Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.03.2025 року у справі №369/1708/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

справа № 369/1708/21

провадження № 61-16345св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Герасимів Юлія Вадимівна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталія Олексіївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Михальченко Марина Миколаївна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Воробйова Тетяна Антонівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літинський Олександр Павлович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Дубас Т. В. від 02 вересня

2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 24 жовтня 2024 року, і виходив з такого.

Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень на них

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Герасимів Ю. В., державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУЮ

у Київській області Богорад Н. О., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова О. В., державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУЮ

у Київській області Михальченко М. М., державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області

Воробйова Т. А., про визнання недійсним правочину, скасування рішення зі скасуванням запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,2009 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 650010 від 19 травня 2009 року, виданого начальником управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Литвин В. В. на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18 грудня 2007 року № 1293, № 1297.

3. При наданні правової допомоги йому стало відомо, що стосовно вищезазначеного нерухомого майна, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2015 року (справа

№ 334/57062/15-ц) про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та позивачем, було проведено державну реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку шляхом її перереєстрації за ОСОБА_3 .

4. Вищезазначеною ухвалою суду за ОСОБА_3 визнавалось право власності на земельну ділянку площею 0,201 га за адресою: АДРЕСА_2 , та закріплювався обов`язок ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 15 000 грн.

5. Як зазначав позивач, він ніколи не приймав участі та не був стороною у судових спорах з ОСОБА_3 , ніяких мирових угод чи правочинів відносно спірної земельної ділянки не укладав.

6. Згідно з відповіддю Шевченківського районного суду м. Києва (лист

№ 01-14/289/2020/К-203 від 21 грудня 2020 року) на запит про отримання публічної інформації, в автоматизованій системі документообігу суду справа за № 334/57062/15-ц не обліковується, справ за участю позивача та ОСОБА_3 в АСДС не виявлено.

7. ОСОБА_1 вказував, що оскільки мирову угоду він ніколи не підписував, нікого не уповноважував на її підписання від свого імені та ніяким чином не здійснював волевиявлення на розпорядження належною йому земельною ділянкою, вказаний правочин щодо переходу права власності є недійсними.

8. 24 грудня 2020 року отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що стосовно вищезазначеної земельної ділянки було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27309868 від 21 грудня 2015 року о 13:37:05 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Герасимів Ю. В. на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за номером 4554, виданого 21 грудня 2015 року, у зв`язку з чим право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 .

9. На думку позивача, рішення про державну реєстрацію прав, прийняте державним реєстратором Герасимів Ю. В., є незаконним, оскільки вчинене без дотримання вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

10. Позивач наполягав, що спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волевиявленням та була відчужена на користь ОСОБА_2 без достатнього обсягу прав та повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою позивача, і як наслідок, земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 без законних на те підстав.

11. Позивач вважав, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 388 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим необхідно витребувати з володіння ОСОБА_2 на його користь спірну земельну ділянку.

12. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним правочин, оформлений як «Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 334/57062/15-ц, провадження

№ 2/286/27097/2015 від 21 березня 2015 року» щодо переходу майнових прав на земельну ділянку площею 0,2009 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27309868 від 21 грудня 2015 року 13:37:05 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 разом із скасуванням запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 12646914 здійсненого 21 грудня 2015 року 13:31:19 державним реєстратором, приватним нотаріусом Герасимів Юлією Вадимівною, Києво-Святошинський районний нотаріальний округ Київської області;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку площею 0,2009 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі земельної ділянки в натурі.

13. Позивач 07 квітня 2021 року подав до суду заяву про зміну предмету позову, доповнивши позов новими вимогами, і просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22873943 від 15 липня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Н. О. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з реєстраційним номером: 680841932224, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3222486201:01:041:0190, за ОСОБА_3 , разом із скасуванням запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Н. О.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23809096 від 20 серпня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотової О. В. про державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку, за суб`єктом

ОСОБА_5 , разом зі скасуванням запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненого державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області

Федотовою О. В.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25886756 від 05 листопада 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. про державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку за

ОСОБА_6 , разом зі скасуванням запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненого державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М.;

- скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер: 41173298 від 18 травня 2018 року державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області

Воробйової Т. А. про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 680841932224;

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь судові витрати по сплаті судового збору та професійної правничої допомоги.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 02 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований позивачем спосіб захисту не є правомірним. Навіть враховуючи відповідь голови Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року, суд позбавлений можливості безальтернативно стверджувати про неіснування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, на підставі якої за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну земельну ділянку, оскільки копія останнього наявна в матеріалах справи, містить необхідні атрибути судового рішення, включаючи підпис та печатку суду. Суд не володіє спеціальними знаннями, які надають можливість встановлювати справжність чи несправжність (підробку) підпису осіб, зазначених як суддя та секретар Шевченківського районного суду м. Києва, та печатки органу. Будь-яких клопотань про призначення експертизи по справі учасниками не заявлялось. Матеріали справи не містять доказів порушення кримінального провадження за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (стаття 358 КК України), ухвала суду, на підставі якого майно вибуло з володіння позивача, не визнана незаконною (підробленою) у встановленому законом порядку, вина у підробці не встановлена, а тому, на думку суду, звернення ОСОБА_1 з позовом про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України є передчасним.

16. Також суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено неправомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно. Не підлягають задоволенню і вимоги про скасування вказаних позивачем рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності із скасуванням відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - як похідні вимоги. Окрім того, такі вимоги не відповідають ефективному способу захисту права.

17. Місцевий суд зауважив, що представником відповідача до суду подана заява про застосування позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину, скасування рішення зі скасуванням запису про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння через більше ніж 5 років після відчуження спірної земельної ділянки. Проте, ОСОБА_1 мав можливість дізнатися про те, що право власності на майно, яка належало йому, перейшло на підставі договорів до відповідачів та інших осіб.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року залишено без змін.

19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду, на підставі якої майно вибуло з володіння позивача, не визнана незаконною (підробленою) у встановленому законом порядку, винних осіб не встановлено, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що звернення з позовом про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України є передчасним. Інші вимоги позивача є похідними, а відтак не підлягають задоволенню. Разом з тим, випадку задоволення вимоги про витребування майна, вимоги про скасування записів, рішень про державну реєстрацію не є необхідними для ефективного відновлення права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Літинський О. П., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року

у справі № 367/2022/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,

у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 910/14115/16, від 01 серпня 2019 року у справі № 908/439/18, від 12 лютого 2020 року у справі

№ 761/17142/15-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 924/408/21 (924/287/23) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у разі вибуття з власності особи нерухомого майна на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду у судовій справі, якої не існує (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Заявник стверджує, що він є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486201:01:041:0190. Він не здійснював жодних юридично значущих дій, спрямованих на розпорядження спірною земельною ділянкою, а тим паче передачу її у власність будь-яких третіх осіб.

23. Позивач зазначає, що він не приймав участі та не був стороною у судових спорах між ним та ОСОБА_3 до дня подачі позовної заяви від 01 березня 2021 року, нікого на представництво своїх інтересів у подібних судових справах не уповноважував, жодних мирових угод чи правочинів стосовно належної йому земельної ділянки у період з 01 січня 2015 року не укладав. Відповідно до листа голови Шевченківського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року № 01-14/289/2020/К-203 в автоматизованій системі документообігу суду справа за № 334/57062/15-ц не обліковується. Справ за участю позивача та ОСОБА_3 в АСДС не виявлено.

24. Згідно з доводами касаційної скарги, спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача саме на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 334/57062/15-ц

від 21 березня 2015 року. Проте за даними АСДС ані справи з номером

№ 334/57062/15-ц, ані вказаної ухвали, ані інших справ між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не виявлено. Як наслідок, в силу приписів статті 388 ЦК України земельну ділянку слід витребувати на користь позивача, як таку, що вибула з його володіння поза його волею.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/1708/21.

26. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Основні доводи відзиву на касаційну скаргу

27. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, а тому касаційна скарга до задоволення не підлягає. Відповідач ОСОБА_2 вказує, що він правомірно набув у власність спірну земельну ділянку, під час укладення угоди приватним нотаріусом було дотримано усі вимоги передбаченні Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», було здійснено усі можливі дії щодо перевірки правомочності набуття права власності ОСОБА_8 на спірну земельну ділянку. ОСОБА_2 вказує, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки він вчинив усі активні дії щоб переконатися у належності майнових прав продавця на об`єкт відчуження, у нього були відсутні об`єктивні фактори, які вказували або могли вказувати на відсутність необхідних і належних прав у продавця для продажу земельної ділянки. Також вказує на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

28. У додаткових поясненнях представник ОСОБА_2 -

ОСОБА_7 звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 є громадянином країни агресора - рф, який з першого дня повномасштабної війни ймовірно може знаходитися і проживати в країні агресора. Визнання права власності за громадянином рф суперечитиме інтересам національної безпеки, оскільки це спірне майно може бути використане у спосіб, що шкодить інтересам України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2009 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 650010 від 19 травня 2009 року, виданого начальником управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Литвин В. В. на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18 грудня 2007 року

№ 1293, № 1297.

30. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2015 року (справа № 334/57062/15-ц, провадження № 2/286/27097/2015) затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , якою визнано за ОСОБА_3 право власності на вищезазначену земельну ділянку. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Н. О. було прийнято рішення № 22873943 від 15 липня 2015 року про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 .

31. Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, підтверджувалось витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2015 року, індексний номер витягу 40680214.

32. На підставі нотаріального посвідченого договору дарування від 20 серпня 2015 року ОСОБА_3 подарував земельну ділянку ОСОБА_5 . Договір зареєстровано в реєстрі за № 4904.

33. На підставі вищевказаного договору дарування, державним реєстратором, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О. В. було прийнято рішення № 23809096 від 20 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5 .

34. Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, підтверджувалося витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2015 року, індексний номер витягу 42568154.

35. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. 05 листопада 2015 року, серія та номер 4944, державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. було прийнято рішення № 25886756 від 05 листопада

2015 року про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_6 .

36. Право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, підтверджувалося витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

від 05 листопада 2015 року, індексний номер витягу 47028734.

37. Між ОСОБА_6 , від імені якої діяв ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої 21 грудня 2015 року Михальченко М. М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованої у реєстрі за № 5548, та ОСОБА_2 21 грудня 2015 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

38. Відповідно до умов вищезазначеного договору ОСОБА_2 придбав земельну ділянку загальною площею 0,2010 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та сплатив за неї грошову суму в розмірі та в порядку оплати, визначеному договором.

39. Відповідно до пункту 1.4 договору відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки згідно з додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не зареєстровані.

40. Відповідно до пункту 1.6 договору факт відсутності заборони відчуження вищезазначеної земельної ділянки та відсутності обтяження відчужуваного майна іпотекою підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 127088706, № 1270892203, виданими Герасимів Ю. В. , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 15 вересня 2015 року.

41. У подальшому, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю. В. було зареєстроване право власності за ОСОБА_2 та виданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50369548 від 21 грудня

2015 року.

42. Згідно з листом голови Шевченківського районного суду м. Києва № 01-14/289/2020/К-203 від 21 грудня 2020 року, наданим на запит про надання публічної інформації від 16 грудня 2020 року, в автоматизованій системі документообігу суду справа за № 334/57062/15-ц не обліковується, справ за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в АСДС не виявлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

44. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

48. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що лист голови Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року та отримана апеляційним судом відповідь від Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року про відсутність в АСДС (у провадженні суду) цивільної справи за № 334/57062/15-ц, не надають достатнього підґрунтя для висновку про відсутність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2015 року, на підставі якої за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну земельну ділянку, оскільки копія цієї ухвали наявна у матеріалах справи, містить необхідні атрибути судового рішення, включаючи підпис судді та печатку суду.

49. З такими висновками погодитися неможливо, виходячи з наступного.

50. Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що він ніколи не приймав участі та не був стороною в судових спорах з

ОСОБА_3 , зокрема у справі № 334/57062/15-ц, ніяких мирових угод чи правочинів відносно спірної земельної ділянки не укладав, а справа № 334/57062/15-ц не перебувала у провадження суду.

51. ОСОБА_1 наполягав, що не розпоряджався належною йому земельною ділянкою, а спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею, отже просив суд захистити його право власності.

52. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

53. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

55. Мирова угода у розумінні змісту статей 202 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином.

56. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

57. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

58. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

59. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

60. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

61. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

62. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

63. Слід звернути увагу, що наявна у матеріалах справи копія заяви про укладення мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не містить підписів її сторін.

64. Слід також зазначити, що голова Шевченківського районного суду м. Києва у листі № 01-14/289/2020/К-203 від 21 грудня 2020 року повідомив, що в АСДС справа за № 334/57062/15-ц не обліковується, справ за участю позивача та ОСОБА_3 в АСДС не виявлено.

65. Подібного змісту лист від 09 вересня 2024 року за вих. № 01-09/133/2024-Вих/ЦК/204 надано Шевченківським районним судом міста Києва на запит Київського апеляційного суду. У цьому листі зазначено, що будь-яких справ, у яких учасником процесу є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у суді не обліковується.

66. У свою чергу відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

67. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

68. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

69. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої

статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

70. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

72. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

73. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо того, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2015 року (справа № 334/57062/15-ц, провадження № 2/286/27097/2015), якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з визнанням за ОСОБА_3 права власності на вищезазначену земельну ділянку, відсутня у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, в АСДС, в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

74. Частиною другою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

75. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону (частини перша-друга статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

76. Копії судових рішень видаються в установленому законодавством порядку з обов`язковим їх внесенням до Реєстру. Електронні копії судових рішень є документами безстрокового зберігання (пункти 6-7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740).

77. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки вказаним обставинам, не оцінив належним чином відомості, надані Шевченківським районним судом міста Києва про відсутність у провадженні суду справи за № 334/57062/15-ц та будь-яких справ, у яких учасниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, дійшов неправильного висновку про необхідність оскарження судового рішення про визнання мирової угоди, яке судом не ухвалювалося.

78. Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фактично самоусунувся від вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, не надав оцінки доводам апеляційної скарги, не провів дослідження обставин добросовісності набуття останнім титульним володільцем спірної земельної ділянки, балансу прав та інтересів сторін, дотриманню позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною спору.

79. Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

80. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача на підставі неіснуючого судового рішення, а тому застосування конструкції віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України призводить до ефективного захисту прав власника.

81. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме ця вимога спрямована на захист права власності та вирішення спору. Тому вимоги про визнання недійсною угоди, скасування записів, рішень про державну реєстрацію не є необхідними для ефективного відновлення права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада

2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року

у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі

№ 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року

у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі

№ 910/18214/19 (пункт 9.47)).

82. Отже, колегія суддів вважає за можливе погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права не підлягають до задоволення, оскільки не відповідають належному способу захисту права власності.

83. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

85. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

86. Враховуючи вищезазначене, а також строк розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належного апеляційного перегляду справи, повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.

87. Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу у розумний строк з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін спору, балансу їхніх прав й інтересів.

88. Розподіл судових витрат необхідно провести за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Літинський Олександр Павлович, задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,2009 га, кадастровий номер 3222486201:01:041:0190, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович