Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.12.2022 року у справі №372/1927/17
Ухвала КЦС ВП від 31.10.2018 року у справі №372/1927/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1927/17

провадження № 61-20319св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державне підприємство «Сетам», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державне підприємство «Сетам»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року в складі судді Проць Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсними: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 04 лютого 2017 року № 308, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 20 лютого 2017 року № 183, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Бацай В. Ю.; договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 09 березня 2017 року № 916, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я. В.; та припинити зареєстроване на підставі цих договорів право власності відповідачів на це майно.

Позовна заява мотивована тим, що 27-29 вересня 2016 року Державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам») були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, що належало боржникові ОСОБА_2 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року, а саме: нежитлового приміщення № 6 площею 34,1 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2 . Він став переможцем цих торгів та 11 жовтня 2016 року провів повний розрахунок за приміщення.

Однак, отримати акт про проведені електронні торги не зміг у зв`язку з накладеною ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів забороною відділу державної виконавчої служби вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна.

30 березня 2017 року рішенням Обухівського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними відмовлено.

Згодом йому стало відомо, що з 09 березня 2017 року власником спірного приміщення АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , яке він придбав у ОСОБА_4 , якій це приміщення належало на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2017 року, а ОСОБА_4 у свою чергу придбала приміщення у ОСОБА_5 , якій воно належало на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2017 року.

Вважав, що вказані договори укладені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірне приміщення, у зв`язку з тим, що вона достовірно знала про те, що це майно реалізоване на електронних торгах, переможцем яких став він. Крім того, вказане приміщення за наявності декількох обтяжень не могло бути предметом відчуження.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 6 загальною площею 34,1 кв.м на АДРЕСА_2 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2017 року.

Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що він набув право власності на вказане нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу, який укладений в установленому законом порядку, проте це право ОСОБА_1 не визнається.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю порушень прав чи законних інтересів позивача, оскільки він не набув право власності на спірне нерухоме майно, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями в частині вирішення первісного позову, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що суди не врахували, що ставши переможцем конкурсу на сплативши за нерухоме майно обумовлену суму, позивач набув певне речове право на спірне майно, яке може бути захищене при доведеності позову, тому дійшли передчасних висновків про відмову в задоволенні його позову.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04 лютого 2017 року № 308, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 33710776 від 04 лютого 2017 року та припинено право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 лютого 2017 року № 183, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай В. Ю., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 33938961 від 20 лютого 2017 року та припинено право власності ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09 березня 2017 року № 916, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 34200186 від 09 березня 2017 року та припинено право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відчуження відповідачами спірного нерухомого майна в той час як воно було реалізоване на електронних торгах за борговими зобов`язаннями власника, є порушенням права позивача на законне сподівання на можливість володіння та користування цим майном, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсними договорів-купівлі-продажу майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення його зустрічного позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали оцінки аргументам відповідача ОСОБА_2 , наведеним нею у відзиві на позовну заяву, не врахували, що позивач не надав доказів, що саме внаслідок оспорюваних правочинів у нього виникли перешкоди в реалізації свого майнового інтересу щодо набуття у власність нерухомого майна, а також не звернули уваги на те, що на час укладення цих договорів будь-яких обмежень чи заборон щодо відчуження спірного майна не було, внаслідок чого безпідставно задовольнили позов ОСОБА_1 .

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності не були предметом розгляду в суді першої інстанції під час нового розгляду справи, тому вимоги касаційної скарги про задоволення зустрічного позову суд касаційної інстанції не приймає та не розглядає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 травня 2022 року справа № 372/1927/17 надійшла до Верховного Суду.

АТ КБ «Приватбанк» надіслало відзив на касаційну скаргу, проте Верховний Суд його не враховує, оскільки до такого не додані докази надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надіслав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Перевіривши вказане клопотання, Верховний Суд не встановив підстав для закриття касаційного провадження.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 27 та 29 вересня 2016 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, нежитлового приміщення № 6 загальною площею 34,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належало боржнику ОСОБА_2 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року.

Переможцем торгів став ОСОБА_1 , який 11 жовтня 2016 року здійснив повний розрахунок за спірне нежитлове приміщення у розмірі 482 125,00 грн, сплатив гарантійний внесок у розмірі 19 823,90 грн та винагороду організатору торгів у сумі 5 551,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11 жовтня 2016 року та квитанцією від 27 вересня 2016 року.

14 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву до Обухівського МВДВС ГТУЮ у Київській області, у якій просив відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів винести та надати акт про проведення електронних торгів та зняти всі наявні арешти та заборони з спірного майна.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ВДВС Обухівського МРУЮ, ДП «Сетам» про визнання торгів недійсними заборонено Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо нерухомого майна - приміщення загальною площею 34,1 кв.м на АДРЕСА_2 , а саме: складання акта про проведені електронні торги; затвердження акта про проведені електронні торги; видачі вказаних документів ОСОБА_1

04 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу № 308 нежитлового приміщення № 6 загальною площею 34,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.

20 лютого 2017 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 183 вказане приміщення відчужила ОСОБА_4 , а остання відповідно до договору купівлі-продажу № 916 від 09 березня 2017 року продала його ОСОБА_3 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 березня 2017 року в справі № 372/2874/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ВДВС Обухівського МРУЮ, ДП «Сетам» про визнання електронних торгів недійсними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тобто, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Саме на цьому принципі базується доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка виходить з римської максими - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суди встановили, що ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок за спірне нежитлове приміщення, придбане на електронних торгах, виконавши правила проведення електронних торгів у повному обсязі та належним чином, але свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не отримав через накладення заборони Обухівським районним судом Київської області в справі № 372/2874/16-ц Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна.

При цьому відповідачу ОСОБА_2 було достовірно відомо про відчуження належного їй нерухомого майна та про те, що ОСОБА_1 став переможцем цих торгів, про що свідчить оскарження нею проведених торгів у судовому порядку.

Таким чином, установивши викладені обставини, врахувавши, що спірні договори купівлі-продажу нежитлового приміщення укладені відповідачами в короткий проміжок часу, фактично протягом одного місяця, під час наявності судового спору щодо визнання електронних торгів щодо цього майна недійсними і до ухвалення рішення суду по суті цього спору, суди обґрунтовано вважали, що така поведінка відповідачів суперечить принципу добросовісності, у зв`язку з чим дійшли правильного висновку, що відчуження відповідачами спірного майна є порушенням права ОСОБА_1 на законне сподівання на можливість володіння та користування цим майном, яке підлягає судовому захисту шляхом задоволення його позову.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко