Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №201/7030/17

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

місто Київ

справа № 201/7030/17

провадження № 61-48903св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_2, управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у травні 2017 року звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., треті особи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк), ОСОБА_2, управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію. Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1070096112101, номер запису про право власності 17175444, номер запису про іпотеку 17175570, вчинене 29 жовтня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 20 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNG0GA~organization0~, за умовами якого банк зобов'язався надати кредитні кошти, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між нею та банком 20 грудня 2005 року укладено договір іпотеки № DNG0GA~organization1~, предметом якого є домоволодіння та земельна ділянка.

29 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. зареєстровано право власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки № DNG0GA~organization2~.

Вважала, що реєстрація права власності проведена із порушенням вимог законодавства, зокрема порядку вчинення нотаріальних дій. Зазначала, що спірне домоволодіння підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання та загальна площа не перевищує 250 кв. м. Крім того, у домоволодінні проживає малолітня дитина ОСОБА_3,2013 року народження, а тому нотаріус повинна була отримати дозвіл органу опіки та піклування. Також рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2015 року у справі № 201/652/14-ц задоволено позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. надала до суду заперечення проти позову, відповідно до яких вона заперечувала проти його задоволення, оскільки підстави для відмови у державній реєстрації права власності були відсутні. Зазначила, що норми Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" в цьому випадку застосовані не можуть бути, оскільки стягнення звернуто у добровільному позасудовому порядку. Окрім того, нотаріус звернула увагу на те, що загальна площа спірного будинку становить 263,70 кв. м, а не 249,53 кв. м, що підтверджується технічним паспортом. Вчиняючи реєстраційну дію, приватний нотаріус діяла як державний реєстратор та керувалася Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заперечувало проти позову, зазначило, що у вересні 2016 року банк на виконання вимог статей 35,37 Закону України "Про іпотеку" направив позивачу повідомлення про намір набуття права власності на предмет іпотеки та у зв'язку з відсутністю заперечень з боку позивача банк набув право власності на предмет іпотеки.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 17175444, на підставі якого за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме домоволодіння, загальною площею 263,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що, приймаючи 29 жовтня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32123653, а саме: право власності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на домоволодіння, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., яка діяла як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернула увагу на те, що заявником ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі, а також те, що банк скористався судовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки і судом задоволено ці вимоги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПАРИВАТБАНК" залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що враховуючи, що кредитор реалізував своє право на захист у судовому порядку та набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким визначено конкретний спосіб та порядок набуття кредитором права власності на іпотечне майно, стягувач позбавлений права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак приватний нотаріус, яка діяла як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернула увагу на зазначені обставини.

Крім того, беручи до уваги, що письмова вимога до боржника про погашення заборгованості не відповідала встановленим вимогам, державний реєстратор вже навіть з цих підстав зобов'язаний відмовити у державній реєстрації прав.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у грудні 2018 року, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно особі та один спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не виключає право іпотекодержателя застосувати інший спосіб звернення стягнення. Стверджує, що реєстрацію права власності вчинено відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про іпотеку" шляхом позасудового врегулювання спору на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Позивачем не надано доказів на підтвердження повної сплати заборгованості за зазначеним кредитним договором та відсутності невиконаних зобов'язань перед банком.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою від 11 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 грудня 2005 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNG0GA~organization3~, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 190 000,00 дол. США для будівництва, а також у розмірі 10 261,34 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Також 20 грудня 2005 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір іпотеки № DNG0GA~organization4~, предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 263,70 кв. м, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01 вересня 2005 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, а також земельна ділянка розміром 0,0793 га. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 85.

Пункт 29 договору іпотеки від 30 травня 2005 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку". Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у спосіб, визначений статтею 38 Закону України

"Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Встановлено, що боржником належним чином не виконувалися умови іпотечного кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3,2013 року народження, Служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2005 року № DNG0GA~organization5~, укладеним зі ОСОБА_2, станом на 12 серпня 2015 року у розмірі 1 728 140,10 дол. США звернуто стягнення на будинок, загальною площею 263,70 кв. м, житловою площею 130,20 кв. м, та земельну ділянку розміром 0,0793 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 20 грудня 2005 року № DNG0GA~organization6~, укладеним зі ОСОБА_1) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному у договорі іпотеки, а саме 3 333 000,00 грн, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3,2013 року народження, Служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення змінено в частині визначення розміру пені в сумі 550 454,24 дол. США за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 грудня 2005 року № DNG0GA~organization7~, із визначенням суми пені у гривнях у розмірі 13 084 297,00 грн. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року в частині встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, зазначеному у договорі іпотеки, а саме 3 333 000,00 грн, скасовано. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 жовтня 2016 року, індексний номер 32123653, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., проведено державну реєстрацію за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (іпотекодержателем) права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 263,7 кв. м.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 17175444) є: договір іпотеки № DNG0GA~organization8~, серія та номер 7499, виданий 20 грудня 2005 року.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулюваннязгідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

У справі, що переглядається, спір виник з приводу порушення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, спірні правовідносини виникли з виконання зобов'язань за кредитним договором та укладеного на його забезпечення договору іпотеки, а тому належним відповідачем у справі є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", тобто особа, право власності якої на іпотечне майно оспорюється.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса, прийнятих або вчинених ним під час реалізації функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства приватного (майнового) права у відносинах з іншими особами, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а сама така справа - розглядатися залежно від суб'єктного складу її учасників за правилами ЦПК України чи ГПК України.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача та належним виконанням умов договірних зобов'язань (кредитного договору та договору іпотеки), належним відповідачем у такій справі має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

Саме такого висновку щодо суб'єктного складу учасників справи дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 296/4524/16-ц (провадження № 14-233цс18) та від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18).

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України 2004 року).

При цьому без відповідної заяви або клопотання позивача про заміну відповідача чи залучення співвідповідача суд не вправі залучати до участі у справі інших осіб як відповідачів, які не визначені у такому процесуальному статусі позивачем.

Зважаючи на наведене, оскільки позивач пред'явила позов до неналежного відповідача, то висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову у зв'язку з його обґрунтованістю та доведеністю є передчасними саме у зв'язку з неналежністю складу учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частин 1 -3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то судові витати, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивача.

Судові витрати, понесені банком у зв'язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачем на користь заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірини Анатоліївни, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_2, управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" судовий збір у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 960,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" судовий збір у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 280,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко