Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №740/7176/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №740/7176/21

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 740/7176/21

провадження № 61-715св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Чернігівської обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Прядко С. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

22 грудня 2021 року заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Чернігівської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Позов мотивований тим, що земельна ділянка державної форми власності

з кадастровим номером 7423384400:02:001:0009, площею 22,95 га, в тому числі під водою - 17,53 га та прибережною смугою - 5,42 га (пасовище -

0,57 га, дамба - 3,31 га, дорога - 0,14 га, чагарники - 1,4 га), яка відноситься до земель рекреаційного призначення, з видом використання для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, була передана за договором оренди від 21 липня 2003 року в оренду ОСОБА_5 терміном на 49 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його спадкоємці - ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (батько) спірну земельну ділянку за договором суборенди від 05 травня 2021 року передали

в суборенду ОСОБА_4 .

Позивач вказував, що, передаючи спірну земельну ділянку в суборенду відповідачі грубо порушили норми статті 25 Закону України «Про оренду землі», статті 51 ВК України, що є підставою для припинення

в судовому порядку договору оренди від 21 липня 2003 року шляхом його розірвання.

Позивач також звертав увагу на те, що 27 травня 2021 року набрав чинності пункт 24 Перехідних положень ЗК України, яким передбачено, що землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, у тому числі і землі водного фонду.

На підставі зазначеного заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури просив припинити шляхом розірвання договір оренди від

21 липня 2003 року, укладений між Ніжинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 , про передання в оренду земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 7423384400:02:001:0009, площею 22,95 га, в тому числі під водою - 17,53 га та прибережною смугою - 5,42 га (пасовище - 057 га, дамба - 3,31 га, дорога - 0,14 га,

чагарники - 1,4 га).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 12 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, провадження у справі закрито

з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на час пред`явлення позову до суду був наявний спір, проте на момент розгляду справи по суті спору немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 січня 2023 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня

2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня

2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди неправильно визначили предмет і підставу позову, при цьому фактично ототожнено ці поняття, у зв?язку з чим постановлено незаконні рішення. Заявник вказує, що предметом спору є договір оренди землі від 21 липня 2003 року, укладений між Ніжинською райдержадміністрацією та

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Підставою позову

є порушення відповідачами статті 51 ВК України, яке полягало у переданні

в суборенду об?єкта водного фонду.

Доводи інших учасників справи

18 березня 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

21 березня 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_6 - адвокат Кубрак Ю. І. подав до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Додаткові аргументи сторони позивача

29 березня 2023 року Чернігівська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить касаційну скаргу задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

10 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури просив припинити шляхом розірвання договір оренди від

21 липня 2003 року, укладений між Ніжинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 , про передання в оренду земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 7423384400:02:001:0009, площею 22,95 га, в тому числі під водою - 17,53 га та прибережною смугою - 5,42 га (пасовище - 057 га, дамба - 3,31 га, дорога - 0,14 га,

чагарники - 1,4 га)

Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент розгляду справи відсутній предмет спору, а саме договір суборенди від 05 травня

2021 року, на який заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури посилався як на підставу для припинення в судовому порядку договору оренди від 21 липня 2003 року.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 18/266, (провадження № 12-186звг19)).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є договір оренди від 21 липня 2003 року.

Підставою позову заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури зазначає порушення відповідачами норм ВК України під час укладення договору суборенди від 05 травня 2021 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, вказав, що у зв?язку з укладенням між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 угоди

від 02 грудня 2021 року про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 05 травня 2021 року предмет спору на час розгляду справи по суті відсутній.

Верховний Суд із таким висновком не погоджується, оскільки суди не звернули уваги, що і на час пред`явлення позову, і на час ухвалення судового рішення судом першої інстанціїпредмет спору між сторонами існував, оскільки питання стосовно договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2003 року, про розірвання якого у цій справі просить прокурор, угодою від

02 грудня 2021 року про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 05 травня 2021 року не вирішувалось.

Ухваливши рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції фактично не розглянув справу та не надав оцінки доводам позивача, які зазначені у позовній заяві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня

2022 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов