Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.03.2019 року у справі №610/2071/17

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 610/2071/17

провадження № 61-30642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Виконавчий комітет Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру Харківської області, про поновлення порушеного права на земельну частку (пай).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 липня 1995 року його прийнято в члени колгоспу «Росія», Міловської сільради, Балаклійського району слюсарем в тракторну бригаду. Згідно з довідкою від 18 липня 2017 року № 154, виданої ПАТ «Агрофірмою «Росія», яке є правонаступником КСП «Росія», КСП «Росія» реорганізоване в ЗАТ «Росія» рішенням загальних зборів засновників 25 лютого 1996 року. Трудова книжка /дублікат/ серія НОМЕР_1 видана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 02 квітня 1997 року він звільнений з підприємства за власним бажанням. У зв'язку з тим, що під час його звільнення, так і в подальшому йому не надано достовірної або правдивої інформації, щодо його права на земельну частку /пай/, про порушення свого права він дізнався тільки взимку 2016 року. Згідно з відповіддю від 28 липня 2017 року № 29-20.023.09-273/101 Головного управління Держгеокадастра в Харківській області він був включений у списки осіб до державного акта на право колективної власності КСП «Росія» на землю серія НОМЕР_2 під № 568. Розмір земельної частки/паю/ дорівнює 6,25 умовних кадастрових одиниць.

Враховуючи викладене, позивач просив відновити його порушене право на земельну частку (пай) у розмірі 6,25 умовних кадастрових одиниць, розташований на землях Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області та визнати за ним право на земельну частку /пай/ у розмірі 6,25 умовних кадастрових одиниць, як колишнього члена КСП «Росія», на землях Міловської сільради, Балаклійського району, Харківської області як колишнього члена КСП, що включений до списку осіб до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Росія» серія НОМЕР_2 під № 568.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року позов задоволено. Відновлено порушене право ОСОБА_4 на земельну частку (пай) у розмірі 6,25 умовних кадастрових одиниць, розташований на землях Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку /пай/ у розмірі 6,25 умовних кадастрових одиниць, як колишнього члена КСП «Росія», на землях Міловської сільради, Балаклійського району, Харківської області як колишнього члена КСП, що включений до списку осіб до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Росія» серія НОМЕР_2 під № 568.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядником невитребуваних земельних ділянок (паїв) є районна державна адміністрація, яка не була залучена до участі у розгляді справи. Крім того, на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області знаходяться також землі резервного фонду, що були надані в користування юридичним та фізичним особам, але Держгеокадастр залучений до участі у розгляді справи лише як третя особа. Не визначивши, за рахунок яких земель можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 суд не визначив коло осіб які повинні бути залучені до участі у справі і цей недолік не може бути виправлений у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що дійсно, Держгеокадастр розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності. За ним же визнано право на земельну частку /пай/ у розмірі 6,25 умовних кадастрових одиниць, як колишнього члена КСП «Росія» на землях сільської ради Балаклійського району Харківської області як колишнього члена КСП «Росія», що був включений до списку осіб згідно з державним актом на право колективної власності на землю КСП «Росія» серія НОМЕР_2 під № 568. Згідно з довідкою від 24 липня 2017 року № 650, виданою Міловською сільською радою, Балаклійського району, на території Міловської сільської ради Балаклійського району за межами населеного пункту розташовані земельні ділянки внутрігосподарського резервного фонду /невитребувані частки /паї/ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і йому в сільраді сказали, що можуть виділити землю як колишньому члену КСП «Росія».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що відповідно до дублікататрудової книжки НОМЕР_1 позивач прийнятий на роботу в колгосп «Росія» 04 липня 1995 року.

Згідно з довідкою від 18 липня 2017 року № 154, виданої ПАТ «Агрофірмою «Росія», яке є правонаступником КСП «Росія», КСП «Росія» реорганізоване в ЗАТ «Росія» рішенням загальних зборів засновників 25 лютого 1996 року.

02 квітня 1997 року ОСОБА_4 звільнений із підприємства за власним бажанням.

Із відповіді Відділу Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області від 28 липня 2017 року № 29-20-0.23, 09-273/101-17, убачається, що згідно з додатком до державного акта на право колективної власності на землю по КСП «Росія» від 21 листопада 1995 року серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 в списках громадян-членів КСП значиться за № 568, на позивача сертифікат на земельну частку (пай) відсутній. Розмір земельної частки (паю) складає 6,24 умовних кадастрових гектарів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) колишнього КСП «Росія», оскільки після отримання державного акта на право колективної власності на землю, він не отримав сертифікат, а тому змушений звернутися до суду із цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав щодо відновлення права на отримання земельної частки (паю) в результаті розпаювання КСП «Росія», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Виконавчий комітет Міловськоїсільської ради Балаклійського району Харківської області не є належним відповідачем у справі, з зв'язку з тим, що державний акт на право колективної власності на землю виданий Балаклійською районною радою народних депутатів. При цьому у спорах пов'язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Крім того, відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, на території сільської ради за межами населених пунктів розташована земельна ділянка внутрігосподарського резервного фонду (не витребувані частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, оскільки Виконавчий комітет Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області не є розпорядником не витребуваної частки (паю), на яку претендує ОСОБА_4, Верховний Суд погоджується з висновками про те, що вказаний виконавчий комітет є неналежним відповідачем у справі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І.Усик