСОБА_5, яка була досліджена судами попередніх інстанцій, та, серед інших, стала підставою для прийняття оскаржуваного Наказу № 35-к, вбачається, що спортивні вправи, які виконували студенти групи А-32 під час заняття 15 березня 2018 року під керівництвом ОСОБА_1, носили одноманітний характер, переважно з нахилом голови або верхньої частини тіла до низу. Виконуючи парну вправу із кидання м'яча зверху студентці, яка перебувала в положенні лежачі, викладач не врахувала, що студентка носить окуляри. Після виконання вправи студентці стало зле та вона була госпіталізована.

Таким чином студентка ОСОБА_2 на момент проведення позивачем заняття 15 березня 2018 року мала індивідуальні особливості - носіння окулярів внаслідок зниження зору, що було очевидним, у тому числі, для викладача фізичного виховання.

Факт доставлення студентки ОСОБА_2 15 березня 2018 року каретою "Швидкої медичної допомоги" до приймального відділення лікарні № 6

м. Дніпра у зв'язку із погіршенням самопочуття після фізичних навантажень підтверджено наявними в справі Супровідним листом № 703 та талоном до нього.

Посилання заявника на не ознайомлення із посадовою інструкцією та інструкцією з охорони праці і заходам безпеки для викладачів фізичного виховання спростовані матеріалами справи.

Доводам позову та апеляційної скарги щодо статусу позивача, як викривача, в розумінні Закону України "Про запобігання корупції", надана відповідна оцінка судами попередніх інстанцій. При цьому апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась із заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції 14 квітня 2018 року, в той час як оскаржуваний

Наказ № 35-к було прийнято 27 березня 2018 року

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки судів по суті справи зроблені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня

2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В.

В. Шипович