Історія справи

Постанова

Іменем України

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 179/185/21

провадження № 61-19762св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доМагдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права власності на земельну частку (пай).

Позов мотивувала тим, що вона є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначила, що ОСОБА_2 працювала у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Аврора» Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (далі - КСП «Аврора») з якого вийшла на пенсію за віком.

Після реорганізації КСП «Аврора» відбулося розпаювання земель. ОСОБА_2 отримала свій земельний пай, як працівник колгоспу, але сертифікат на земельну частку невідомо чи видавався, оскільки в неї він не зберігся.

Посилалася на те, що з часу отримання паю ОСОБА_2 до своєї смерті отримувала плату за його користування у натуральному вигляді.

Після смерті бабусі її спадкоємицею була мати позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вважає, що за життя мати не оформила спадщину після померлої бабусі - ОСОБА_2 , оскільки хворіла і за станом здоров`я не могла ходити.

ОСОБА_1 оформити спадщину після смерті матері та баби не змогла, оскільки документів на пай не знайшла. У зв`язку з чим звернулася до відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі щодо надання інформації про внесення до списків отримання сертифікату на земельну ділянку (пай) ОСОБА_2 з 1941 року до 1971 року.

Зазначила, що 10 жовтня 2014 року вона отримала відповідь на свій запит про те, що державний акт на право колективної власності на землю КСП «Аврора» отримало 15 серпня 1994 року і зареєструвало в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю МД № 393.

Проте, КСП «Аврора» не може надати інформацію про отримання сертифікату на земельну ділянку (пай) ОСОБА_2 , оскільки список - додаток до державного акту колективної власності на землю до архіву не передавався.

Просила суд визнати право та виділити їй в натурі земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 25 червня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у позові відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що померла ОСОБА_2 до переліку громадян, які додані до державного акта КСП «Аврора» не включена.

Вважав, що позивач не довела родинних відносин з померлою ОСОБА_2 , тому дійшов висновку про відмову у позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішенням місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Дніпропетровський апеляційний суд постановою від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року залишив без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач не надала належних доказів на підтвердження факту родинних відносин ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 .

Зазначив, що відсутні будь-які відомості про включення ОСОБА_2 до переліку громадян, які додані до державного акта КСП «Аврора».

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 працювала у КСП «Аврора» до виходу на пенсію за віком, а надалі, після реорганізації КСП «Аврора» отримала свій земельний пай, апеляційний суд не прийняв до уваги, оскільки ОСОБА_2 відсутня у переліку громадян, який додано до державного акту на право колективної власності на землю КСП «Аврора».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 548/900/19 та від 02 червня 2021 року у справі № 541/2496/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_2 була членом КСП та працювала у КСП «Аврора» до виходу на пенсію за віком, а надалі, після реорганізації КСП «Аврора», отримала право на земельний пай та повинна була бути включена до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

Вважає, що відсутність цього списку не виключає права члена КСП на земельний пай.

Зазначила, що суди не дослідили наявні в справі докази, а саме свідоцтво про народження позивача та запит Новомосковської районної державної нотаріальної контори від 27 грудня 1999 року для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 . Суди не витребували та не дослідили спадкову справу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 26 жовтня 1963 року, її матір`ю є ОСОБА_3 (а. с. 12).

Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_2 від 13 грудня 1999 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).

Як убачається із свідоцтва серія НОМЕР_3 від 01 вересня 2000 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

КСП «Аврора» отримав державний акт на право колективної власності на землю 15 серпня 1994 року (а. с. 42-43).

Відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 10 жовтня 2014 року повідомив, що надати інформацію про внесення до списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Аврора» щодо ОСОБА_2 неможливо, оскільки господарство не надало до архіву список - додаток до наведеного акта (а. с. 13).

За повідомленням юридичного управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_2 до переліку громадян, які додані до державного акта КДСП «Аврора» не включена (а. с. 17-18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 548/900/19 та від 02 червня 2021 року у справі № 541/2496/19; суд не дослідив зібрані у справі докази).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності факту родинних відносин ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 .

Вважав, що відсутні будь-які відомості про включення ОСОБА_2 до переліку громадян, які додані до державного акту КСП «Аврора».

Колегія суддів погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За частинами першої, другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Разом з тим, позивач має довести, що право, яке вона просить визнати за нею у порядку спадкування, ОСОБА_2 набула за життя.

Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на час реєстрації державного акту на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19), від 20 травня 2020 року у справі № 294/1094/17.

Суди встановили, що питання про виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, або включення її до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) і які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалось.

За поновленням порушених прав за життя ОСОБА_2 не зверталась.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що позивач не надала доказів про те, що ОСОБА_2 , як спадкодавець, набула за життя право на земельну частку (пай) у КСП «Аврора», та за відсутності будь-яких відомостей про включення ОСОБА_2 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на земельний пай.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц, від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 294/1094/17.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 548/900/19 та від 02 червня 2021 року у справі № 541/2496/19 є не прийнятними, оскільки в справах, на які посилається заявник, як на приклад неоднакового застосування норм права, та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини.

Зокрема, у цьому випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Так, у справі № 548/900/19 суди встановили, що за протоколом загальних зборів членів КСП «Україна» с. Штомпелівка Хорольського району Полтавської області № 5 від 09 вересня 1995 року та повідомленням архівного відділу Хорольської районної державної адміністрації від 23 квітня 2018 року № 01-171/106, особа внесена до списку громадян членів КСП «Україна» Хорольського району Полтавської області, який є додатком до державного акту ПЛ № 00003 та в списку значиться під номером 258.

У справі № 541/2496/19 особа, відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0055324, мала право на земельну частку (паю) площею 4,80 умовних кадастрових гектара на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району із земель колишнього КСП імені Гоголя.

У справі, яка переглядається, питання про виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, або включення її до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) і які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалось.

Отже доводи касаційної скарги про не врахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшли підтвердження у справі.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати нові факти і обставини та переоцінювати докази у справі.

З урахуванням викладеного переоцінка копії довідки виконавчого комітету Перещепинської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 13 грудня 1999 року(а. с. 116), свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 жовтня 1963 року, матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 12) перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська