Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2018 року у справі №592/12401/17

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 592/12401/17

провадження № 61-37564св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Зелене будівництво» Сумської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюкомунального підприємства «Зелене будівництво» Сумської міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від

23 березня 2018 року у складі судді Корольової Г. Ю. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Зелене будівництво» Сумської міської ради (далі - КП «Зелене будівництво») про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 26 вересня 2017 року

№ 283-К «Про особовий склад» його звільнено з посади старшого майстра з

26 вересня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. Підставою для звільнення зазначено наказ про запланове скорочення чисельності та штату працівників від

22 червня 2017 року №155-К, наказ про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників від 24 липня 2017 року №192-К, згода виборного органу первинної профспілкової організації. На думку позивача, вказане звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не було запропоновано йому наявних вакантних посад відповідно до його професії та кваліфікації, не враховано його переважного права на залишення на роботі, не було економічного обґрунтування скорочення саме його посади, оскільки підприємство є прибутковим та платить працівникам премії.Також наголошував на тому, що крім його посади ніхто не був скороченим, а у день звільнення йому не запропонували вільної посади - начальника гаражу, не зважаючи на те, що він має технічну освіту та продовжує навчання у СНАУ на факультеті агротехнологій та природокористування за спеціальністю «Садово-паркове господарство». Вказував, що у попередженні про звільнення жодним чином не було зазначено про відмову від запропонованих посад, а лише зазначено щодо невідповідності наданих посадових інструкцій дійсності та стосувалися тих обставин, що дві з них були затверджені ще у 2010 та 2014 роках і мова в них йшла про підпорядкування виконробу та старшому виконробу, посади яких у штатному розписі підприємства станом на 01 травня 2017 року і станом на день звільнення 26 вересня 2017 року відсутні, про що і було повідомлено працівника відділу кадрів.

У зв`язку з викладеним просив визнати протиправним та скасувати наказ КП «Зелене будівництво» від 26 вересня 2017 року № 283-К про його звільнення, поновити його на посаді старшого майстра, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу (а. с. 2-4).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним наказ від 26 вересня 2017 року № 283-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 , старшого майстра 26 вересня 2017 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності або штату працівників.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра КП «Зелене будівництво» з

26 вересня 2017 року.

Стягнуто з КП «Зелене будівництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2017 року до 23 березня 2018 року у розмірі

30 113,95 грн з утриманням необхідних податків та платежів.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не довів необхідність скорочення чисельності або штату працівників; при звільненні ОСОБА_1 не взяв до уваги, що він має більш високу кваліфікацію ніж інші працівники; не запропонував всі наявні на підприємстві вакантні посади, які відповідають його освіті, кваліфікації, досвіду, а тому є підстави для поновлення позивача на роботі.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу КП «Зелене будівництво» задоволено частково, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року змінено в частині мотивів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду про доцільність скорочення посади позивача є помилковими, оскільки питання організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Зелене будівництво» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня

2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КП «Зелене будівництво» Сумської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неналежним чином були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема наголошують на тому, що при звільненні позивача з посади старшого майстра у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників, відповідач дотримався усіх вимог законодавства; позивачу було запропоновано вакантні посади, однак позивач не надав згоду на переведення його на запропоновані посади.

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий адвокатом Кравченком П. А., на касаційну скаргу КП «Зелене будівництво», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є такими, що не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та норм матеріального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Ковпаківського районного суду

м. Суми.

У липні 2018 року справу № 592/12401/17 передано до Верховного Суду.

15 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1081/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у відповідача майстром.

Наказом від 31 березня 2016 року № 54-К він був переведений з 01 квітня 2016 року на посаду старшого майстра КП «Зелене будівництво», призначений керівником бригади лісорубів (а. с. 32).

У зв`язку з внесенням змін до штатного розпису і скороченням посади старшого майстра 24 липня 2017 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення з роботи. Одночасно з попередженням позивачеві запропонована інша робота на підприємстві: озеленювач 4-го розряду; на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника: 1) інженер з проектно-кошторисної роботи; 2) технік з підготовки виробництва (а. с.36, 37). Про те, що ОСОБА_1 відмовляється від вакантних посад у попереджені не зазначено.

Крім того, ОСОБА_1 був звільнений без надання можливості, за його згодою, зайняти іншу посаду, яка була на підприємстві у день звільнення, про що підтвердив і представник відповідача про те, що була вакантна посада начальника гаражу, на яку був прийнятий інший працівник, посилаючись на те, що позивач не відповідав вимогам цієї посади, не надавши доказів того, що прийнятий працівник на вакантну посаду відповідав вимогам цієї посади, а навпаки, позивач має вищу технічну освіту та продовжує навчання без відриву від виробництва.

Те, що позивачу не було запропоновано вакантних посад у день звільнення підтверджується і доповідною запискою інспектора з кадрів ОСОБА_2 , яка вказала, що від подальшого працевлаштування на запропоновані вакантні посади відмовився, зазначивши, що надані посадові інструкції не відповідають дійсності і на підтвердження доповідної записки не надано доказу відмови ОСОБА_1 від запропонованих та яких саме посад у день звільнення та посилання в доповідній записці на «невідповідність посадових інструкцій» дає підстави вважати, що мова йде про посади, які пропонувалися ще 24 липня 2017 року, тобто під час попередження про звільнення, а не в день звільнення (а. с. 46).

Наказом КП «Зелене будівництво» від 26 вересня 2017 року № 283-К ОСОБА_1 звільнений з посади старшого майстра з 26 вересня 2017 року на підставі пункту

1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників за згодою профспілкової організації підприємства з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку і вихідної допомоги у розмірі, встановленому статтею 44 КЗпП України і Колективним договором (а. с. 8, 43).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у цьому пункті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП), і лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП).

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини другої статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від

22 червня 1982 року № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачена можливість покладання на роботодавця тягаря доведення наявності законної підстави для звільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті

40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що у день звільнення 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 не були запропоновані всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження про наступне вивільнення і які існували на день звільнення, у тому числі посада начальника гаражу, то суди дійшли правильного висновку про порушення КП «Зелене будівництво» вимог частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не може виконувати таку роботу з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду є необґрунтованими, оскільки у розділі УІ «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції начальника гаража зазначено необхідність повної або базової вищої освіти відповідного напряму підготовки. Однак, вимога не містить конкретного напряму підготовки. З огляду на матеріали справи, позивач має вищу освіту, досвід роботи на керівних посадах, працював на підприємствах автомобільного транспорту ТОВ «Український автомобільний холдинг», ТОВ «БОГДАН-АВТО ХАРКІВ», у тому числі начальником зміни. Таким чином, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів належними, допустимими і достатніми доказами, що ОСОБА_1 не може виконувати роботу начальника гаража з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновки суду про доцільність скорочення посади позивача є помилковими, оскільки питання організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу.

Доводи касаційної скарги про те, що при звільненні позивача з посади старшого майстра у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників, відповідач дотримався усіх вимог законодавства та позивачу було запропоновано всі вакантні посади, однак він не надав згоду на переведення його на запропоновані посади, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надана належна оцінка.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Зелене будівництво» Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 березня 2018 року в зміненій частині та постанову Апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик