Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.07.2018 року у справі №752/23498/17

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 752/23498/17

провадження № 61-38149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК № 1»,

третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК № 1» Воробей Сергій Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року в складі судді Шкірай М. І. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2018 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК № 1» (далі - ТОВ «БК «ЗЗБК № 1»), третя особа - директор ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу в ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» на посаду маляра. Висновком Обласної медико-соціальної експертної комісії (далі ? МСЕК) №1 м. Черкаси від 20 квітня 2016 року її визнано інвалідом II групи. Через хворобу позивачу протипоказана важка фізична праця, робота з хімічними речовинами, перебування на сонці.

У зв`язку з неможливістю виконувати роботу маляра та згідно рекомендацій медичних комісій ОСОБА_1 19 квітня 2016 року звернулась з письмовою заявою до директора ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. з проханням надати їй іншу роботу, з безпечними факторами виробничого середовища та трудового процесу. Після чого їй була запропонована посада комірника, від якої вона відмовилась, оскільки комірник сумісно є і вантажником і на складі теж зберігаються токсичні матеріали: фарби, лаки, розчинники, що їй протипоказано.

09 червня 2017 року директор ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» видав наказ №144-к про її звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, який вона отримала 13 червня 2017 року.

Позивач вважає, що її можливо було перевести не лише на посаду комірника, а й на іншу посаду в виробничому процесі якої були б відсутні протипоказання її стану здоров`я.

Просила суд скасувати наказ про її звільнення та поновити її на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення проведено з дотриманням вимог КЗпП України та Закону України «Про охорону праці». За станом здоров`я позивачу була протипоказана робота із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища та трудового процесу за професією маляра, а від переведення на іншу роботу, яка відповідає стану її здоров`я, вона відмовилась, а тому наказ про звільнення видано обґрунтовано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/23498/17, витребувано її з Голосіївського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не відмовлялась від посади комірника, а лише запропонувала відповідачу надати затверджені функціональні обов`язки комірника, виключивши з них протипоказану їй важку фізичну роботу. Крім того її не було ознайомлено з наказом про звільнення.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року директор ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Указував, що суди правильно врахували, що позивач відмовилась від переведення її на легшу роботу, а посада маляра їй протипоказана за станом здоров`я, ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» вимушене було звільнити позивача з посади маляра, у зв`язку з її невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 14 травня 2013 року ОСОБА_1 прийнята відповідачем на роботу на дільницю оздоблювальних робіт підсобним робітником 2-го розряду. 3 01 липня 2014 року позивача переведено на посаду маляра п`ятого розряду на дільницю оздоблювальних робіт.

У зв`язку з онкологічним захворюванням позивача 11 грудня 2015 року було прооперовано в Київському міському клінічному центрі та в подальшому вона пройшла курс лікування хіміотерапією.

Відповідно до висновку Обласної МСЕК № 1 м. Черкаси від 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності та надано рекомендації щодо умов та характеру праці. Відповідно до яких позивачу протипоказана важка фізична праця, вплив токсичних речовин та перебування на сонці.

Відповідно до висновку Обласної МСЕК № 1 м. Черкаси від 19 травня 2017 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, щодо умов та характеру праці вказано на протипоказання важкої фізичної праці, вплив токсичних речовин, гіперінсоляції.

За результатами періодичного медичного огляду працівників ТОВ «БК «ЗЗБК № 1», проведеного в грудні місяці 2015 року в медичному закладі товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс «Мрія», комісією був складений заключний акт від 30 грудня 2015 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 включена до списку працівників, які потребують переведення на іншу роботу за станом здоров`я. Відповідно до даного висновку ОСОБА_1 протипоказані такі шкідливі виробничі фактори: розчинники, фізичні навантаження, зниження та підвищення температур, висота.

Наказом директором ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. № 07 від 18 січня 2016 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи, так як за станом здоров`я протипоказана робота зі шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища та трудового процесу та доручено начальнику відділу кадрів надати пропозиції, щодо можливості надання роботи в товаристві, яка б відповідала стану здоров`я.

Наказом директора ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. № 115 від 05 вересня 2016 року затверджено перелік робочих місць, на яких відсутні джерела шкідливих та небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, за результатами проведеної в товаристві атестації робочих місць, серед яких є професія комірника різних дільниць, головний бухгалтер, виконавець робіт, інженер виробничого відділу, начальник дільниці інженерних мереж та благоустрою.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до директора ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» Воробей С. А. (№ 752/ 10251 ) встановлено, що ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» на виконання вимог трудового законодавства та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вчинив необхідні дії для виконання індивідуальної програми реабілітації інваліда - позивача у справі, запропонувавши наявні вакантні посади, які відповідають рекомендаціям МСЕК, стану здоров`я позивача та її кваліфікаційному рівню. Судом встановлено, що позивачу пропонувались посади обліковця, табельника та комірника. Однак, ОСОБА_1 на момент розгляду справи не надала своєї згоди на переведення її на запропоновані посади, наполягаючи на переведенні її на посаду «виконавця робіт» або «старшого виконавця робіт». Судом здійснювалась перевірка щодо заявленої позивачем вимоги про зайняття посади виконавця робіт та встановлено, що ця посада не відповідає як її кваліфікації, так і стану її здоров`я та індивідуальній програмі реабілітації. Вказане судове рішення набрало законної сили після перегляду апеляційним судом, а саме ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Головного управління Держпраці у Київській області № 231 від 19 квітня 2017 року, встановлено факт порушення ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» законодавства про працю, а саме вказано на те, що ОСОБА_1 не переведена на легшу роботу та не звільнена у відповідності до пункту 2 статті 40 КЗпП України. У зв`язку з цим на ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» був накладений штраф у розмірі 32 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 у справі за позовом ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови № 231 (№826/5655/17) встановлено, що позивачем (ТОВ «БК «ЗЗБК № 1») було вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання статті 170 та статті 40 КЗпП України, а саме з метою забезпечення роботою ОСОБА_1 були пропоновані посади та проведено діалог з урахуванням бажань останньої. Однак, не вчинення позивачем фактичних дій щодо реалізації приписів вказаних статей КЗпП України відбувалось у зв`язку з відсутністю рішення від ОСОБА_1 , що в свою чергу унеможливлює вчинення подальших дій з боку товариства без порушення законних прав працівниці. На підставі проведеного аналізу обставин, суд не вбачав порушень, до яких прийшло Головне управління Держпраці у Київській області та які зазначені у висновках акта перевірки ТОВ «БК «ЗЗБК № 1», тому спірна постанова (постанова № 231 від 19 квітня 2017 року, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ «БК «ЗЗБК № 1») визнана необґрунтованою та скасована.

Наказом директора ТОВ «БК «ЗЗБК № 1» № 144-к від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади маляра 5 розряду дільниці оздоблювальних робіт 12 червня 2017, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, яка перешкоджає продовженню цієї роботи та відмовою ОСОБА_1 від запропонованої роботи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція).

Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Крім того, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку стану здоров`я, що перешкоджає продовженню цієї роботи.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною першою статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Установивши, що згідно з висновками Обласної МСЕК № 1 м. Черкаси Вівчарук О. Г. непридатна до роботи маляра, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання роботодавцем процедури звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки на виконання висновку медичної комісії відповідач відсторонив позивача від роботи, виконав вимоги закону та запропонував ОСОБА_1 всі наявні на підприємстві вакантні посади, від переведення на які остання відмовилась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська