Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №754/3614/19
Ухвала КЦС ВП від 15.07.2019 року у справі №754/3614/19
Постанова КЦС ВП від 15.08.2022 року у справі №754/3614/19

Постанова

Іменем України

15 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 754/3614/19-ц

провадження № 61-6443св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Київська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції

у м. Києві Чекригін Олександр Валерійович, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А.,

Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У березні 2019 року Київська міська рада (далі - КМР) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіна О. В. (далі - державний реєстратор Чекригін О. В.), Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент з питань реєстрації ВО КМР (КМДА), треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням державного реєстратора

Чекригіна О. В. від 27 лютого 2014 року № 11252978 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення під магазин загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Зазначене рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», оскільки ОСОБА_1 державному реєстратору надано недостовірні дані щодо підстав використання земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, а також щодо фактичної готовності об`єкта будівництва до експлуатації.

04 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М. посвідчено договір дарування № 442, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 нежитлові приміщення під магазин загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим

у Державний реєстр прав на нерухоме майно внесений запис про припинення права приватної власності ОСОБА_1 та реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення.

Рішення державного реєстратора вважає незаконним, оскільки на момент реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, будівельні роботи, самочинно здійснювалися ОСОБА_1 , не були завершені, декларація про початок будівельних робіт від 28 листопада 2013 року та про готовність об`єкта до експлуатації від 31 січня 2014 року були нечинними, об`єкт не введено в експлуатацію в установленому законом порядку.

З урахуванням уточнених вимог КМР просила визнати протиправним та скасувати рішення ГТУЮ у м. Києві від 27 лютого 2014 року № 11252978 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис № 4813974 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення ГТУЮ у м. Києві від 04 квітня 2014 року № 12192130 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис № 5237351 про реєстрацію переходу права власності - повне відчуження на об`єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано на підставі рішення ГТУЮ у м. Києві від 27 лютого

2014 року № 11252978 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року у складі судді Бабко В. В. у задоволенні позову КМР відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності встановлених порушень Порядку для проведення реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна та Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при прийнятті державним реєстратором Чекригіним О. В. про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Оскаржуване рішення про державну реєстрацію прийняте на підставі документів, визначених Порядком для проведення реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна.

Гаражні бокси мали адресу: АДРЕСА_1 , магазин має таку

ж саму адресу, отже, в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна не змінилася його адреса, а доводи позивача, що для прийняття оскаржуваного рішення необхідно подавати документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, є необґрунтованими.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КМР звернулася з апеляційною скаргою.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2021 року

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у нове рішення про задоволення позову КМР.

Скарга обґрунтовувалася тим, що оскаржувані КМР реєстраційні дії призвели до порушення її прав на належні та здорові умови проживання, вільне та безпечне користування своїм майном, комфортне для життя та здоров`я довкілля. Так, наслідком вчинення оскаржуваних реєстраційних дій стало продовження самочинного будівництва приміщень магазину, яке супроводжувалося будівельним шумом, виконанням токсичних робіт, негативним впливом на екологію довкілля та на зручності мешканців будинку на АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року залишено без змін.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не було зроблено висновків про права та обов`язки ОСОБА_3 . Крім того, обставини, на які посилається ОСОБА_3 в обґрунтування порушення її прав як власника житла за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема порушення будівельних, санітарних, протипожежних норм при здійсненні будівництва магазину за вказаною адресою, не перевірялися та не встановлювалися, оскільки це не стосується предмета позову.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу КМР, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за

ОСОБА_1 , декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 31 січня

2014 року № КВ 142140310822 була чинною, адреса об`єкта нерухомого майна не змінювалася після реконструкції, а доказів зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі магазину позивачем не надано.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в частині закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій у цій частині, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 щодо широкого застосування поняття «законний інтерес». На момент здійснення оскаржуваних реєстраційних дій відповідачі не завершили будівництво спірного приміщення, тому продовжували протиправно будувати та надалі експлуатувати спірну будівлю без дозвільних документів на підставі свідоцтва про право власності на спірний об`єкт нерухомості. Такі дії відповідачів призвели до недопущення повноцінного користування нею та мешканцями будинку, що розташований на прилеглій із магазином території, своїми житлом, прибудинковою територією та довкіллям, права на належні та здорові умови проживання, комфортне для життя

і здоров`я довкілля, вільне та безпечне користування майном порушувалися будівельними роботами, які супроводжувалися гучним шумом, токсичними будівельними процесами, збільшенням транспортного навантаження, негативним впливом на екологію довкілля.

Закриваючи апеляційне провадження, суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №187/687/16, про те, що у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного мешканця відповідного муніципального утворення.

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_3 , у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_3 подавала апеляційну скаргу у справі, в якій вона не брала участі, рішенням суду не вирішувалося питання про її права та обов`язки, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі

пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У серпні 2022 року Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому заявник погодився з вимогами, викладеними у касаційній скарзі, вважає їх обґрунтованими, просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

31 жовтня 1995 року розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва № 43 «Про введення в експлуатацію об`єктів цивільного та комунального призначення у Ватутінському районі міста Києва» затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію прибудови із 12 гаражних боксів, робочою площею 349 кв. м, корисною - 385 кв. м, до гаража на дільниці № НОМЕР_1

у 21 мікрорайоні ж. м. «Вигурівщина-Троєщина».

05 липня 1996 року Київське міське бюро технічної інвентаризації на підставі акта

від 31 жовтня 1995 року видало ВАТ «Київміськбуд-1» реєстраційне посвідчення

№ 1622-П про право власності на гаражні бокси за адресою:

АДРЕСА_1 .

29 жовтня 1996 року ВАТ «Київміськбуд-1» продав гаражні бокси ОСОБА_4 .

18 листопада 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 5 рішення КМР від 06 липня 2000 року № 235/956 ОСОБА_1 оформлено право тимчасового довгострокового користування строком на 10 років земельною ділянкою, площею 0,05 га для експлуатації та обслуговування гаражних боксів на АДРЕСА_1 у зв`язку

з переходом права власності на гаражні бокси (договір купівлі-продажу

від 18 листопада 1998 року № 6984, довідка-характеристика БТІ від 19 березня

1999 року № 238936-11) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, договір оренди земельної ділянки від 12 березня 2001 року

№ 62-5-00059.

28 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкції нежитлових приміщень під магазин на

АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1

31 січня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю

у місті Києві зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, реконструкцію нежитлових приміщень під магазин на

АДРЕСА_1 , загальна площа будівлі 348,9 кв. м, замовник - ОСОБА_1 .

Рішенням державного реєстратора Чекригіна О. В. від 27 лютого 2014 року

№ 11252978 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1

04 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М. посвідчено договір дарування № 442, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

04 квітня 2014 року у Державний реєстр прав на нерухоме майно внесений запис про припинення права приватної власності ОСОБА_1 та реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі прийнятого приватним нотаріусом Галущенко Н. М. як спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав № 12192130. Номер запису про право власності 5237351.

Звертаючись до суду з позовом, КМР посилалася на порушення своїх прав як власника земельної ділянки на АДРЕСА_1 , та обґрунтовувала свої вимоги тим, що ОСОБА_1 для реєстрації права власності на приміщення магазину, яке виникло внаслідок реконструкції належних останній на праві приватної власності гаражних боксів, не надала державному реєстратору документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; не надала державному реєстратору документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; не повідомила державного реєстратора про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт. Також, реконструкція гаражних боксів під приміщення магазину відбулася зі зміною зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, збільшенням площі приміщень у результаті реконструкції.

Нормативно-правове обґрунтування

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що однією

з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах,

в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи,

а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або такі обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції

є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість

у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у розгляді цієї справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд при постановленні оскаржуваного рішення питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права та/або обов`язки заявника.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким КМР відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вказувала на те, що у результаті будівництва цього магазину порушені її права на належні та здорові умови проживання, вільне та безпечне користування своїм майном, комфортне для життя та здоров`я довкілля.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.

Заявниця, як підтверджують надані нею до апеляційної скарги документи та пояснення, є власником квартири

АДРЕСА_1 .

Цей житловий будинок знаходиться на прилеглій території до приміщення магазину.

Прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації

в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних

і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир,

а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Висновки апеляційного суду про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову КМР, не вирішувалися питання про права (інтереси) та обов`язки заявниці є обґрунтованими, оскільки, за твердженням самої ОСОБА_3 , її права (інтерес) порушені діями відповідача, які призвели до недопущення повноцінного користування нею та мешканцями будинку своїми житлом, прибудинковою територією. Цими діями, на її думку, порушено її право на належні та здорові умови проживання, комфортне для життя і здоров`я довкілля і так далі.

Отже, стверджувані ОСОБА_3 порушення її прав з боку відповідачів дають їй право на звернення до суду за захистом своїх прав шляхом пред`явлення самостійного позову до відповідачів, а не з апеляційною скаргою, на судове рішення, яким відмовлено у позові іншому учасника цивільних відносин до цих же відповідачів, заявленому з інших підстав.

Право особи на звернення до суду, якщо його права, свободи чи інтереси порушені, не може реалізовуватися у спосіб оскарження рішення у справі, у який особа не була залучена, якщо оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про права (інтереси) та обов`язки цієї особи, оскільки право на апеляційне (касаційне оскарження) має іншу мету.

Тож, ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин, які виникли між КМР та іншими учасниками справи щодо процедури державної реєстрації прав на приміщення магазину. Судове рішення не містить будь-яких висновків про права та/чи обов`язки ОСОБА_3 та не тягнене для неї будь-яких правових наслідків.

Верховний Суд відхиляє доводи заявниці про те, що, закриваючи апеляційне провадження, суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16, про те, що у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення, оскільки як зазначено, порушені права можуть отримати судовий захист за результатами розгляду відповідного позову особи, а не за результатами розгляду апеляційної скарги на судове рішення у справі, ініційованій іншим суб`єктом цивільних відносин.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду, який правильно закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою ОСОБА_3 , з підстав, передбачених пунктом 3 частиною першою

статті 362 ЦПК України.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження, а отже, є необґрунтованими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 403 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

ПостановуКиївського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний