Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №2-6068/09
Постанова КЦС ВП від 16.03.2023 року у справі №2-6068/09
Ухвала КЦС ВП від 21.04.2019 року у справі №2-6068/09

Постанова

Іменем України

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 2-6068/09

провадження № 61-10529св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа- Акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року в складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У січні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ Універсал Банк») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження».

В обґрунтування заяви зазначало, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2009 року в справі № 2-6068/2009 позов ВАТ «БМ Банк» в особі відділення № 10 ВАТ «БМ Банк» у м. Рівному задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «БМ Банк» в особі відділення № 10 ВАТ «БМ Банк» у м. Рівному 32 232,30 дол. США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 258 180,72 грн, та судові витрати у справі, що складаються з 1 700,00 грн судового збору та 250,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи.

13 вересня 2018 року між АТ «БМ Банк» та АТ «ВТБ Банк» було укладено договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами, відповідно до яких АТ «БМ Банк» відступило на користь заявника право вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 10/16/160408, укладеним між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 . Факт укладення вказаного договору та передачі новому кредитору АТ «ВТБ Банк» права вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 10/16/160408, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджено постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/1799/19.

21 жовтня 2020 року між АТ «ВТБ Банк» та АТ «Універсал Банк» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-ЕА-2020-08-28-000001-b від 23 вересня 2020 року, укладено договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Зокрема, новим кредитором було набуто право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ «ВТБ банк», зазначені у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3, зокрема до ОСОБА_1 (у додатку № 1 під № 215).

Заявник зазначав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Посилаючись на зазначене, заявник просив замінити сторону виконавчого провадження - стягувача з ВАТ «БМ Банк» на його правонаступника АТ «Універсал Банк» щодо боржника - ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 31 травня 2022 року заяву АТ «Універсал Банк» про заміну сторони виконавчого провадження задовольнив.

Замінив вибулого стягувача ВАТ «БМ Банк» на його правонаступника АТ «Універсал Банк» у справі № 2-6068/09 за позовом ВАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині боржника ОСОБА_1 згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2009 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником кредитора, а тому заява про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Рівненський апеляційний суд постановою від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви АТ «Універсал Банк», яке набуло право вимоги до ОСОБА_1 від попереднього кредитора, що підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні у матеріалах справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шендера О. М. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Універсал Банк» про заміну сторони виконавчого провадження.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду та виконавчий лист № 2-6068/2009, виданий 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «БМ Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 232,30 доларів США, що еквівалентно 258 180,72 грн, судових витрат щодо сплати судового збору в сумі 1 700,00 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн, повністю виконане, виконавче провадження щодо всіх боржників закрито, виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 не відновлено, а тому відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Зазначає, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива до відкриття виконавчого провадження, при відкритому виконавчому провадженні і при відсутності виконавчого провадження, тобто, при наявності невиконаного судового рішення, однак не у випадку відсутності зобов`язання боржника. Тому, оскільки провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6068/09, де боржником вказано ОСОБА_3 , закінчено, зобов`язання боржника відсутнє, оскільки виконано у повному обсязі, то підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні відсутні.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року АТ «Універсал Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Зазначає, що касаційна скарга не містить підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із Рівненського міського суду Рівненської області цивільну справу.

Справа надійшла до Верховного Суду лютому 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 січня 2010 року, в справі № 2-6068/2009 позовні вимоги ВАТ «БМ Банк» в особі відділення № 10 ВАТ «БМ Банк» у м. Рівному до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «БМ Банк» в особі відділення № 10 ВАТ «БМ Банк» у м. Рівному заборгованість за кредитом у сумі 32 232,30 доларів США, що еквівалентно 258 180,72 грн, а також судові витрати у справі, що складаються з 1 700,00 грн судового збору та 250,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а. с. 69, 70).

На виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчі листи.

13 вересня 2018 року між АТ «БМ Банк» та АТ «ВТБ Банк» укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами № 13092018, відповідно до якого АТ «БМ Банк» відступило на користь АТ «ВТБ Банк» право вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 10/16/160408, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 (а. с. 64-66).

Факт укладення вказаного договору та передачі новому кредитору АТ «ВТБ Банк» права вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2008 року № 10/16/160408, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджено постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/1799/19.

17 жовтня 2018 року державним виконавцем Токарець Т. С. у межах виконавчого провадження № 41468426, боржником у якому є ОСОБА_1 , було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6068 у зв`язку з його повним фактичним виконанням.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в справі № 569/1799/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року, частково задоволено скаргу АТ «ВТБ Банк» на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 41468426 щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 41468426 від 17 жовтня 2018 року щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.

21 жовтня 2020 року між АТ «ВТБ Банк» та АТ «Універсал Банк» укладено договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до пункту 1 якого за цим договором у порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Зокрема, новим кредитором було набуто право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ «ВТБ банк», зазначені у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3, зокрема, до ОСОБА_1 (у додатку № 1 під № 215) (а. с. 52, 53).

Тобто, АТ «Універсал Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 41468426, що наразі не закінчене.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 вересня 2018 року між АТ «БМ Банк» та АТ «ВТБ Банк» був укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами № 13092018, відповідно до якого АТ «БМ Банк» відступило на користь АТ «ВТБ Банк» право вимоги за кредитним договором № 10/16/160408 від 16 квітня 2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 .

Факт укладення вказаного договору та передачі новому кредитору АТ «ВТБ Банк» права вимоги за кредитним договором № 10/16/160408 від 16 квітня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , також підтверджено постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/1799/19.

21 жовтня 2020 року між АТ «ВТБ Банк» та АТ «Універсал Банк» укладено договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «ВТБ Банк» відступило на користь АТ «ВТБ Банк» право вимоги за кредитним договором № 10/16/160408 від 16 квітня 2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 .

Тобто, АТ «Універсал Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 41468426, що наразі не закінчене.

Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Таким чином, встановивши, що АТ «БМ Банк» відступило право вимоги АТ «ВТБ Банк», яке в свою чергу відступило право вимоги АТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 10/16/160408 від 16 квітня 2008 року, що укладений між АТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви АТ «Універсал Банк» про заміну стягувача ПАТ «БМ Банк» на його правонаступника АТ «Універсал Банк» у справі № 2-6068/09 за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині боржника ОСОБА_1 згідно з рішенням Рівненського міського суду від 26 жовтня 2009 року.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-6068/2009, виданим 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «БМ Банк» заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з тим, що рішення виконане, а виконавче провадження щодо всіх боржників закрито, не може бути прийнято колегіє суддів до уваги з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в справі № 569/1799/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року, частково задоволено скаргу АТ «ВТБ Банк» на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 ; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Токарець Т. С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 41468426 щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області, а також скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 41468426 від 17 жовтня 2018 року щодо виконавчого листа № 2-6068/2009, виданого 02 лютого 2010 року Рівненським міським судом Рівненської області.

Тобто, виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 не закінчено.

Доказів того, що рішення суду виконано в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Посилання в касаційній скарзі на те, що провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6068/09, де боржником вказано ОСОБА_3 , закінчено, зобов`язання боржника відсутнє, оскільки виконано у повному обсязі, не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки ця постанова стосується виконавчого провадження № 55190995 щодо боржника ОСОБА_3 .

При цьому обставини часткового виконання виконавчого листа № 2-6068 встановлені постановою Рівненського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, яка набрала законної сили, у зв`язку з чим судом була скасована постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 .

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Інших доводів на спростування висновків суду касаційна скарга не містить.

Тому доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко