Історія справи

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 760/27189/17

провадження № 61-1181св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року в складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» (далі - ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл») про встановлення факту, що має юридичне значення, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 квітня 2012 року до 04 вересня 2017 року позивач працював водієм у ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл», при виході на роботу він написав заяву про прийняття на роботу, надав копію паспорта, ідентифікаційного коду, диплома з вкладишем та трудову книжку, яка залишалася у відповідача на весь період найму й досі в нього залишається. Його робоче місце знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 .

З квітня 2012 року до 2015 року він керував транспортним засобом VOLVO V60, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованим на ім`я директора ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» Чабана С. О.

З 2015 року до 04 вересня 2017 року він керував транспортним засобом VOLVO ХС70, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл». Його посадовий оклад становив 3 200,00 грн на місяць. Заробітну плату з преміями він отримував вчасно, трудові обов`язки виконував належним чином, жодних дисциплінарних стягнень на нього не накладалось.

04 вересня 2017 року охорона ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» відмовилася пропустити його на робоче місце, у подальшому його повідомили про звільнення.

Пізніше йому стало відомо, що ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» ніяких трудових відносин з ним не оформлювало.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав достатніх належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема щодо наявності між сторонами трудових відносин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги письмові докази, які підтверджують факт наявності між сторонами трудових відносин, належним чином не дослідили усіх обставин справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як відомо з матеріалів справи, ОСОБА_1 посилається на те, що починаючи з 10 квітня 2012 року до 04 вересня 2017 року працював водієм у ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл».

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилається на такі докази: листування за допомогою засобів електронного зв`язку з ОСОБА_3 у період з 01 липня 2014 року до 31 січня 2016 року, що містить звіти про витрачені грошові кошти на транспортні засоби; листування за допомогою засобів електронного зв`язку з ОСОБА_4 (бухгалтером), в яких міститься інформація про подорожні листи; користування паливною карткою Shell Card № НОМЕР_3 ; наявність у нього ключа від транспортного засобу VOLVO, відомостей про прізвища, ім`я та по батькові деяких працівників відповідача, документів, що підтверджують діагностику транспортного засобу - автомобіля VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_2 , фотографій зі спільного відпочинку; відмітку в закордонному паспорті про перебування на спільному відпочинку з працівниками підприємства; відповідь Управління патрульної поліції у м. Києві про складання на нього адміністративного протоколу 15 травня 2016 року під час керування транспортним засобом VOLVO ХС70, державний номерний знак НОМЕР_2 ; відповідь регіонального сервісного центру в м. Києві про власників транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Разом з тим суд вважав, що посилання ОСОБА_1 на те, що при виході на роботу ним було написано заяву про прийом на роботу, надано копії паспорта, ідентифікаційного коду, диплома з вкладишем та трудову книжку не підтверджено жодним письмовим доказом.

У матеріалах справи відсутні, зокрема, копії заяви про прийняття на роботу, копії запису в журналі про передачу трудової книжки, про ознайомлення з будь-якими правилами на підприємстві тощо, позивач не порушував питання про необхідність допиту свідків на підтвердження зазначених обставин.

Позивач зазначав, що його прийнято на роботу до відповідача на посаду водія, проте на той час в штатному розписі ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» посада водія відсутня.

З пояснювальної записки ОСОБА_3 відомо, що він у квітні 2012 року наймав позивача як водія для періодичного виконання завдань приватного характеру. Для виконання цих завдань він надавав автомобіль VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав приватній особі та яким він на той час користувався. Його стосунки з ОСОБА_1 не мали регулярного характеру. За надані ним послуги він розраховувався особисто з власних коштів. З 2015 року ОСОБА_1 надавав йому послуги на автомобілі VOLVO ХС70, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав ТОВ «Центр ембріональних тканин «ЕмСелл» і знаходився в його користуванні. Також він надав позивачу другий комплект ключів від автомобіля та паливну картку Shell для заправки автомобіля. Він дозволяв ОСОБА_1 використовувати автомобіль в особистих цілях. 03 вересня 2017 року на його прохання ОСОБА_1 відмовився виконати поїздку, тому він прийняв рішення про припинення співпраці з ним. 04 вересня 2017 року він розрахувався з ОСОБА_1 особистими коштами, проте повернути комплект ключів та паливну картку ОСОБА_1 відмовився. У день, коли на ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол (15 травня 2016 року) він ніяких послуг не надавав, але ключ від автомобіля мав, тому міг користуватися автомобілем у власних цілях (а. с. 167).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При вирішенні позову позивачем підлягають доведенню належними доказами факт існування між сторонами трудових правовідносин. Це докази про допущення особи до роботи (проходження медичного огляду, копії заяв про прийом на роботу, анкет, листів про розгляд резюме, записи в журналі про передачу трудової книжки, про ознайомлення з будь-якими правилами на підприємстві тощо); виконання трудової функції (акти здачі робіт, довіреності, видані роботодавцем на працівника, записи в книзі скарг і пропозицій, листування з клієнтом, покази колег по роботі, контрагентів, телефонні розмови, фотографії на робочому місці, відеозапис на робочому місці тощо); виконання вимог щодо внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві (можна підтвердити показами охоронців на пропускні системі офісного центру, відеозаписами з камер спостереження на пропускних пунктах, пропускними картками, журналами реєстрації виходу на роботу тощо); виплату заробітної плати (підписи на платіжних документах, підписи в журналах, квитанції, документи про перерахування коштів на картковий рахунок тощо).

У кожному конкретному випадку необхідно надати всі належні докази, щоб підтвердити факт укладення трудового договору.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не наданв належних, допустимих і достовірних доказів наявності між сторонами трудових відносин, а надані позивачем письмові докази не можуть вважатися належними доказами таких обставин.

Судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги письмові докази, які підтверджують факт наявності між сторонами трудових відносин, належним чином не дослідили усіх обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко