Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.12.2023 року у справі №559/1995/22
Постанова КЦС ВП від 21.12.2023 року у справі №559/1995/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 559/1995/22

провадження № 61-5332св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Тетяни Володимирівни на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) про припинення зобов`язання за договором іпотеки, припинення обтяження на нерухоме майно.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 04 червня 2008 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладений договір про надання споживчого кредиту №11355709000. За умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 39 900 доларів США, що еквівалентно на час укладення договору - 193 594,80 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних та зі строком повернення - до 03 червня 2015 року.

На забезпечення виконання кредитного зобов`язання, між ним та банком 04 червня 2008 року укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір № 8733. Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 13 травня 2008 року приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О. В., реєстр № 2363. У цей же день накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, реєстр № 2948/885.

Крім того, 04 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 208955, згідно з яким поручитель погодилася відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які витікають з кредитного договору.

Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 червня 2014 року у справі №559/1151/14-ц з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку солідарно стягнуто 173 137,69 грн, що еквівалентно - 16 371,12 доларів США, та 1 731,38 грн судового збору.

Позивач указував, що під час примусового виконання рішення суду заборгованість погашена у повному розмірі, а виконавче провадження з примусового виконання судового рішення закінчене, що підтверджується постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міжрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 квітня 2015 року. Отже, зазначене вище рішення суду було виконане повністю.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 559/968/17 задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів та понесених збитків.

Стягнуто на користь АТ «УкрСиббанк» проценти у розмірі 3 960,85 доларів США, що еквівалентно - 111 269,27 грн, та понесені збитки у розмірі 3 728,39 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2019 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року у частині стягнення процентів та судового збору скасовано, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення процентів відмовлено.

Оскільки банк не визнає факт припинення зобов`язання за кредитним договором, а також факт припинення іпотеки, заборона на відчуження нерухомого майна, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , не знята, про що свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 серпня 2022 року, що в свою чергу порушує його право розпорядження квартирою.

Постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження банк не оспорював. Будь-яких майнових претензій банк також не заявляв. Виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна.

Посилаючись на порушення права власника, ОСОБА_1 просив суд:

- припинити зобов`язання за договором іпотеки, який укладений між «УкрСиббанк» та ним;

- припинити обтяження (заборону на відчуження) об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження №7320708.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року, ухваленим у складі судді Ралець Р. В., позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволено.

Припинено зобов`язання за договором іпотеки, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 , посвідченим 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Стадійчук О. В., реєстр №2947.

Припинено обтяження (заборону на відчуження) об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження № 7320708.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 04 червня 2018 року № 11355709000 у повному обсязі, підстави для обтяження належного йому нерухомого майна на даний час відсутні, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек запису про обтяження вищевказаного нерухомого майна порушує його права як власника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення.

У позові ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до АТ «УкрСиббанк» про припинення зобов`язання за договором іпотеки, припинення обтяження на нерухоме майно відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 2 977,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що припинення основного зобов`язання за кредитним договором не відбулось, оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором. Сплачена ним навесні 2015 року на виконання рішення суду грошова сума у розмірі 173 137,69 грн, в еквіваленті до долара США становила близько 7 780 доларів США, тоді як за рішенням суду було стягнуто кошти в еквіваленті 16 371,12 доларам США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про припинення зобов`язання за договором іпотеки, припинення обтяження на нерухоме майно повернуто заявникові.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 квітня 2023 року ухвалою Верховного Судувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) та у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/15-ц (провадження № 61-26396св18), від 08 листопада 2022 року у справі № 686/4256/21 (провадження № 61-3946св22).

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно засотував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого скасував законне рішення суду першої інстанції.

Вважає, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам, помилковими є твердження про те, що заявник не виконав свій обов`язок, оскільки рішення суду про стягнення боргу виконано повністю, що підтверджено постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Інших доказів про існування заборгованості за кредитним договором відповідач не надав, тому ця постанова державного виконавця є єдиним доказом виконання судового рішення. Банк цю постанову не оскаржив, отже погодився з тим, що судове рішення є виконаним.

Факт виконання судового рішення встановлено судом першої інстанції у відповідності до вимог статті 82 ЦПК України, відповідачем не спростований.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права чи закрити касаційне провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки № 8733, яким забезпечено виконання грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 04 червня 2008 року № 11355709000.

Згідно з договором іпотеки №8733 ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно (окрема трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) Ринкова вартість предмету іпотеки - 258 000,00 грн.

04 червня 2008 року приватний нотаріус Дубенського міського нотаріального округу наклав заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , реєстр №2948/885.

Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 червня 2014 року у справі № 559/1151/14-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 173 137,69 грн, що еквівалентно 16 371,12 доларам США, та 1 731,38 грн судового збору. При цьому у заочному рішенні розмір заборгованості встановлено, виходячи з курсу долара США станом на 26 березня 2014 року, встановленого Національним банком України на рівні 10,5758 грн за один долар США. Рішення набрало законної сили.

Із постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дубенського міжрайонного управління юстиції від 21 квітня 2015 року ВП № 46328756 про закінчення виконавчого провадження, встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 559/1151, виданого 14 серпня 2014 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області про стягнення боргу у розмірі 174 690,07 грн, боржник - ОСОБА_2 , закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням у повному обсязі виконавчого документа.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року у справі № 559/2786/15-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту припиненим та визнання припиненою іпотеки квартири, скасовано рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 грудня 2017 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту припиненим та визнання припиненою іпотеки.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 559/968/17 позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів та понесених збитків задоволено, стягнуто на користь АТ «УкрСиббанк» проценти у розмірі 3 960,85 доларів США, що еквівалентно 111 269,27 грн та понесені збитки у розмірі 3 728,39 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2019 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року у частині стягнення процентів за користування кредитом та судового збору скасовано. У задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів відмовлено.

У частині стягнення сум, визначених статтями 625 ЦК України за період невиконання рішення суду відповідачем, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

Апеляційний суд виходив з того, що кредитор, звертаючись у березні 2014 року з позовними вимогами, включив всю суму заборгованості за кредитним договором в тому числі і штрафні санкції, змінивши строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі. Також апеляційний суд вказав, що умовами укладеного між банком та відповідачем кредитного договору від 04 червня 2008 року встановлений термін повернення кредиту, процентів не пізніше 01 листопада 03 червня 2015 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення кредитної заборгованості та нарахованих процентів після рішення суду.

Із інформації з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) від 22 серпня 2022 року встановлено, що існує заборона на відчуження нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Т. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19), постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зроблено висновок про те, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18 червня 2014 року у справі № 559/1151/14-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 173 137,69 грн, що еквівалентно 16 371,12 доларам США.

Таким чином, судовим рішенням на користь банку стягнуто суму боргу хоча і у національній валюті України, однак із зазначенням еквівалента у доларах США, тобто відбулась прив`язка суми боргу до курсу долару США, що є додатковою гарантією для кредитора у випадку знецінення національної валюти на момент погашення боргу (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 2-68/2011 (провадження № 61-8589св22)).

Установивши, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості, а саме - 16 371,12 доларів США, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання за кредитним договором не припинилися, тому іпотека не припинена, і відсутні підстави для зняття обтяження з нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неповно з`ясували обставини справи і не звернули уваги на те, що наявні підстави для припинення іпотеки внаслідок повного виконання судового рішення, що підтверджено постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, спростовуються висновками, зробленими у цій постанові вище.

Посилання заявника на преюдиційність судових рішень Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року у справі № 559/2786/15-ц та Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі № 559/868/17 у частині встановлення факту виконання позичальником судового рішення про стягнення боргу у повному обсязі, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Статтею 82 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема у частині четвертій цієї статті вказано про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).

Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

Як зазначалося вище, постановою Апеляційного суджу Рівненської області від 12 квітня 2018 року у справі № 559/2786/15-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту припиненим та визнання припиненою іпотеки встановлено, що докази того, що заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2008 року № 11355709000 повністю погашена, в матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання договору припиненим.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у справі № 559/968/17 за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів та понесених збитків встановлено, що кредитор, звертаючись у березні 2014 року з позовом, включив всю суму заборгованості за кредитним договором у тому числі штрафні санкції, змінивши строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі. Крім того, умовами договору від 04 червня 2008 року сторони погодили термін повернення кредиту - не пізніше 01 листопада 03 червня 2015 року. Оскільки після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення кредитної заборгованості та нарахованих процентів після рішення суду.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами у справах № 559/2786/15-ц та № 559/968/17 не встановлено обставин, які належали до предмета доказування у даній справі, а саме обставин щодо виконання боржником судового рішення у справі № 559/1151/14-ц у повному розмірі.

З огляду на вказане, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позичальник не підтвердив повне виконання зобов`язання за кредитним договором від 04 червня 2008 року, тому іпотека за іпотечним договором від 04 червня 2008 року № 87333 не є припиненою.

Що стосується підстави, з якої відкрито касаційне провадження у справі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то її обґрунтування, наведене заявником у касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки викладені в оскаржуваному судовому рішенні в цій справі висновки суду не суперечать правовим висновкам, викладеним у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Щодо клопотання банку про закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу банк виклав клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 559/1995/22.

Клопотання мотивоване тим, що судові рішення, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у справах, які не є подібними справі, яка переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вивчивши клопотання АТ «УкрСиббанк» про закриття касаційного провадження у справі № 559/1995/22, перевіривши зміст правовідносин у справах, наведених заявником у касаційній скарзі, з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Т. В., а відтак клопотання банку задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про закриття касаційного провадження у справі № 559/1995/22 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Тетяни Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник