Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2020 року у справі №644/2177/19

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 644/2177/19

провадження № 61-7730св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в складі судді Клименка А.

М. від 21 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П. від 16 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь пеню за неналежне виконання зобов'язання за договором банківського вкладу в загальному розмірі 21 194 365,48 грн.

Позов мотивований тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року у справі № 644/11099/15-ц з відповідача на її користь було стягнуто суму вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN80000731867034 в розмірі 26 846,57 дол. США і проценти в розмірі 2 794,62 дол. США, а всього 29 641,19 дол. США. Платіжним доручення в іноземній валюті № 27 від 02 жовтня 2018 року відповідач перерахував позивачу у погашення заборгованості за договором банківського вкладу 28 530,08 дол. США. Платіжним дорученням в іноземній валюті № 27 від 02 жовтня 2018 року відповідач перерахував позивачу ще 1 111,11 дол. США. Відповідно до вимог статті статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач повинен сплатити пеню за порушення строку виконання зобов'язання в загальному розмірі 21 194 365,48 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за невиконання договору банківського вкладу № SAMDN80000731867034 від 10 серпня 2012 року в розмірі 100 000 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між сторонами був укладений договір банківського вкладу, факт невиконання банком своїх договірних зобов'язань встановлений рішенням суду, позивач зверталася до відповідача з вимогою про повернення її суми вкладу, проте ці вимоги вчасно виконані не були, тому з банку на користь позивача підлягає стягненню пеня відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України в межах річного строку позовної давності (з 21 березня 2018 року по 21 березня 2019 року).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року змінено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 50 000 грн.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені до 50 000 грн виходячи із засад розумності, оскільки існував спір, відповідач доводив, що грошові кошти залишились в АР Крим. Після вирішення спору відповідач виконав рішення суду в порядку черговості.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

05 березня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року, у якій просить оскаржувані судові рішення змінити в частині стягнення пені, а саме стягнути пеню в розмірі 814 751,91 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнення з відповідача пені за невиконання договору банківського вкладу в розмірі 814 751,91 грн, що відповідає сумі повернутого вкладу, буде відповідати принципу пропорційності та є справедливим.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України у справах: № 703/1181/16-ц, № 761/26293/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

17 червня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з урахуванням принципів розумності, пропорційності, справедливості, засад цивільного судочинства, правових висновків Верховного Суду, є законним та обгрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 644/2177/19 з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням апеляційного суду Харківської області № 644/11099/15-ц від 18 листопада 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача суму вкладу за договором № SAMDN80000731867034 в розмірі 26 846,57 дол. США і проценти в розмірі 2 794,62 дол. США, а всього 29 641,19 дол. США.

Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті № 14 від 15 серпня 2018 року відповідач перерахував позивачу 28 530,08 дол. США. Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті № 27 від 02 жовтня 2018 року відповідач перерахував позивачу 1 111,11 дол. США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарги підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Суд установив, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу, факт невиконання банком договірних зобов'язань встановлений рішенням апеляційного суду Харківської області № 644/11099/15-ц від 18 листопада 2016 року, позивач зверталася до відповідача з вимогою про повернення їй суми вкладу, проте ці вимоги вчасно виконані не були.

Відповідно до частини 5 статті 10 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

До таких висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року (провадження № 14-133цс20).

При цьому, колегія суддів враховує, що АТ КБ "ПриватБанк" не оспорює стягнення з нього пені, нарахованої унаслідок порушення зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини 3 статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що цей розмір значно перевищує розмір збитків.

Встановивши, що розмір пені значно перебільшує розмір простроченого зобов'язання, визначеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої у сумі 50 000 грн, застосувавши принципи пропорційності, розумності та справедливості.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 05 червня 2019 року № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року № 757/18977/18, від 29 січня 2020 року № 757/53464/18.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю.

Тітов