Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2020 року у справі №463/4796/17
Постанова КЦС ВП від 16.01.2024 року у справі №463/4796/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 463/4796/17

провадження № 61-83св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Львівської місцевої прокуратури № 3, який діє в інтересах держави в особі Львівської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року в складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 3, діючи

в інтересах держави в особі Львівської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив:

витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення пилорами літ. «Б-1» загальною площею 1 737, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829506946101);

витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829492546101);

витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829572046101);

витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829528846101);

витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829540846101).

На обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Франківського районного суду

м. Львова від 23 грудня 2015 року у справі № 465/7890/15-ц визнано мирову угоду, згідно з якою визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення: насосна літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м та пилорама літ. «Б- 1» загальною площею 1 737,8 кв. м, які розташовані у

АДРЕСА_1 ; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Півколо Случ» (далі - ТОВ «Півколо Случ») право власності на нежитлові приміщення: майстерня літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, будівлю паркетного цеху літ. «Г-1» загальною площею 1 801,1 кв. м, прибудови будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м, будівлю котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня

2017 року скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року, однак до скасування цієї ухвали сторони відчужили спірні нежитлові приміщення.

Власниками нежитлового приміщення пилорами літ. «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Власниками нежитлового приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Власниками нежитлового приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Власниками нежитлового приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'- 1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Власниками нежитлового приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

На момент розгляду Франківським районним судом м. Львова цивільної справи № 465/7890/15-ц всі ці приміщення перебували у власності територіальної громади м. Львова, але незаконно вибули з її володіння внаслідок ухвалення незаконного судового рішення, яке скасовано.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення пилорами літера «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829506946101).

Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829492546101).

Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829572046101).

Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі паркетного цеху під літерою «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829528846101).

Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829540846101).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні об`єкти нерухомості перебували у комунальній власності територіальної громади м. Львова і вибули з її володіння поза її волею на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, тому наявні підстави для їх витребування у відповідачів.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що спірне нерухоме майно перебуває в комунальній власності м. Львова і згідно з договором оренди від 21 квітня 2000 року зі змінами, управлінням ресурсів Львівської міської ради це майно передано в оренду ПП «Півколо Случ» на строк до 01 квітня 2028 року, однак майно вибуло із володіння Львівської міської ради поза її волею на підставі судового рішення, яке було скасовано та яким порушено права власника майна - територіальної громади м. Львова.

Свої права ОСОБА_1 як добросовісний набувач може захистити шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України до продавця спірного нерухомого майна. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна з чужого незаконного володіння проводяться відповідно до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року в справі № 6- 52цс14, від 24 червня 2015 року в справі № 6-117цс12, від 05 жовтня 2016 року в справі № 916/2129/15, від 02 листопада 2016 року в справі № 522/10652/15-ц, від 23 листопада 2016 року в справі № 916/2144/15, від 25 січня 2017 року в справі № 916/2131/15 та у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 926/03/18, від 06 лютого 2019 року в справі № 927/246/18, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Прокурор не надав належні докази на підтвердження вибуття спірних нежитлових приміщень з власності територіальної громади м. Львова поза її волею. Суди попередніх інстанцій не дослідили та необґрунтовано відхилили клопотання про витребування інвентаризаційної справи щодо спірних об`єктів нерухомого майна.

З урахуванням того, що витребуванню в порядку статті 388 ЦК України підлягає індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на даний момент, з метою вирішення цього спору підлягають з`ясуванню обставини збереження індивідуальних ознак цього майна за час перебування у володінні відповідачів та третіх осіб.

Мирова угода презюмує волю позивача на відчуження майна, а наявність волі виключає пред`явлення віндикаційного позову.

Спірні нежитлові приміщення не можуть бути витребувані у відповідачів, оскільки їх продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому відповідачі є добросовісними набувачами.

Суди не дослідили підстави звернення прокурора з цим позовом до суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.

18 травня 2023 року справа № 463/4796/17 надійшла до Верховного Суду.

Франківська окружна прокуратура м. Львова Львівської області направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Враховуючи принцип диспозитивності та те, що з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду звернувся ОСОБА_4 , рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року переглядаються Верховним Судом лише в частині вирішення позовних вимог керівника Львівської місцевої прокуратури № 3, який діє в інтересах держави в особі Львівської міської ради, до ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з договором оренди майна від 31 грудня 1992 року № БВ-23 Фонд комунального майна м. Львова передав, а організація орендарів Львівського державного заводу будівельних матеріалів прийняла в оренду майно Львівського державного заводу будівельних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Додатковою угодою до договору оренди від 31 грудня 1992 року № БВ-23, яка 27 листопада 1997 року укладена між представництвом Фонду державного майна України у м. Львові та Закритим акціонерним товариством «Завод Півколо» (далі - ЗАТ «Завод Півколо»), внесено зміни до договору оренди від 31 грудня 1992 року № БВ-23, зокрема, продовжено дію цього договору на 20 років з дати підписання додаткової угоди.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 березня

2000 року № 83 «Про оренду цілісного майнового комплексу за адресою:

АДРЕСА_1 » виконавчий орган погодився з реорганізацією

ЗАТ «Завод «Півколо» та спричиненою нею реструктуризацією цілісного майнового комплексу Львівського заводу будівельних матеріалів, який перебуває в оренді у ЗАТ «Завод «Півколо» (пункт 1 рішення).

Цим рішенням Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради зобов`язано визнати нечинним за згодою сторін договір оренди цілісного майнового комплексу від 31 грудня 1992 року № БВ-23 (орендар ЗАТ «Завод «Півколо») в частині оренди структурних підрозділів цілісного майнового комплексу, які передаються в оренду іншим суб`єктам підприємницької діяльності, та укласти договори оренди структурних підрозділів вищевказаного цілісного майнового комплексу, зокрема, з Приватним підприємством «Півколо Случ» (далі - ПП «Півколо Случ») на споруди паркетного цеху з блоком сушильних камер і котельні, зовнішні мережі газифікації та теплові мережі, два котли ДКВР-4/13, фільтри, автонавантажувач, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

21 квітня 2000 року Управління ресурсів Львівської міської ради як орендодавець та ПП «Півколо Случ» як орендар згідно з рішенням Виконкому Львівської міської ради від 10 березня 2000 року № 83 уклали договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства № 2, за умовами якого орендодавець передав в строкове платне користування будівлі паркетного цеху з блоком сушильних камер та котельні, зовнішні мережі газифікації, зовнішні теплові мережі, два котли ДКВР-4/13, фільтр з солерозчинником та автонавантажувач, які є структурним підрозділом цілісного майнового комплексу Львівського заводу будівельних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

21 квітня 2000 року Управління ресурсів Львівської міської ради та

ПП «Півколо Случ» підписали акт прийому-передачі об`єкта оренди.

28 лютого 2001 року Управління ресурсів Львівської міської ради та ПП «Півколо Случ» уклали додаткову угоду до договору від 21 квітня

2000 року та продовжили його дію до 01 квітня 2028 року.

Згідно зі свідоцтвом про право власності № ЛР 0116, виданим 11 липня 2002 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради, нежитлові приміщення лісорізального цеху літ. «Б-1» загальною площею

1 737,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві комунальної власності Львівській міській раді та закріплені за Львівським комунальним підприємством «Рембуд» (далі - ЛКП «Рембуд») на праві повного господарського відання.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок пожежного резервуару, позначений літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, який розташований на

АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 16 березня

2006 року № ЛР 0528 належить на праві комунальної власності Львівській міській раді і закріплений за ЛКП «Рембуд» на праві повного господарського відання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року у справі № 465/7890/15-ц за позовом ТОВ «Півколо Случ» до ОСОБА_5 про спонукання до вчинення дій та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Півколо Случ» про зобов`язання виконати умови договору визнано мирову угоду, згідно з якою, серед іншого:

1) визнано за ТОВ «Півколо Случ» право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - будівлю паркетного цеху літ. «Г-1»загальною площею 1 801,1 кв. м; нежитлове приміщення - прибудови будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м; нежитлове приміщення - майстерню літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м; нежитлове приміщення - будівлю котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

2) визнано за ОСОБА_5 право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - насосна загальною площею 7,9 кв. м літ «П-1»; нежитлове приміщення - пилорама загальною площею 1 737,8 кв. м літ. «Б-1», які розташовані на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2017 року скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до акта приймання-передачі нежитлових приміщень ТОВ «Півколо Случ», діючи на виконання рішення, викладеного в протоколі № 1 загальних зборів учасників товариства від 24 лютого 2016 року, передало у власність ОСОБА_4 об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - майстерню літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м; нежитлове приміщення - будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, яке складається з будівлі паркетного цеху літ «Г-1» площею 1 801,1 кв. м та прибудови - будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м; нежитлове приміщення - будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , вартістю 10 975,00 грн.

При цьому 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м залишилася у власності ОСОБА_4 .

Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення паркетного цеху від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , вартістю 568 010,50 грн. 1/2 частки вказаного приміщення залишилася у власності ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі котельні від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Льваавського міського нотаріального округу Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли

у власність у рівних частках (по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , вартістю 166 255,50 грн. 1/2 частки вказаного нежитлового приміщення залишилася у власності ОСОБА_4 .

Згідно з інформацією Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 07 липня 2017 року, викладеною у листі № 2302-3385, у базі даних нарахування орендних платежів обліковуються чотири діючих договори оренди цілісних майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі договір № 2 від 21 квітня 2000 року, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ПП «Півколо Случ». Будівлі, вказані в актах приймання-передачі до договорів № 2, 3, 4, належать до комунальної власності, що давало Управлінню підстави для передачі таких приміщень в оренду, а з часу створення Управління (з грудня 1998 року) і до 06 липня 2017 року договори купівлі-продажу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , не укладалися.

Відповідно до акта проведення перевірки приміщення від 07 червня

2017 року № 1122нп/16, до складу цілісного майнового комплексу як об`єкта оренди за договором від 21 квітня 2000 року входять, зокрема, будівля паркетного цеху з блоком сушильних камер (літ «Г-1», «Г'-1»), та будівля котельні (літ «К-2», «К-1», «К'-1» ), які фактично використовує ТОВ «Півколо Случ». Аналогічні обставини встановлено актами проведення перевірки приміщення від 26 березня 2013 року та 18 березня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно перебуває в комунальній власності м. Львова, управлінням ресурсів Львівської міської ради на підставі договору оренди від 21 квітня 2000 року зі змінами передало це майно в оренду ПП «Півколо Случ» на строк до 01 квітня 2028 року. Разом з тим, майно вибуло з володіння Львівської міської ради поза її волею на підставі судового рішення про затвердження мирової угоди, яке в подальшому було скасовано.

Оскільки спірна нерухомість вибула з володіння територіальної громади м. Львова не з її волі, суди зробили правильний висновок про витребування цього майна від ОСОБА_4 .

Верховний Суд враховує, що безпідставно набувши право власності на спірну нерухомість, ТОВ «Півколо Случ» через два місяці на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень передало його ОСОБА_4 , який, проявивши обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності товариства на нежитлові приміщення, і за необхідності отримавши правову допомогу, мав би зважити на такі обставини при підписанні акту приймання-передачі та набутті права власності на спірне майно.

За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили підстави звернення прокурора з цим позовом, з огляду на наступне.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12- 72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року в частині вирішення вимог керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко