Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.08.2024 року у справі №163/1256/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 163/1256/22

провадження № 61-4567св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В.М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Вишнівська сільська рада Ковельського району Волинської області,

заінтересовані особи: Руденський психоневрологічний інтернат, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року в складі судді Чишія С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року в складі колегії суддів Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., Федонюк С. Ю. у справі за заявою Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області, заінтересовані особи: Руденський психоневрологічний інтернат, ОСОБА_1 , про тимчасове звільнення від обов`язків опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року Вишнівська сільська рада Ковельського району Волинської області як орган опіки та піклування (далі - Вишнівська сільська рада) звернулася до суду з заявою про тимчасове звільнення опікуна, заінтересовані особи: Руденський психоневрологічний інтернат та ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 рокуОСОБА_3 визнана недієздатною, а ОСОБА_1 призначений її опікуном.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_3 07 квітня 2022 року була евакуйована з комунального закладу «Слов`янський психоневрологічний інтернат» і з 09 квітня 2022 року влаштована в Руденський психоневрологічний інтернат.

Заявник зазначав, що зв`язок з опікуном втрачено, оскільки він проживає на території, де ведуться бойові дії. Через це опікун не може виконувати свої обов`язки, а інтернат не має законних підстав для здійснення захисту прав та законних інтересів недієздатної.

Посилаючись на викладене, Вишнівська сільська рада як орган опіки та піклування просила суд звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_3 на період воєнного стану.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, заяву Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області як органу опіки та піклування задоволено.

Тимчасово на період воєнного стану звільнено ОСОБА_1 від обов`язків опікуна ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивуючи рішення, вказав на те, що повноцінне та належне виконання повноважень опікуном ОСОБА_1 щодо його підопічної ОСОБА_3 тимчасово у період воєнного стану є неможливим, оскільки він (опікун) перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій (відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75)). Постійне проживання ОСОБА_3 в закладі соціального захисту, що територіально віддалене від місця проживання її опікуна, фактично обмежує недієздатну в належному представництві та захисті її прав та інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 березня 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, та уточнивши в квітні 2024 року її вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 75 ЦК України у разі короткострокового унеможливлення виконання обов`язків опікуна через непереборні обставини, виключно у період та з підстав дії надзвичайних і невідворотних обставин (перебування опікуна у зоні активних бойових дій під час впровадження воєнного стану).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про невиконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна.

Представник заявника вказує, що він певний період не міг здійснювати обов`язків опікуна внаслідок перебування в районі проведення бойових дій.

Натомість протягом всього часу призначення опікуном ОСОБА_1 відповідально та у повному обсязі виконував обов`язки опікуна, а тимчасове невиконання таких обов`язків спричинене виключно перебуванням опікуна в зоні бойових дій, за наявності загрози життю та здоров`ю, спричинене наявністю проблем із телефонним та поштовим зв`язком, проблем у транспортному сполученні.

Представник заявника стверджує, що ОСОБА_1 після евакуації до міста Харкова здійснював пошуки рідної сестри, вживав будь-які можливі заходи, щоб зв`язатися із ОСОБА_3 для надання допомоги.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна на строк, який охоплює період воєнного стану.

Звертає увагу, що тимчасове звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна порушує виключно права та інтереси недієздатної ОСОБА_3 .

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

19 червня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною, призначено її опікуном ОСОБА_1 , встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною 2 (два) роки.

З рішення суду відомо, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 відомо, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64 на території України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб запроваджено воєнний стан, який наступними Указами Президента України продовжено, зокрема, і станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення та перегляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року. В Донецькій області до таких територій віднесені Слов`янська міська територіальна громада, а в Харківській області - Харківська міська територіальна громада.

Згідно з наказом виконувача обов`язків директора Комунальної установи «Слов`янський психоневрологічний інтернат» від 07 квітня 2022 року № 86 мешканців установи евакуйовано до інтернатних закладів Волинської області, зокрема, ОСОБА_3 - особу з інвалідністю ІІ групи (пункт 27 списку евакуйованих) - до Руденського психоневрологічного інтернату (путівка № 1122).

Відповідно до наказу тимчасово виконувача обов`язків директора від 09 квітня 2022 року № 15 ОСОБА_3 прийнято до Руденського психоневрологічного інтернату на тимчасове проживання до стабільної ситуації в області та зараховано в списки підопічних (пункт 27 наказу).

Рішенням виконавчого комітету Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області № 10/14 від 28 липня 2022 року затверджено висновок органу опіки та піклування Вишнівської сільської ради про доцільність звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_3 . Відповідно до змісту висновку ОСОБА_3 у встановленому законом порядку визнана недієздатною, над якою призначено опікуна, який не може тимчасово виконувати свої обов`язки через збройну агресію російської федерації. Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 тимчасово знаходиться у Руденському психоневрологічному інтернаті, то саме цей заклад фактично здійснює над нею опіку. З метою забезпечення прав ОСОБА_3 вказаним закладом орган опіки та піклування дійшов висновку про необхідність звільнити від повноважень опікуна ОСОБА_1 .

Під час апеляційного розгляду справи заінтересована особа ОСОБА_1 пояснив, що евакуювався з м. Краматорська Донецької області до м. Харкова. При цьому зазначав, що із ОСОБА_3 він спілкувався один раз телефоном 11 січня 2024 року, за період із квітня 2022 року до січня 2024 року жодного разу її не відвідував, посилок не надсилав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо суб`єкта звернення

У справі, що переглядається, Вишнівська сільська рада як орган опіки та піклування звернулася до суду із заявою про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_3 на період воєнного стану.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила), опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (абзац другий пункту 1.4 Правил).

Органи охорони здоров`я здійснюють діяльність (діагностичну, лікувальну, експертну) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини (абзац шостий пункту 1.4 Правил).

Згідно із пунктом 1.7 Правил органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації:

вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування;

ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування);

здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування);

розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов`язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами;

вирішують згідно з чинним законодавством питання щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням);

розглядають спори, пов`язані з вихованням неповнолітніх дітей; розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників);

вирішують питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла;

вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках;

оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка;

охороняють та зберігають житло і майно підопічних і визнаних безвісно відсутніми;

провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Відповідно до пункту 2.4 Правил опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 проживає у Руденському психоневрологічному інтернаті, який територіально відноситься до Вишнівської територіальної громади Ковельського району Волинської області, Вишнівська сільська рада як орган опіки та піклування правомірно звернулася до суду із заявою про звільнення від обов`язків опікуна.

Щодо розгляду заяви по суті

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

За частиною третьою статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт перший частини другої статті 293 ЦПК України)

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Особливості розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи вміщено в Главу 2 Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.

Статтею 300 Глави 2 Розділу IV ЦПК України визначено зміст рішення суду у справах про обмеження цивільної дієздатності.

Частиною першою статті 300 ЦПК України встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Згідно із частиною другою статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (частина шоста статті 300 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 .

При цьому у резолютивній його частині визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною 2 (два) роки. Вказане рішення Краматорського міського суду Донецької області набрало законної сили 11 серпня 2020 року, отже строк дії цього рішення закінчився 11 серпня 2022 року.

Вишнівська сільська рада як орган опіки і піклування звернулася із заявою про звільнення опікуна ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, Вишнівська сільська рада як орган опіки та піклування звернулася до суду з заявою про тимчасове звільнення опікуна ОСОБА_1 в день закінчення строку дії рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року про визнання ОСОБА_3 недієздатною.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення заяви про тимчасове звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна, розглянув заяву органу опіки та піклування по суті у порушення зазначених вище норм ЦПК України, та при цьому не врахував, що строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною закінчився.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, також не звернув увагу на закінчення строку дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною.

Отже, ухвалення судового рішення про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_3 на період воєнного стану не має правового значення.

Строк дії судового рішення про визнання особи недієздатною має визначальне значення під час розгляду цієї справи, оскільки таке рішення підтверджує наявність юридичного факту, що має значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, яка визнана недієздатною.

Колегія суддів звертає увагу, що ні Правилами, ні нормами ЦК України не визначено порядку дій органу опіки та піклування та/або опікуна в разі закінчення строку дії рішення про визнання особи недієздатною.

Водночас відповідно до частини сьомої статті 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

У цьому випадку зацікавлена особа згідно з нормами ЦПК України, які регулюються розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, має право звернутися до суду з питанням про визнання особи недієздатною та призначення їй нового опікуна або з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною (частини перша, друга, сьома статті 300 ЦПК України).

За вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні аргументи сторін були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23, провадження № 61-15326св23).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору/заяви, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Суд зобов`язаний тлумачити норму права, використовуючи при цьому як загальний, так і казуальний підхід, самостійно застосовувати право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин та тлумаченні права.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та розглянувши по суті заяву Вишнівської сільської ради як органу опіки та піклування про тимчасове звільнення від повноважень опікуна над недієздатною особою на період воєнного стану, наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог вказаної заяви.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 367 382 ЦПК України на викладене також уваги не звернув та не врахував вимоги процесуального закону щодо строку дії судового рішення про визнання особи недієздатною та права звернення до суду опікуна, представника органу опіки та піклування з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку дії такого рішення, визначеного частиною шостою статті 300 ЦПК України, та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на те, що у справі, яка переглядається, не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви з наведених вище мотивів.

За таких обставин колегія суддів не формує висновку щодо питання застосування частини третьої статті 75 ЦК України у цій справі.

Таким чином рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року та постанова Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з наведеним колегія суддів виснує, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 400 401 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Вишнівській сільській раді Ковельського району Волинської області у задоволенні заяви про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 над недієздатною особою ОСОБА_3 на період воєнного стану.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк