Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №591/2133/18

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2133/18

провадження № 61-16715св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумська обласна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі судді Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених сум премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Семиволоса В. В., подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року визнано неподаною та повернуто особі, яка подала скаргу. Цю ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року про повторне залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не сплатив судовий збір у встановлений судом строк - до 30 липня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наведені апеляційним судом мотиви для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не узгоджуються із фактичними (дійсними) обставинами справи, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку про отримання рекомендованого повідомлення про вручення поштового переказу.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи № 591/2133/18 із Зарічного районного суду м. Суми.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених сум премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2019 року, Сумська обласна державна адміністрація заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , а оскаржувану ухвалу апеляційного суду вважала законною і обґрунтованою.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених сум премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду через представника - адвоката Семиволоса В. В. апеляційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року залишено без руху для сплати ОСОБА_1 судового збору в сумі 1 057,20 грн та надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року повторно залишено без руху, запропоновано ОСОБА_1 у строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали сплатити судовий збір в сумі 1 057,20 грн, на підтвердження чого надати Сумському апеляційному суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року визнано неподаною та повернуто особі, яка подала скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»/«Melnyk v. Ukraine» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення ЄСПЛ у справі «Guerin v. France» від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, пункт 37).

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2019 року неподаною та повертаючи її, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги в строк, визначений ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року.

Водночас такі висновки апеляційного суду спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

За змістом статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 122 ЦПК України).

Так, зі змісту ухвали Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року про повторне залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху відомо, що суд встановив позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги у строк не більше десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового переказу суд апеляційної інстанції надіслав копію цієї ухвали ОСОБА_1 31 липня 2019 року рекомендованим листом № 4050106798615, вона була вручена йому 23 серпня 2019 року (а. с. 197).

Зазначене також підтверджується поштовим конвертом Сумського апеляційного суду № 4050106798615 та довідкою начальника відділення поштового зв`язку «Сад» від 23 серпня 2019 року, які додані заявником до касаційної скарги.

Таким чином, на момент постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично не мав можливості отримати копію ухвали суду від 29 липня 2019 року про залишення його апеляційної скарги без руху та виконати її вимоги.

Крім того, апеляційний суд зазначив про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги у строк не більше десяти днів з дня вручення копії ухвали, залишивши без уваги, що період між постановленими ухвалами від 29 липня 2019 року та від 07 серпня 2019 року становить 10 днів, що з урахуванням термінів відправлення судом та відділенням поштового зв`язку поштової кореспонденції унеможливлює ознайомлення особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, із змістом надісланої ухвали про залишення її скарги без руху.

Колегія суддів критично оцінює мотиви апеляційного суду щодо визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , викладені в ухвалі від 07 серпня 2019 року, в яких суд посилається на отримання ОСОБА_1 20 липня 2019 року ухвали Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року.

Зазначене твердження апеляційного суду суперечить хронологічному порядку перебігу подій у цій справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційний суд, порушивши положення цивільного процесуального законодавства України щодо обчислення строків, а також вимоги частини другої статті 357 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк