Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.11.2018 року у справі №605/248/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 605/248/17

провадження № 61-25988св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2017 року у складі судді Горуца Р. О. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

У пункті 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2013 року ОСОБА_4 подано до пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсії. Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської області, правонаступником якого є Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, від 14 червня 2013 року № 115541 проведено перерахунок пенсії відповідача, проте, замість загального проценту розрахунку пенсії від заробітку 80 %, як передбачала стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, внаслідок рахункової помилки проведено перерахунок у розмірі 90 %.

Вказувало, що внаслідок такої рахункової помилки виникла переплата пенсії у сумі 17 517,84 грн за період з липня 2012 року по грудень 2015 року, які підлягають поверненню відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ураховуючи наведене, Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь надміру виплачену пенсію в сумі 17 517,84 грн.

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2017 року у задоволенніпозову Бережанського об'єднання управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 коштів у сумі 17 517,84 грн, які є пенсійною виплатою, також не встановлено наявності рахункової помилки з боку пенсійного фонду, тому відповідно до статті 1215 ЦК України зазначена сума поверненню не підлягає.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відхилено. Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, зокрема пенсія, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. Заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність рахункової помилки, яка допущена працівниками позивача, зловживання з боку відповідача або його недобросовісності. Апеляційний суд дійшов висновку, що переплата по пенсії сталася через неуважність працівників Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, що не може розцінюватись, як рахункова помилка.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов пенсійного фонду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам, помилково встановили обставини справи та не врахували, що переплата пенсії відповідачу відбулася внаслідок рахункової помилки, що є підставою для повернення надміру виплаченої пенсії. При цьому заявник посилається на положення частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої й другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, суди виходили з того, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність рахункової помилки, яка допущена працівниками пенсійного фонду, зловживання з боку відповідача або його недобросовісності, тому відповідно до положення статті 1215 ЦК України сума надміру виплаченої пенсії поверненню не підлягає. Переплата по пенсії сталася через неуважність працівників пенсійного фонду, що не може розцінюватись, як рахункова помилка.

Доводи касаційної скарги про те, що суди надали неправильну оцінку поданим доказам, помилково встановили обставини справи та не врахували, що переплата пенсії відповідачу відбулася внаслідок рахункової помилки не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 212-215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися й правильно відмовили у задоволенні позову Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк