Історія справи

Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 264/298/17

провадження № 61-28001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Баркова В. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про усунення перешкод у реалізації права власності, захист прав споживачів, визнання припиненим зобов`язання за договором застави

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнила, та просила визнати припиненими зобов`язання за договором застави транспортного засобу № 2005М-119/1 від 16 листопада 2005 року, укладеним між ВАТ «Родовід Банк» і нею, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6300 та зобов`язати ВАТ «Родовід Банк» здійснити дії у строк та у порядку, передбаченому чинним законодавством на момент їх вчинення, щодо виведення з-під застави рухомого майна на підставі договору застави транспортного засобу № 2005М-119/1 від 16 листопада 2005 року - зазначеного автомобіля марки ГАЗ-31105-120, 2005 року та виключення з Державного реєстру обтяжень зазначеного рухомого майна запису про заставу рухомого майна.

Позов мотивований тим, що 16 листопада 2005 року між позивачем і відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким банк відкрив їй відновлювану кредитну лінію на загальну суму 9 484 долари США, терміном повернення до 15 листопада 2010 року включно на купівлю автомобілю ГАЗ-31105-120, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та сплату страхових платежів. У той же день на забезпечення виконання даного договору між позивачем і відповідачем укладено договір застави зазначеного транспортного засобу. У вересні 2011 року позивач повністю сплатила заборгованість за кредитним договором, тому вважає його припиненим належним виконанням. Проте банк відмовив їй у видачі довідки про закриття кредитного договору для вчинення дій щодо вилучення запису про обтяження предмета застави з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у зв`язку з нарахуванням їй за період з 10 вересня 2007 року по 10 жовтня 2011 року пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків за його користування. Позивач вважає, що нарахування банком пені після спливу позовної давності на її стягнення, є порушенням її прав.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2017 року задоволено позовні вимоги, визнано припиненими зобов`язання за договором застави транспортного засобу від 16 листопада 2005 року № 2005М-119/1, укладеним між ВАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу в реєстрі за № 6300, та зобов`язано ВАТ «Родовід Банк» здійснити дії у строк та у порядку, передбаченому чинним законодавством на момент їх вчинення, щодо виведення з-під застави рухомого майна на підставі договору застави транспортного засобу № 2005М-119/1 від 16 листопада 2005 року - автомобіля марки ГАЗ-31105-120, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та виключення з Державного реєстру обтяжень зазначеного рухомого майна запису про заставу рухомого майна.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 10 жовтня 2011 року заборгованість за кредитом та процентами позивачем погашена у повному обсязі. Оскільки забезпечені заставою зобов`язання за договором кредиту станом на 10 жовтня 2011 року виконано у повному обсязі, то зобов`язання за договором застави, які є похідними від кредитного договору, припиняються. Твердження представників відповідача про те, що існують невиконані перед банком зобов`язання за заставним договором у вигляді несплаченої заставодавцем пені в розмірі 1 682,27 доларів США, суперечать вищезазначеним вимогам закону та умовам кредитного договору та договору застави, укладених 16 листопада 2005 року. Посилаючись на наявність пені у сумі 1 682,27 доларів США, яка була нарахована станом на 10 жовтня 2011 року, відповідач більше п`яти років не звертається до суду для її стягнення і не приймає рішення щодо виведення з-під застави рухомого майна на підставі договору застави транспортного засобу від 16 листопада 2005 року № 2005М-119/1 і щодо виключення з Державного реєстру обтяжень зазначеного рухомого майна запису про заставу рухомого майна. На підставі пункту 7.6. кредитного договору суд дійшов висновку про те, що цей договір діє до повного погашення заборгованості саме за кредитом та процентами. За цих обставин суд не прийняв твердження представників відповідача про те, що кредитний договір діє, оскільки не погашена пеня, нарахована за несвоєчасну сплату кредитів та сплату процентів, оскільки така умова кредитним договором не передбачена, а посилання у пункті 7.6. на наявність простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором, не несе логічної завершеності та не вказує на вплив цих обставин на строк дії кредитного договору.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Родовід Банк» задоволено, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Родовід Банк» про усунення перешкод у реалізації права власності, захист прав споживачів, визнання припиненим зобов`язання за договором застави відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у статті 28 Закону України «Про заставу»та статті 593 ЦК України визначені підстави припинення застави. Конструкція цих статей дає підстави для висновку про те, що припинення застави можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. У пункті 3.9. кредитного договору сторони погодили сплату позичальником пені у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5. кредитного договору від суми простроченого платежу, у разі порушення останнім строків повернення кредиту та сплати процентів. У договорі застави передбачено забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, іншої заборгованості. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала до 15 листопада 2010 року, провела остаточний розрахунок за кредитом та процентами 10 жовтня 2011 року, з огляду на що кредитодавець нарахував пеню, яка не була виплачена позичальником. Сплив позовної давності не є підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Законом України «Про заставу» не передбачено такої підстави для припинення застави, як сплив позовної давності щодо основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 квітня 2018 року справу № 264/298/17 та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд не направив позивачу копії касаційної скарги відповідача. Апеляційний суд провів розгляд справи без участі відповідачів. Відкриття провадження за касаційною скаргою відповідача відбувалося з порушенням процесуальних строків. Вважає, що кредитний договір є припиненим з огляду на те, що позивач погасила заборгованість за кредитом і процентами за його використання, з чим договір пов`язував припинення дії договору. Припинення кредитного зобов`язання припинило дію договору застави. Відповідач пропустив строк звернення до суду за стягненням неустойки, нарахованої до 2011 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Кредитний договір між сторонами був укладений до 15 листопада 2010 року.

У зв`язку з тим, що позивач вчасно не виконувала кредитні зобов`язання, з жовтня 2007 року кредитодавець нарахував пеню за прострочення сплати процентів та основної заборгованості за кредитом.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності до додаткової вимоги кредитора про стягнення пені за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет застави само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення застави.

Згідно зі статтею 572 ЦК України, з якою кореспондується стаття 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов`язання, насамперед інтересів кредитора, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Ураховуючи, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов`язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку, встановленого договором для виконання зобов`язання, оскільки боржник може добровільно виконати зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16).

Відповідно до пункту 1.1 договору застави транспортного засобу № 2005М-119/1 від 16 листопада 2015 року, укладеного між сторонами даного спору, позивач передала у заставу транспортний засіб на забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором від 16 листопада 2005 року № 2005М-119 щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості.

У пункті 5.3 договору застави транспортного засобу від 16 листопада 2015 року № 2005М-119/1 сторони дійшли згоди про те, що договір діє до повного розрахунку заставодавця і заставодержателя за кредитним договором.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що кредитні зобов`язання сторін не припинилися.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення апеляційного суду постановлено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційним судом повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов