Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.05.2019 року у справі №125/67/19

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 125/67/19

провадження № 61-8913св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Балківська сільська рада Барського району Вінницької області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Балківської сільської ради Барського району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3

На день його смерті відкрилася спадщина, яку позивач має намір успадкувати як спадкоємець за законом, однак не може оформити спадщину, оскільки не подала вчасно заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини з поважних причин, а тому вимушена звертатись в суд із позовом про продовження строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2019 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що поважною причиною пропущення нею строку на прийняття спадщини є її правова необізнаність щодо порядку прийняття спадщини, незнання чинного законодавства та специфіки його застосування на практиці, а також те, що після смерті брата ОСОБА_3 була інший спадкоємець першої черги - його дружина ОСОБА_4 , яка в подальшому спадщину не прийняла.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, заявлені ОСОБА_1 до неналежного відповідача, є передчасними, оскільки ОСОБА_2 (особа, що проживала із ОСОБА_3 в одному будинку із жовтня 2014 року по дату її смерті) може претендувати на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , яка була спадкоємцем ОСОБА_3 , однак апеляційний суд позбавлений можливості залучити його в якості відповідача, а отже і встановити обсяг прав та обов`язків ОСОБА_2 , позивача та інших спадкоємців.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційний судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції рішенням Барського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2019 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , а тому він не мав права на його оскарження. Також ОСОБА_2 не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги. Окрім того, ОСОБА_4 не прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Балківської сільської ради Барського району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

На день його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ).

На день відкриття спадщини спадкоємцем першої черги була його дружина ОСОБА_4 , яка була зареєстрована і постійно проживала разом із померлим у вказаному будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадкова справа не відкривалася.

Згідно акту обстеження погосподарського номера 050034-1 від 08 січня 2019 року ОСОБА_2 за свідченнями сусідів проживає без реєстрації в будинку, який належав померлому ОСОБА_3 ОСОБА_2 проживав у вказаному будинку з ОСОБА_4 з жовтня 2014 року до 17 листопада 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що за свідченнями сусідів ОСОБА_2 проживав без реєстрації в будинку, який належав померлому ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_4 з жовтня 2014 року до 17 листопада 2018 року.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 125/328/19, у березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , для прийняття спадщини, яку ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року залишено без розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.»

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 за показами свідків проживав із ОСОБА_4 у певний період часу без реєстрації шлюбу, а тому може претендувати на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4

Проте апеляційний суд не врахував, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину, не доведено у встановленому законом порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , а відтак висновок апеляційного суду про можливість претендувати на спадщину та наявність спору із ОСОБА_2 є неправильним.

У зв`язку з наведеним відповідно до статті 411 ЦПК України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Вінницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 рокувтрачає законну силу.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук