Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.09.2023 року у справі №520/18931/18
Постанова КЦС ВП від 20.09.2023 року у справі №520/18931/18
Постанова КЦС ВП від 20.09.2023 року у справі №520/18931/18

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 520/18931/18

провадження № 61-7489св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Папіна Світлана Володимирівна, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Пузанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості нерухомого майна в спільній частковій власності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості грошової компенсації вартості належної їй частки нерухомого майна, а саме 15/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , суму 817 671,00 грн. Припинено за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 15/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2022 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 15/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_1

22 лютого 2023 року ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року, яка підписана представником - адвокатом Піскуновою О. М. До апеляційної скарги також була долучена заява адвоката Папіної С. В., яка діє від імені ОСОБА_2 , про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Піскунової О. М., яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року залишено без руху, надано заявнику строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для подачі заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із наведенням причин пропуску строку апеляційного оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а також сплати судового збору в сумі 12 265,07 грн.

При цьому апеляційний суд, з огляду на подання касаційної скарги поза межами річного строку, послався на положення частини другої статті 358 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у наведеній ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску до апеляційного оскарження судових рішень суд апеляційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені скаржником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення із апеляційною скаргою, тобто ті обставини, які визначені виключно в частині другій статті 358 ЦПК України.

Судом роз`яснено, що у разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або вказані в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, а у випадку невиконання вимог щодо сплати судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.

Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Піскунової О. М., яка діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 10 березня 2023 року не виконані, недоліки скарги не усунуті, тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 травня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Папіної С. В. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). При цьому, у випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2022 року, ухваленій у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Матеріалами справи встановлено, що 03 грудня 2021 року за участі, зокрема, представника ОСОБА_2 - адвоката Піскунової О. М. Київським районним судом м. Одеси була проголошена вступна та резолютивна частини судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2021 року подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Піскуновою О. М. 22 лютого 2023 року, тобто поза межами річного строку.

Про час та місце судового розгляду справи ОСОБА_2 була належним чином повідомлена в силу приписів частини п`ятої статті 130 ЦПК України.

Факт пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили ОСОБА_2 та її представниками не доведений.

Враховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції змінити, виклавши мотиви відмови у відкритті апеляційного провадження в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Папіна Світлана Володимирівна, задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року змінити, виклавши мотиви відмови у відкритті апеляційного провадження в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов