Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.11.2019 року у справі №693/714/18

Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 693/714/18

провадження № 61-18166св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: голова Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркало Олександр Вікторович, Виконавчий комітет Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Бузівська сільська рада Жашківського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича, Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу місцевого самоврядування та його посадовою особою,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що 16 грудня 2012 року він був обраний сільським головою села Бузівка Жашківського району Черкаської області.

29 жовтня 2017 року відбулися нові вибори у зв'язку із створенням об'єднаної територіальної громади.

Із початком повноважень нової Бузівської сільської ради на підставі рішення від 09 листопада 2017 року №1/1-VII та з початком повноважень нового Бузівського голови на підставі рішення від 09 листопада 2017 року №1/2- VII, тобто в день першої сесії новообраної Бузівської сільської ради, він припинив свої повноваження і цей день є фактичним днем його звільнення. Але при звільненні з роботи йому не видали трудову книжку.

Зазначав, що він неодноразово звертався до нового голови Бузівської об'єднаної територіальної громади Жашківського району Черкаської області Фуркала О. В. щодо видачі трудової книжки, як безпосередньо в день звільнення, так і пізніше, навіть з письмовими вимогами. Однак, на порушення вимог чинного законодавства трудову книжку йому було видано лише 11 червня 2018 року, тобто через 6 місяців.

Без трудової книжки йому Жашківським районним центром зайнятості було відмовлено у наданні статусу безробітного і лише 05 травня 2018 року його поставлено на облік як особу, що шукає роботу, але відмовлено у нарахуванні допомоги по безробіттю.

Крім цього, він не міг влаштуватися на нову роботу, оскільки не міг підтвердити свій трудовий стаж та надати необхідний комплект документів для працевлаштування.

Все це його пригнічувало, призвело до погіршення стану самопочуття, зміни способу життя та моральних страждань. Він був змушений позичати у знайомих і друзів гроші на ліки та прожиття. Із-за таких обставин погіршилося здоров'я, внаслідок чого він перебував на лікуванні і відповідно поніс витрати.

Вважає, що відновлення його порушених прав можливе шляхом визнання дій сільського голови села Бузівка незаконними, зобов'язання відповідача відшкодувати йому моральну та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати дії сільського голови Бузівської сільської ради села Бузівка Жашківського району Черкаської області Фуркала О. В. щодо невчасного повернення трудової книжки незаконними; стягнути з Виконавчого комітету Бузівської сільської ради на його користь неотриману допомогу по безробіттю у розмірі 82 536 грн; стягнути з Виконавчого комітету Бузівської сільської ради на його користь збитки, які він поніс на лікування, у розмірі 3
324,58 грн та завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що трудова книжка знаходилась у Бузівській сільській раді, право позивача отримати свою трудову книжку ніхто не обмежував, доводи вказані в позовній заяві щодо "неодноразового звернення до відповідача з приводу видачі трудової книжки" нічим не підтверджуються і спростовуються показаннями свідків та заявою від 04 травня 2018 року про видачу трудової книжки. Для підтвердження вищезазначених тверджень позивач не надав суду жодного доказу. Крім того, питання щодо отримання трудової книжки позивачем було поставлено лише зі спливом шести місяців, тобто після закінчення виплати заробітної плати.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про закриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був обраний на посаду сільського голови, склав присягу посадової особи місцевого самоврядування, тому позовні вимоги пов'язані із звільненням позивача із публічної служби, а саме невчасне повернення трудової книжки, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про не підтвердження фактів порушення його прав є помилковим, оскільки факт не видачі трудової книжки було підтверджено показаннями свідків. Також місцевий суд взагалі проігнорував його позовну вимогу про визнання дій сільського голови незаконними.

Вважає, що у нього відсутній публічно-правовий спір щодо звільнення його із публічної служби, оскільки він не оскаржує розпорядчий документ суб'єкта владних повноважень, не оскаржує своє звільнення і не вимагає поновлення на роботі, тому цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 був обраний на посаду сільського голови 16 грудня 2012 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Рішенням Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 09 листопада 2017 року №1/2- VII взято до відома результати виборів про обрання на посаду Бузівського сільського голови було обрано Фуркала О. В., заслухано його присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно йому 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Згідно з рішенням Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 09 листопада 2019 року №1/1-VII прийнято до відома факт початку повноважень депутатів Бузівської сільської ради VII скликання та вирішено видати депутатам VII скликання посвідчення депутата Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Завертаному І. П. по квітень 2018 року виплачувалася заробітна плата, що підтверджується довідкою про заробітну плату за 2017-2018 роки від 12 липня 2018 року № 780.

04 травня 2018 року ОСОБА_1 подав голові Бузівської сільської ради Фуркалу О. В. заяву про видачу йому трудової книжки у зв'язку з тим, що він хоче працевлаштуватись.

З листа Жашківського районного центру зайнятості від 05 травня 2018 року № 01-20/942 судами встановлено, що 05 травня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 та поданих документів його взято на облік в Жашківському районному центрі зайнятості, як особу, що шукає роботу. Зазначено, що за умови надання документу, що підтверджує період зайнятості йому буде надано статус безробітного.

08 травня 2018 року Жашківською центральною районною лікарнею Черкаської області видано ОСОБА_1 направлення № 7 в обласну консультативну поліклініку до лікаря ендокринолога.

Згідно з книгою для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, 11 травня 2018 року ОСОБА_1 надсилалось поштове відправлення за № 1920101360011 з повідомленням про можливість отримати трудову книжку, але не було вручено, а 22 травня 2018 року - за № 1920101360011 з повідомленням про можливість отримати трудову книжку, але від його одержання відмовились.

Згідно з довідкою КЗ "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в ендокринологічному відділенні з 10 до 16 травня 2018 року.

З книги руху трудових книжок судами також встановлено, що 12 червня 2018 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку НОМЕР_1, про що поставив свій підпис.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жашківського районного суду Черкаської області.

27 листопада 2019 року справа № 693/714/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема відноситься Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, настатті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (статті 1, 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є в тому числі виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах та виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Таким чином, посада сільського голови є посадовою особою місцевого самоврядування та відноситься до публічної служби.

А критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення присяги та присвоєння відповідного рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16 грудня 2012 року ОСОБА_1 був обраний на посаду сільського голови Бузівської сільської ради та прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, а рішенням сесії ради від 09 листопада 2017 року № 1-2 - звільнений із займаної посади на підставі частини 2 статті 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" та частини 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем його трудових прав при звільненні з публічної служби, що полягає у несвоєчасній видачі трудової книжки, через 6 місяців після звільнення, що є, на його думку, підставою для стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нову постанову про закриття провадження у цій справі, апеляційний суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 724/1656/16-ц (провадження № 14-294цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 607/10429/16-ц (провадження № 14-660цс18), та дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги пов'язані із звільненням його із публічної служби, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суду повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання у касаційній скарзі на те, що не вважається публічно-правовим спором спір, в якому фізична особа звернулася за захистом цивільного права, зокрема щодо відшкодування завданої шкоди, що узгоджується з висновком ВСУ у постанові № 337/232/16-ц, не заслуговують на увагу, оскільки цей спір та спір, який був предметом розгляду Верховним Судом 06 листопада 2019 року у справі № 337/232/16-ц не є тотожними.

Також не заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги про те, що згідно з постановою Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-782цс17 не вважається публічно-правовим спором і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-782цс17, про що зазначила у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження № 14-530цс18).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи та досліджених доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною 3 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Наведена у касаційній скарзі вимога про скасування рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, оскільки вказане рішення місцевого суду скасоване апеляційним судом.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська