Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2018 року у справі №234/2632/17

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 234/2632/17

провадження № 61-25475св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Мірути О. А., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка.

Позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2014 року автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, чоловіка позивачки, який від отриманих травм помер на місці. Водій ОСОБА_2 від отриманих травм того ж дня померла в лікарні.

Постановою старшого слідчого відділу з розслідування ДТП СУ ГУМВС в Донецькій області Хащенкова Р. Є. від 28 квітня 2014 року, кримінальне провадження за фактом ДТП, внаслідок якої загинув чоловік позивачки, було закрите у зв'язку з відсутністю в діях водія транспортного засобу складу злочину.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, була застрахована у

ПрАТ "СК "ВУСО". Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю особи, складає 100 000,00 грн на одного потерпілого.

У добровільному порядку страхова компанія відмовилась відшкодовувати позивачці спричинену смертю чоловіка шкоду та здійснювати страхові виплати пославшись на невстановлення вини ОСОБА_2.

Окільки відмова є незаконною, та такою що порушує права на відшкодування шкоди, передбачені чинним законодавством України, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 43 848,00 грн в рахунок страхового відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника, також щомісячними платежами в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника в розмірі 622,13 грн щомісяця протягом часу з березня 2017 року довічно в межах встановленого ліміту та одноразово за період з лютого 2014 року по лютий 2017 року - 22 396,68 грн, витрати на поховання у розмірі 10 295,00 грн, моральну шкоду в розмірі 14 616,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника у розмірі 43 848,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника за період з 23 червня 2016 року по 23 лютого 2017 року одноразово у розмірі 6 221,13 грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника, починаючи з 24 березня 2017 року щомісячними платежами - по 622,13 грн щомісяця в межах встановленого ліміту - 100 000,00 грн з урахуванням сплачених сум.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на поховання у розмірі 8 263,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 14 616,00 грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь держави судовий збір по відшкодуванню матеріальної шкоди у розмірі 640,00 грн та по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 1 600,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що автомобілем на час ДТП законно володіла ОСОБА_2, а її цивільна відповідальність, як володільця автомобіля, відповідно до страхового полісу була застрахована відповідачем - ПрАТ "СК "ВУСО", а тому шкода, завдана цим автомобілем, повинна бути відшкодована саме відповідачем.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ВУСО" задоволено.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що договірних відносин між ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "ВУСО" з приводу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не існує, а тому відсутній обов'язок у відповідача відшкодовувати шкоду, заподіяну ОСОБА_2 відповідно до правил статті 979 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 липня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута без участі ОСОБА_1 та її представника, які належним чином про розгляд справи не були повідомлені.

Під час розгляду справи, апеляційним судом не було враховано пункт 201.1 статті 201 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі", згідно якого у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Доводи інших учасників справи:

27 листопада 2017 року ПрАТ "СК "ВУСО" через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

03 січня 2018 року ПрАТ "СК "ВУСО" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року залишити без змін

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Краматорського міського суду Донецької області.

У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів частково приймає аргументи наведені у касаційній скарзі з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно із положеннями статті 74 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених статті 74 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи немає.

Телефонограма, наявна в матеріалах справи, згідно якої ОСОБА_1 була повідомлена про виклик до суду на 30 серпня 2017 року, є неналежним доказом виконання судом вимог статей 74, 75, 76 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, згоди щодо отримання повідомлення про виклик на судове засідання телефонограмою, тобто по телефону, ОСОБА_1 не надавала.

Особи, які беруть участь у справі, згідно статті 27 ЦПК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Разом з цим згідно пункту 3 частини 1 статі 169 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, дозволяє дійти висновку про те, що суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених пункту 3 частини 1 статі 169 ЦПК України, у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що ця справа в суді апеляційної інстанції призначалася до судового розгляду один раз (а. с. 182).

А тому застосування частини 2 статті 305 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційним судом було помилковим, враховуючи відсутність відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи вперше.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 порушені через непоінформованість її про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточної та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В.

П. Курило