Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №623/1703/17

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 623/1703/17

провадження № 61-2192св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_3, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_3, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, про визнання нечинними змін, внесених до Державного земельного кадастру, про поділ двох земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельних ділянок, сформованих за рахунок поділу та поновлення в Державному земельному кадастрі відомостей про реєстрацію земельних ділянок, визнання поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

25 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), який в подальшому неодноразово уточнював і в остаточній редакції позовних вимог від 15 травня 2018 року просив:

визнати нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру про поділ двох земельних ділянок, що знаходяться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, кадастровий № 6322883000:04:000:0318, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0567 площею 2,36 га з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільгоспвиробництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0562 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0554 площею 2 га з цільовим призначенням:
01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0555 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0556 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0563 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0559 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0558 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0553 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0566 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0565 площею 0,12 га з цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0564 площею 0,12 га з цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0557 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0561 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0560 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

визнати нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки, що знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області площею 67,4 га - контур 30, кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

- кадастровий № 6322883000:04:000:0592 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0580 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0570 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0596 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0583 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0594 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0593 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0578 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0574 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0590 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0595 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0596 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0576 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0577 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0589 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0591 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0571 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0585 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0575 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0588 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0573 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0572 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0587 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0570 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0584 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0568 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0569 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0581 площею 19,618 га з цільовим призначенням
01.01;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0582 площею 0,8058 га з цільовим призначенням
01.01;

скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих за рахунок двох земельних ділянок на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0318 та земельної ділянки площею 67,4 га - контур 30, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № 6322883000:04:000:0319 та поновити в Державному земельному кадастрі відомості про реєстрацію цих земельних ділянок;

визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6, за яким орендарем прийнято в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га, із земель запасу, у тому числі ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур 31; 67,4 га - контур 30;

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6 строком на 10 років, та внесення змін до нього, наступного змісту: викласти абзац 4 розділу І "Предмет договору" в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:04:000:0318 площею 26,6000 га станом на 03 серпня 2016 року складає 893 670,53 грн, земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:01:000:0319 площею 67,4000 га станом на 03 серпня 2016 року складає 2 263 450,50 грн згідно рішення Ізюмської районної ради Харківської області "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області № 152-VІІ": У пункт 2.2 розділу II "Умови договору" ввести наступні зміни: "Термін дії договору продовжити на 10 років, з дня підписання додаткової угоди". Пункт 2.3 розділу II "Умови договору" викласти в такій редакції: "За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 252 569,68 грн на рік". Ця додаткова угода є невід'ємного частиною договору оренди землі від 19 червня 2001 року б/н, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області і позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки за умовами якого він прийняв у тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га із земель запасу, у тому числі: ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур 31, кадастровий номер 6322883000:04:000:0318, та 67,4 га - контур 30, кадастровий номер 6322883000:04:000:0319.

20 червня 2001 року зазначений договір був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6.

07 лютого 2011 року, тобто більш як за 4 місяці до закінчення терміну дії договору оренди, він звернувся до голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Ізюмська РДА) з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, додавши проект додаткової угоди про поновлення договору оренди з такими ж умовами, які були визначені основним договором.

02 березня 2011 року за результатами розгляду листа-повідомлення позивача Ізюмською РДА було видано розпорядження № 71, яким вирішено надати йому дозвіл на поновлення договору оренди землі, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 94,0 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак наданий позивачем проект додаткової угоди про поновлення договору оренди Ізюмською РДА йому повернуто не було. Неповернення позивачу підписаного примірника додаткової угоди відповідальні працівники Ізюмської РДА, з яким контактував позивач з цього приводу, пояснювали тим, що у зв'язку із зміною відповідних законодавчих приписів, підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки можливо тільки після виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що є предметом оренди.

В подальшому, 21 травня 2013 року Ізюмською РДА було видано розпорядження № 207 "Про плату за користування земельними ділянками до укладення договору оренди на території Ізюмського району". Цим розпорядженням було встановлено, що у разі використання земельної ділянки без документів, які посвідчують право на неї, з моменту прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації і до часу видачі документа на право землекористування або власності, користувач земельної ділянки сплачує до Ізюмського районного бюджету втрати від ненадходження коштів за користування земельною ділянкою у розмірах, визначених відповідним договором між таким користувачем та Ізюмською РДА відповідно до нормативної грошової оцінки земельних ділянок в Ізюмському районі.

В порядку виконання вищевказаного розпорядження від 21 травня 2013 року він уклав із Ізюмською РДА договір № 6-21 від 01 серпня 2013 року, яким на нього, як на землекористувача було покладено зобов'язання щодо здійснення оплати до бюджету в установленому розмірі за фактичне землекористування до дати видачі йому правовстановлюючих документів на вищевказану ділянку.

02 грудня 2014 року між ним і Ізюмською РДА було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 19 червня 2001 року на предмет зміни розміру, порядку та способу внесення орендної плати.

Вважав, що укладання цієї додаткової угоди підтверджує визнання сторонами факту продовження дії договору оренди вже після закінчення терміну, на який цей договір було укладено. Вказував, що він добросовісно виконував свої зобов'язання, здійснюючи оплату до бюджету за користування земельною ділянкою.

Доказом цього є довідка Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області № 0230/225 від 27 квітня 2017 року, згідно якої ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 94,0 га та сплачує орендну плату в розмірі 11 835,75 грн в місяць. Заборгованості по сплаті орендної плати станом на 01 квітня 2017 року не має.

Крім того, згідно актів районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушенням земельного законодавства та роз'яснювальної роботи щодо земельної реформи від 01 квітня 2015 року, від 15 вересня 2015 року, від 01 квітня 2016 року, від 01 липня 2016 року, 01 липня 2017 року вбачається, що у нього відсутня заборгованість за користування земельною ділянкою площею 94,0 га.

05 грудня 2014 року Ізюмською РДА було видано розпорядження № 585 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 02 березня 2011 року № 71", яким пункт 1 зазначеного розпорядження було викладено в наступній редакції: "Надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 19 червня 2001 року за № 6 та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 94,0 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (контур № 31, площею 26,6 га та контур № 30 площею 67,4 га), розташованих за межами населених пунктів на територіях Заводської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Позивач вказував, що це розпорядження, видане більш як через три роки після закінчення терміну, на який було укладено договір оренди, також підтверджує, що факт поновлення договору оренди від 19 червня 2001 року не викликав ніякого сумніву у орендодавця.

У 2015 році на підставі вищенаведених розпоряджень Ізюмської РДА № 71 від 02 березня 2011 року та № 585 від 05 грудня 2014 року було закінчено розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для нього.

В той же час відбулися зміни в законодавстві, в тому числі і щодо врегулювання питань оренди землі. Розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Харківської області було віднесено до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківської області, яке виконує їх з липня 2015 року і продовжує виконувати по цей час.

14 березня 2016 року було завершено виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передаються йому в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Заводської сільської ради (за межами населених пунктів) Ізюмського району Харківської області, яка була затверджена рішенням VIII сесії Ізюмської районної ради VII скликання від 03 серпня 2016 року.

28 серпня 2016 року, після закінчення виготовлення та затвердження на сесії райради технічної документації на земельну ділянку, він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як до сторони в договорі оренди, правонаступника Ізюмської РДА, з проханням підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Однак отримав лист від 28 вересня 2016 року про відмову у поновлені відповідного договору оренди землі з посиланням на те, що згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

А так як договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року закінчився 20 червня 2011 року, то він не підлягає поновленню.

В подальшому він неодноразово направляв на адресу відповідача повторні звернення, в яких викладав суть правовідносин, повідомляючи про перелічені вище події та рішення Ізюмської РДА, що свідчили про відсутність з боку орендодавця заперечень проти продовження на новий строк договору оренди, у відповідь отримав однотипні обґрунтування відмови від підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди, яке в цілому аналогічне тому, що міститься у першому листі відповідача від 28 вересня 2016 року.

Крім того, у цих листах відповідач зазначав, що відповідно до пункту 3 розпорядження Ізюмської РДА № 71 від 02 березня 2011 року договір про оренду землі підлягав поновленню не пізніше одного місяця після закінчення строку його дії, але ОСОБА_1 не виконав цей пункт розпорядження, не уклав додаткову угоду, а отже договір не підлягає поновленню.

Розцінюючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги, вважаючи, що правовою підставою поновлення договору оренди землі є положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, а дії сторін свідчать саме про таке, то у нього наявне переважне право на поновлення договору оренди землі.

Крім того, позивач вказував, що частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено і іншу підставу поновлення договору оренди землі, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Саме з таких підстав він звернувся з позовом до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, який 08 серпня 2017 року за його заявою прийняв ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ГУ Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії з приводу розпорядження будь-яким чином земельними ділянками, які є предметом договору оренди.

Однак відповідач, незважаючи на наявність зазначеної ухвали про забезпечення позову, здійснив державну реєстрацію 15 земельних ділянок за рахунок спірної земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, якій було присвоєно кадастровий № 322883000:04:000:0318, передавши таким чином по 2 га у власність громадянам.

Також в подальшому, незважаючи на заборону, знову неправомірно за рахунок спірної земельної ділянки площею 67,4 га - контур 30, якій було присвоєно кадастровий № 6322883000:04:000:0319, відповідач сформував 29 інших земельних ділянок по 2 га, які передав у власність фізичним особам.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на приписи частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", які визначають, що поділ земельної ділянки є однією із підстав для скасування її державної реєстрації, а також на частину 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", вказуючи, що скасування державної реєстрації земельної ділянки тягне за собою скасування її кадастрового номера.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_37 задоволено.

Визнано нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру про поділ двох земельних ділянок, що знаходяться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, кадастровий № 6322883000:04:000:0318, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0567 площею 2,36 га з цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільгоспвиробництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0562 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0554 площею 2 га з цільовим призначенням:
01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0555 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0556 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0563 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0559 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0558 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0553 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0566 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0565 площею 0,12 га з цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0564 площею 0,12 га з цільовим призначенням: 01.05 для індивідуального садівництва;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0557 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0561 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства;

- земельної ділянки кадастровий № 6322883000:04:000:0560 площею 2 га з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Визнано нечинними зміни, внесені до Державного земельного кадастру про поділ земельної ділянки, що знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області площею 67,4 га - контур 30, кадастровий № 6322883000:04:000:0319, та формування за її рахунок, нових земельних ділянок, а саме:

- кадастровий № 6322883000:04:000:0592 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0580 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0570 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0596 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0583 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0594 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0593 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0578 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0574 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0590 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0595 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0596 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0576 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0577 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0589 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0591 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0571 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0585 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0575 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0588 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0573 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0572 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0587 площею 2,00 га з цільовим призначенням
01.03;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0570 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0584 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0568 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0569 площею 0,12 га з цільовим призначенням
01.05;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0581 площею 19,618 га з цільовим призначенням
01.01;

- кадастровий № 6322883000:04:000:0582 площею 0,8058 га з цільовим призначенням
01.01.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих за рахунок двох земельних ділянок на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а саме: земельної ділянки площею 26,6 га - контур 31, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № undefined та земельної ділянки площею 67,4 га - контур 30, яка до скасування реєстрації мала кадастровий № undefined та поновлено в Державному земельному кадастрі відомості про реєстрацію цих земельних ділянок.

Визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області як орендодавцем та позивачем ОСОБА_1 як орендарем, який зареєстровано 20 червня 2001 році у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6, за яким орендарем прийнято в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 10 років земельну ділянку, яка знаходиться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, площею 94,0 га, із земель запасу, у тому числі ріллі - 94,0 га: 26,6 га - контур 31; 67,4 га - контур 30.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 19 червня 2001 року, який зареєстровано 20 червня 2001 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів за № 6 строком на 10 років, та внесення змін до нього.

Суд першої інстанції вважав доведеним факт виконання позивачем ОСОБА_1 усіх передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умов, необхідних для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, оскільки він 07 лютого 2011 року, тобто завчасно звернувся до голови Ізюмської РДА із заявою про поновлення договору оренди землі, а орендодавець не заперечував, надав згоду на розроблення проекту землеустрою та укладення додаткової угоди, а тому згода орендодавця та подальше фактичне користування позивачем землею на тих же умовах, з виконанням розпоряджень щодо плати за користування землею є підставою для задоволення позову.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 640,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2018 року і додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 757,40 грн у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Харківській області судовий збір у розмірі 5 091,60 грн у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_16 судовий збір у розмірі 5 091,60 грн у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту та надані ним докази не свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та у відповідності до розпорядження голови Ізюмської РДА Харківської області № 71 від 02 березня 2011 року подав в строк не пізніше одного місяця до закінчення строку дії договору оренди землі технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що дають право оренди на земельні ділянки.

Вибірково надані позивачем докази відсутності заперечень з боку орендодавця не є свідченням повного виконання ним вимог закону, якими регулюється вирішення питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, які б виключали можливість недобросовісного здійснення прав та обов'язків орендаря з метою штучного подовження фактичного користування землею.

Доказів вчинення усіх передбачених законом та розпорядженням голови РДА дій з метою забезпечення укладення додаткової угоди позивачем не надано, позов до орендодавця у зв'язку з порушенням права на укладення додаткової угоди не пред'явлено, хоча в своїх доводах позивач та його представник посилаються на положення частини 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якими передбачено оскарження до суду зволікання орендодавця в укладенні додаткової угоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

03 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С.

П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що більше ніж за чотири місяці до закінчення дії договору звернувся до Ізюмської РДА із заявою про поновлення договору оренди, маючи переважне право на орендаря на поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди.

Заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_16 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 19 червня 2001 року між Ізюмською районною радою Харківської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_1 на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області із земель запасу отримав земельну ділянку площею 26,6 га контур 31 та земельну ділянку площею 67,4 га контур 30, а всього отримав в оренду з метою сільськогосподарського використання для вирощування сільськогосподарських культур землі площею 94 га строком на 10 років (т. 1 а. с. 16-21).

Цей договір було зареєстровано 20 червня 2001 року за № 6 у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Ізюмському районному відділі земельних ресурсів.

07 лютого 2011 року, тобто за чотири місяці до закінчення строку дії договору, ОСОБА_1 звернувся до Ізюмської РДА з проханням поновити договір оренди земельної ділянки площею 94 га (26,6 га - контур 31 та 67,4 га - контур 30) із земель запасу на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, додавши до заяви копію договору оренди від 19 червня 2001 року (т. 1 а. с. 33).

Розпорядженням Ізюмської РДА № 71 від 02 березня 2011 року надано дозвіл на поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 19 червня 2001 року за № 6 та на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки контур 31 площею 26,6 га та контур 30 площею 67,4 га на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області (т. 1 а. с. 34).

Пунктами 2 і 3 цього розпорядження було передбачено, що технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки необхідно подати до Ізюмської районної ради Харківської області для розгляду, а договір оренди землі від 19 червня 2001 року підлягає поновленню не пізніше одного місяця після закінчення строку його дії у порядку, встановленому чинним законодавством.

В межах передбаченого цим розпорядженням строків технічна документація із землеустрою до Ізюмської районної ради Харківської області позивачем не була подана.

Розпорядженням Ізюмської РДА № 207 від 21 травня 2013 року встановлена плата за фактичне користування позивачем земельними ділянками до укладення договорів оренди землі, а додатковою угодою від 02 грудня 2014 року, укладеною ОСОБА_1 і Ізюмською РДА внесено зміни до договору оренди землі від 19 червня 2001 року в частині визначення розміру грошової оцінки землі, орендної плати, порядку розрахунків (т. 1 а. с. 35-36,39).

Розпорядженням Ізюмської РДА № 585 від 05 грудня 2014 року внесено зміни до пункту 1 розпорядження голови Ізюмської РДА № 71 від 02 березня 2011 року шляхом надання ОСОБА_1 дозволу щодо встановлення меж земельних ділянок (т. 1 а. с. 46).

Завершивши виготовлення технічної документації із землеустрою, нормативної грошової оцінки землі, ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з проханням підписати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, однак отримав письмову відмову з посиланням на припинення договору оренди у 2011 році (т. 1 а. с. 55).

ОСОБА_1 повторно звертався до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з проханнями поновлення договору оренди, проте отримав відмову з посиланням на припинення договору оренди (т. 1 а. с. 56-62).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law40~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law41~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law42~.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 3 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Частиною 3 статті 792 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (Стаття 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (Стаття 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (Стаття 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При Закону України "Про оренду землі"одавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені Закону України "Про оренду землі") повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п'ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

22 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт виконання позивачем ОСОБА_1 усіх передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умов.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що 07 лютого 2011 року, тобто за чотири місяці до закінчення строку дії договору, звернувся до Ізюмської РДА з письмовою заявою, до якої додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди (т. 1 а. с. 4, т. 4 а. с. 209).

У касаційній скарзі позивач також зазначає, що він подав проект додаткової угоди до раніше поданої заяви від 07 лютого 2011 року, однак додаткова угода не була підписана орендодавцем.

Встановлення обставини щодо надання разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди має важливе значення для правильного вирішення вказаної категорії справ [див. зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20)].

В матеріалах справи наявна заява голови фермерського господарства "КІМ" Мормила І. П. від 07 лютого 2011 року про поновлення договору оренди земельної ділянки, в тексті якої зазначено про долучення до заяви копії договору оренди від 19 червня 2001 року (т. 1 а. с. 33).

Проте, апеляційним судом не перевірено фактичні обставини у справі щодо подання позивачем проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, як того вимагала частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 12 березня 2011 року, враховуючи що у згадуваній заяві зазначається про долучення копії договору оренди від 19 червня 2001 року.

Крім того, встановлення обставин щодо того, хто був належним землекористувачем спірної земельної ділянки: фізична особа ОСОБА_1 чи фермерське господарство "КІМ", від імені якого подана заява від 07 лютого 2011 року, має важливе значення для визначення юрисдикції цього спору.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції не дав відповіді на доводи позивача стосовно того, що укладення 02 грудня 2014 року додаткової угоди до договору оренди землі від 20 червня 2001 року є проявом визнання сторонами факту продовження дії договору оренди вже після терміну, до якого цей договір було укладено.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.

Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.

Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а апеляційний суд не дослідив усі зібрані у справі докази та не встановив обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 417, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М.

Фаловська С. П. Штелик