Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.01.2020 року у справі №196/1119/18

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 196/1119/18

провадження № 61-274св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Новопідкрязька сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області,

третя особа - Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу- перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року у складі судді

Гудим О. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду

від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,

Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа - Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (далі - Царичанська РДА Дніпропетровської області), про визнання права на майно в порядку спадкування за законом.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, яка була зареєстрована та постійно проживала по день смерті разом з нею за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що вона проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації по день смерті останньої, вели спільне господарство та поховала її за власні кошти.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на право на земельну частку (пай), з земель колишнього

КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром в межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0677. Вона спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спільним проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини.

02 серпня 2018 року, звернувшись до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадкових прав, вона отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом вона не має можливості отримати, тому звернулася до суду.

У зв'язку з вищевикладеним та посилаючись на вимоги статей 1216, 1261, 1266, 1268 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області

від 18 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП ім.

Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром у межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та якій вказане право належало на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП № 040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0677.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд дійшов висновку, що є передбачені законом підстави для ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 27 листопада

2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, залишено без задоволення. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та проаналізувавши законодавство, яке регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та враховуючи, що відповідачем та третьою особою визнано позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що є підстави для визнання права на майно в порядку спадкування за законом.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням не були порушені інтереси держави в особі: Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області і прокуратурою не доведено відсутність здійснення або здійснення неналежним чином захисту прав держави з боку відповідача. Окрім того, відповідачем та третьою особою визнано позовні вимоги позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів прокурора, не розглянув по суті ключовий аргумент заявника щодо неправильного застосування норм матеріального права (застосування закону, який не підлягав застосуванню), відсутності доказів звернення позивача до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав на земельну ділянку, що вказує на передчасність звернення позивача до суду з позовом, чим фактично усунувся від здійснення правосуддя у справі.

Встановлені у справі обставини дають підстави стверджувати, що часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто день її смерті, отже, з цього часу почався шестимісячний строк на прийняття спадщини, який закінчився до 18 грудня 2000 року, тобто, до вступу нового ЦК України в дію з 01 січня 2004 року, а тому до спірних правовідносин судами повинні були бути застосовані норми ЦК УРСР 1963 року.

Суди не звернули увагу, що у відповідності до статей 529, 530, 531 ЦК УРСР

1963 року особи, які проживали зі спадкодавцем на момент смерті, в тому числі, які перебували на його утриманні, за ЦК УРСР 1963 року не входили до осіб, що можуть бути спадкоємцями за законом, у зв'язку з чим висновки судів щодо прийняття позивачем спільним проживанням зі спадкодавцем на день відкриття спадщини не мають доказового значення у справі, оскільки не входять у предмет доказування у справі та не дають права позивачу успадковувати земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

У випадку звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, вказана обставина обов'язково була б підставою для заведення спадкової справи, що повинно було бути обов'язково відображено в інформаційній довідці від 14 вересня 2018 року № 53300300, яка міститься в матеріалах справи. Разом з тим, у відповідній довідці відсутня інформація про заведені спадкові справи.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушень рішенням суду першої інстанції інтересів держави в особі органів, які уповноважені виконувати функції у спірних правовідносин через недоведеність прокурором нездійснення або здійснення неналежним чином захисту прав держави відповідачем, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У поданій апеляційній скарзі прокурором зазначалось, що порушення інтересів держави в особі Новопідкрязької сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області полягали в тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання права на право на земельну частку (пай) за особою, яка не мала права на її спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки за відсутності спадкоємців після померлої ОСОБА_3, спадщина у вигляді земельної частки (паю), яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), перейшла, в порядку статті 555 ЦК України в редакції 1963 року, у власність держави.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до актового запису про смерть від 19червня 2000 року №16, виданого Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року № 393, померла ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала по день смерті разом з ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1.

Довідкою виконавчого комітету Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області від 12липня 2018 року № 392 підтверджується, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації по день смерті останньої, вели спільне господарство та поховала її за власні кошти.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром в межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0677.

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині 2 статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною 4 статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема, у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених

Конституцією України (частина 4 статті 56 ЦПК України).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини 2 статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених частини 2 статті 56 ЦПК України про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, перший заступник прокурора Дніпропетровської області посилався на порушення інтересів держави в особі Новопідкрязької сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, якіполягали в тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання права на право на земельну частку (пай) за особою, яка не мала права на її спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки за відсутності спадкоємців після померлої ОСОБА_3, спадщина у вигляді земельної частки (паю), яка належала їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), перейшла, в порядку статті 555 ЦК України в редакції 1963 року, у власність держави. Наведене є підставою для звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Встановлено, що прокурор попередньо, до звернення до суду з апеляційною скаргою, повідомив про це відповідний суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 жовтня

2019 року у справі № 903/129/18.

Сама по собі наявність уповноваженого органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, не позбавляє прокурора права захищати інтереси держави в суді у випадку неналежного виконання цим органом своїх обов'язків.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі -

ЦК Української РСР), то положення саме
ЦК У підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина 1 статті 529 ЦК Української РСР).

Відповідно до статті 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 5 частини 1 статті 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави в силу закону.

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Водночас відповідно до роз'яснень, що містяться в ~law50~, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно зі статтею 9 ЦК Української РСР здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про прийняття останньою спадщини після смерті ОСОБА_2 шляхом спільного проживанням зі спадкодавцем на день відкриття спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме: ЦК Української РСР 1963 року.

При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено чи належала ОСОБА_1 до кола спадкоємців ОСОБА_2, яка померла у 2000 році, у відповідності до статей 529, 530, 531 ЦК Української РСР 1963 року.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з'ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 27 листопада

2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович