Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.06.2020 року у справі №750/14410/19

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 750/14410/19

провадження № 61-8664св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

третя особа - Комунальне підприємство "Деснянське" Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С.,

Кузюри Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав у квартирі

АДРЕСА_1 з 30 січня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 як член сім'ї наймача житлового приміщення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,з якою вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чернігові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2020 року позов задоволено.

Встановлено як факт, що має юридичне значення, те, що ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав у квартирі

АДРЕСА_1 з 30 січня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3

як член сім'ї наймача житлового приміщення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала у квартирі АДРЕСА_1 з 1978 року та померла

ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 та наймач квартири АДРЕСА_1)

ОСОБА_3 з 30 січня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали у цій квартирі однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання спільного для них житла, піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Керуючись частиною 2 статті 64 ЖК УРСР, суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2020 року скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зміст позовної заяви свідчить про те,

що ОСОБА_1 просив встановити лише факт проживання його з 30 січня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 як члена сім'ї наймача житлового приміщення без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_3, отже, заявлені вимоги свідчать про наявність спору про право користування квартирою

АДРЕСА_1, але таких вимог ОСОБА_1 у позові

не заявляв.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню,

а вимоги ОСОБА_1 - залишенню без розгляду на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України, оскільки вони мають бути заявлені у позові про вирішення спору про право, а не в порядку окремого провадження.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 04 червня 2020 року,

ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасувати й залишити

в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого

2020 року, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування частини 1 статті 257, частини 6 статті 294 та частини 1 статті 377 ЦПК України.

Також у касаційній скарзі зазначається про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Чернігівської міської ради вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції правомірним з огляду на те, що у позивача ОСОБА_1 не виникло права на користування квартирою, наймачем якої була ОСОБА_3.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, матеріали справи витребувано з Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовною заявою, в якій зазначав, що наймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_4, разом з якою проживала як член сім'ї її племінниця ОСОБА_3.

Рішенням Деснянського районного народного суду м. Чернігова від 17 січня

1989 року у цивільній справі № 2-240/89 за ОСОБА_3 було визнано право

на вказану квартиру та на підставі рішення виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів від 13 березня 1989 року № 77 "Про відкриття особових рахунків по ЖЕУ району" ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок на однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1.

Починаючи з 30 січня 2006 року, на підставі особистої письмової заяви

ОСОБА_3, у цій квартирі ОСОБА_1 був зареєстрований як піднаймач.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, вимогами якої зазначив встановлення факту, що має юридичне значення, про те, що він проживав

у спірній квартирі не як піднаймач, а як член сім'ї наймача ОСОБА_3, з якою вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, було порушено, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), має право

на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Оцінюючи належність обраного особою способу захисту, суди повинні визначити, чи є він ефективним, ураховуючи, що вимога про захист цивільного права повинна відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а в разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Право на судовий захист здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви, заяви, скарги тощо.

У справах окремого провадження до суду подаються заяви.

У справах позовного провадження - подаються позовні заяви.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод

та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових

чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У разі коли особою обрано спосіб захисту своїх прав шляхом подання заяви про встановлення факту в порядку окремого провадження, але із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право,

то суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи за такою заявою - суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов у порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Із позовною заявою до суду звертаються тоді, коли виникає спір про право цивільне, у тому числі, коли спір про право цивільне пов'язаний

із встановленням інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Таким чином, позовна заява - це установлена законом форма звернення до суду за судовим захистом та за вирішенням спору про право цивільне, а заява, подана в порядку окремого провадження, - одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

При цьому визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі -

це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про встановлення факту, від якого залежить виникнення у нього особистого права на житло, установленого статтями 64, 65 ЖК України,

в порядку позовного провадження, зазначивши, що спір має розглядатись

у порядку саме позовного провадження. Отже, позивач обрав спосіб захисту своїх прав шляхом подання позовної заяви в порядку позовного провадження.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня

2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження

у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження

у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався статтями 258, 259, 265 ЦПК України, якими регулюється порядок розгляду справи в позовному провадженні.

Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд керувався статтею 293 ЦПК України, змінивши таким чином процесуальні підстави та порядок розгляду позову, і дійшов висновку, що ОСОБА_1 просив встановити лише факт його проживання з 30 січня 2006 року

до ІНФОРМАЦІЯ_3 як члена сім'ї наймача житлового приміщення без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_3. Отже, заявлені вимоги свідчать про наявність спору про право користування квартирою

АДРЕСА_1, але таких вимог ОСОБА_1 не заявив,

і це значить те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України, оскільки вони мають бути заявлені у позові про вирішення спору про право.

Однак колегія суддів касаційного суду не може погодитись з висновками апеляційного суду та вважає їх помилковими з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України), а тому, звертаючись до суду з позовом, позивач реалізує своє право на захист свого законного інтересу у спосіб, передбачений законом.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту

та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних

і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Умовою звернення до суду є заінтересованість особи, яка повинна мати правовий характер, тобто полягати у тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для особи. Особа повинна довести, що їй належать законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, а також зазначити, який саме інтерес її порушено та у чому він полягає.

Підставою для відмови у задоволенні вимог, крім іншого, може бути встановлення судом обставин, які свідчать про відсутність у особи законного інтересу і відповідної правової підстави для його захисту, або ненадання позивачем належних та допустимих доказів щодо порушення його охоронюваних законом інтересів і прав.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 264 ЦПК України).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені у статті 367 ЦПК України.

Залишення позовної заяви, поданої в порядку позовного провадження, без розгляду з тих підстав, що заявлені вимоги свідчать про наявність спору

з іншими позовними вимогами, є виходом апеляційного суду за межі розгляду, встановлені статтею 367 ЦПУ України, і підстави такого рішення не відповідають підставам, передбаченим статтею 377 ЦПК України для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами, передбаченими статтею 376 ЦПК України, для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування постанови апеляційного суду, прийнятої з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання

їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального

і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення у цій справі не змінює

та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи

в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Деснянське" Чернігівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун