Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2021 року у справі №707/1823/20
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №707/1823/20

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1823/20

провадження № 61-11112 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2021 року у складі колегії суддів Єльцова В. О., Бородійчук В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батьків позивача відкрилася спадщина, до складу якої входять: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області; земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області; земельна ділянка площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на землю від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області; земельна ділянка площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташована на території с. Червона Слобода, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року.

За життя, 18 жовтня 2018 року, його батьки, кожен окремо, склали заповіт, відповідно до якого все своє майно, що буде належати їм на день смерті, заповіли йому. Після смерті батька - ОСОБА_5 - він, як спадкоємець померлого за заповітом, звернувся до Черкаської районної державної нотаріальної контори та 07 березня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року.

Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на 1/6 частину вказаної земельної ділянки видано не було. Її мала б отримати його мати - ОСОБА_4 , але вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері він, як спадкоємець померлої за заповітом, звернувся до Черкаської районної державної нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нотаріус вважала, що заповіт ОСОБА_4 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Так, на думку нотаріуса, заповіт не містить часу його складання; у його тексті відсутні дані про те, що заповідач не може сам прочитати заповіт; у ньому відсутні дати народження свідків; а посвідчувальний напис не відповідає додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Зазначав, що ОСОБА_4 у момент складання заповіту була при пам`яті та добре розуміла значення своїх дій, а заповіт відповідав її внутрішній волі, був складений нею добровільно, без будь-якого примусу чи насильства.

На думку позивача, окремі помилки, як то не зазначення дати народження свідків, не впливають на зміст заповіту і не є порушенням його форми. Інші зауваження нотаріуса вважав безпідставними.

Вказував, що у тексті заповіту зазначено інформацію про наявну у ОСОБА_4 хворобу - сліпоту, відтак, ОСОБА_4 не могла ані прочитати, ані підписати заповіт, а тому він був прочитаний вголос і підписаний ОСОБА_6 .

Зауважував, що свідки, присутні під час посвідчення заповіту, були сусідами ОСОБА_4 і не є її близькими родичами чи членами сім`ї. При цьому, у заповіті вказані реквізити їхніх паспортів, що є підтвердженням того факту, що особи свідків були встановлені.

Час складання заповіту - «вісімнадцяте жовтня дві тисячі вісімнадцятого року, 10 год. 55 хв.» зазначений на другому аркуші заповіту.

Наголошував, що нотаріусом не роз`яснено, чому, на його думку, посвідчувальний напис не відповідає додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а тому таке твердження є абстрактним і безпідставним.

Натомість, вказував, що у посвідчувальному написі наявна інформація про те, де, коли і ким посвідчено заповіт; у ньому вказано, ким його зачитано та ким підписано; а також зазначено про сплату державного мита. Вказаний посвідчувальний напис скріплено підписом секретаря Червонослобідської сільської ради Дубовик Ю. А. та печаткою Червонослобідської сільської ради. Відтак, висновок нотаріуса про нікчемність заповіту позивач вважає безпідставним, протиправним, та таким, що порушує його права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області 18 жовтня 2018 року, реєстрований № 271, який зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 63263746, дійсним; визнати його спадкоємцем за заповітом; визнати за ним право власності на вище вказане спадкове майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано заповіт ОСОБА_4 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 271, у Спадковому реєстрі за № 63263746 дійсним. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт було записано секретарем сільської ради зі слів ОСОБА_4 , дієздатність якої перевірено, прочитано вголос свідками, підписано посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями, та засвідчено гербовою печаткою. Вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, державне мито сплачено.

Відтак, загальні вимоги, необхідні для чинності заповіту, при його складанні та посвідченні дотримано. При цьому, наявність формальних помилок при складенні заповіту та невідповідність заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту є формальними порушеннями, що не свідчать про нікчемність заповіту, не спростовують волевиявлення спадкодавця та презумпцію правомірності правочину.

Отже, вказаний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення.

Що ж до інших позовних вимог, то за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - задоволено частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання заповіту дійсним скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту дійсним відмовлено. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на спадщину змінено й викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спеціальними нормами права, що регулюють виникнення, зміну, припинення правовідносин спадкування за заповітом є Глава 85 «Спадкування за заповітом» ЦК України. Дана Глава не містить положень закону щодо визнання дійсним заповіту.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не зазначив підстав, на яких ґрунтується його позовна вимога про визнання заповіту дійсним.

Оскільки позов в частині визнання заповіту дійсним не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним та позивачем обрано спосіб захисту, що не ґрунтується на вимогах закону, тому позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно, яка є похідною, також задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 707/1823/20 з Черкаського районного суду Черкаської області.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зазначив, що спеціальними нормами права, що регулюють виникнення, зміну, припинення правовідносин спадкування за заповітом є Глава 85 «Спадкування за заповітом» ЦК України. Дана Глава не містить положень закону щодо визнання дійсним заповіту .

Відповідно до змісту пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, навіть якщо суд дійшов висновку про безпідставність визнання нотаріуса заповіту нікчемним, не існує засобів для ефективного захисту прав спадкоємця. Це є нелогічним, безпідставним та таким, що унеможливлює захист особи, яка постраждала від безпідставних дій нотаріуса.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 жовтня 2019 року виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 146 (а.с. 12, т. 1).

18 жовтня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Ю. А., яким на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 все своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право (а.с. 21, т. 1).

Вказаний заповіт було складено у приміщенні Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області за адресою: вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, а посвідчено вдома у заповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з хворобою заповідача (сліпотою) та відсутністю можливості у ОСОБА_4 прочитати і підписати заповіт особисто, за її дорученням та у присутності свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також секретаря Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Ю. А., текст заповіту було вголос прочитано свідками: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та підписано ОСОБА_6 .

При цьому факт наявності хвороби (сліпоти) у ОСОБА_4 сторонами не оспорювався.

Після смерті ОСОБА_4 відповідно до положень статті 1220 ЦК України відкрилася спадщина на її майно, до складу якого, увійшли:

- житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області;

- земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-522т від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

- земельна ділянка площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 020742 від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

- 1/6 частина земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої на території Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року (а.с. 23, 25, 27-29, т. 1).

З копії довідки Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 19 листопада 2019 року № 4076 убачається, що за померлою ОСОБА_4 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час, крім неї в будинку ніхто не зареєстрований та не проживає. Земельна ділянка площею 0,25 га не приватизована. Заборона на будинок і земельну ділянку відсутня (а.с. 58, т. 1).

Відповідно до листа Черкаської районної державної нотаріальної контори від 24 жовтня 2020 року № 825/02-14, який надійшов на запит суду, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 641/2019. Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися: ОСОБА_2 - (онука померлої, батько якої - син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); а також син померлої - ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності не видавались. У матеріалах спадкової справи наявні заповіти від імені ОСОБА_4 . Даних про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після померлої ОСОБА_4 , немає (а.с. 55, т. 1).

Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н. В. від 13 серпня 2020 року № 617/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 з тих підстав, що заповіт ОСОБА_4 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Нотаріус посилався на те, що у порушення вимог статті 1247 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, заповіт не містить часу його складення; якщо заповіт записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, він має бути прочитаний заповідачем вголос та підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. В тексті наданого заповіту відсутні дані, що заповідач не може сам прочитати заповіт; оскільки заповіт був посвідчений в присутності свідків, необхідно було врахувати всі вимоги щодо даних свідків, а саме: відсутні дати народження свідків, що суперечить пункту 1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування; посвідчувальний напис на наданому заповіті не відповідає формі, а саме: додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування (а.с. 20, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).

Відповідно до частин першої-третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України)

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно зазначив, що позов в частині визнання заповіту дійсним не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оспорюваний заповіт підписаний свідками, у тексті заповіту вказано про те, що заповіт прочитано вголос свідками, оскільки заповідач через фізичні вади (сліпоту) не могла сама прочитати його текст, зазначено місце і час його складення, дату та місце народження заповідача. Отже, заповіт, складений ОСОБА_4 18 жовтня 2018 року, відповідає вимогам закону, необхідним для чинності заповіту. При цьому, наявність формальних помилок при складенні заповіту, зокрема не зазначення дати народження свідків у даному випадку не свідчить про нікчемність заповіту, оскільки особи свідків встановлено при посвідченні заповіту, також допитано їх в якості свідків у суді першої інстанції. Посилання державного нотаріуса на те, що заповіт не містить часу його складення і у ньому не зазначено причину, через яку заповідач не може самостійно прочитати заповіт, безпідставні і не відповідають змісту заповіту.

Ураховуючи, що при складанні оспорюваного заповіту та його посвідченні було дотримано процедури, регламентовані ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком, Верховний Суд дійшов висновку, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону, а тому вимога про визнання його дійсним не підлягає задоволенню. Позивач не позбавлений права звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо відмови у задоволенні позову, однак з помилкових мотивів, а тому судове рішення підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта