Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2018 року у справі №524/953/17

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 524/953/17

провадження № 61-43448св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, придбаного за час спільного проживання.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 вересня 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_2 . За час спільного проживання сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). На початку січня 2017 року сторони припинили шлюбні стосунки. Для придбання квартири, крім спільних коштів, вона надала особисті кошти у розмірі 22 000,00 дол. США, фактично на 2/3 квартири, що є її особистою власністю та поділу не підлягає. Фактично спільною власністю подружжя є 1/3 частини квартири, яка і підлягає поділу. Кошти на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача, також є спільним майном подружжя та підлягають поділу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати придбані за час спільного проживання однією сім`єю 1/3 частини квартири та грошові кошти на банківських рахунках спільним майном подружжя; визнати придбану за її особисті кошти за час спільного проживання однією сім`єю 2/3 частини квартири її приватною власністю; поділити майно, набуте ними за час спільного проживання, виділивши їй та визнавши за нею право власності на 1/6 частини квартири; 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк» та Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль»; відповідачу виділити 1/6 частини квартири, 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк» та Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що квартира придбана ним за власні кошти і є його особистою власністю. Довідки про його доходи підтверджують те, що отриманий ним заробіток був достатнім для придбання у період шлюбу квартири. ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами джерела отримання власних доходів під час шлюбу.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати квартиру його особистою приватною власністю.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано квартиру об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини квартири за кожним. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 30 квітня 2018 року звернувся із апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення вказаних недоліків скарги, що не перевищує десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2018 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про продовження строку на усунення недоліків. Продовжено ОСОБА_2 строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року, що не перевищує десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у встановлені судом строки недоліків апеляційної скарги не усунув.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду Хопти С. Ф. від 04 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2018 року у цій справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

26 грудня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував час надходження поштового відправлення, що призвело до передчасного вирішення питання щодо усунення недоліків, визнання апеляційної скарги неподаної та повернення її заявнику.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню із таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною другої статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Положеннями частин першої-третьої статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Щодо процесуальних строків

Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).

За змістом статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним у пункті 4 мотивувальної частини рішення від 19 травня 2004 року у справі № 11-рп/2004, термін «дні», якщо він уживається у правових актах без застережень, означає лише календарні дні, а якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд виходив із того, що заявник із часу отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - 27 червня 2018 року не вчинив жодних дій на усунення недоліків апеляційної скарги.

Верховний Суд не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що копія ухвали апеляційного суду від 21 червня 2018 року, якою відповідачу продовжено строк на усунення недоліків, вручена представнику відповідача 27 червня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень (а. с. 232). На виконання ухвали апеляційного суду від 21 червня 2018 року стороною відповідача 09 липня 2018 року надіслано до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (а. с. 243).

Враховуючи те, що останній день строку на усунення недоліків апеляційної скарги, який встановлений в ухвалі апеляційного суду від 21 червня 2018 року тривалістю 10 днів, припадає на вихідний день - 07 липня 2018 року (субота), тому днем закінчення такого строку є наступний робочий день - 09 липня 2018 року.

Таким чином, надіславши апеляційному суду 09 липня 2018 року клопотання про продовження строку на усунення недоліків, сторона відповідача не пропустила встановлений в ухвалі апеляційного суду від 21 червня 2018 року строк на усунення недоліків - 10 днів із дня вручення цієї ухвали.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, не врахувавши час надходження поштового відправлення, дійшов помилкового висновку про неусунення заявником недоліків апеляційної скарги у встановлений судом час та передчасно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення касаційної скарги без розгляду

01 червня 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява, у якій заявник просила залишити касаційну скаргу без розгляду.

Враховуючи те, що ЦПК України не передбачено вчинення такої процесуальної дії як «залишення касаційної скарги без розгляду», тому зазначена заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 роз`яснювалося право на заявлення клопотання про відмову від касаційної скарги у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 396 ЦПК України, проте таким правом сторона відповідача не скористалася.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення касаційної скарги без розгляду.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко