Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №233/4107/17

Постанова

Іменем України

14 травня 2018 року

м. Київ

справа № 233/4107/17

провадження № 61-10586св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - Костянтинівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Наумик О. О. від 09 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Новосьолової Г. Г., Груіцької Л. О., Новосядла В. М. від 20 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Костянтинівський МВДВС ГТУЮ у Донецькій області), третя особа - ОСОБА_6, про зняття арешту з автомобіля та зобов'язання передати його на відповідальне зберігання.

18 вересня 2017 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги та змінила учасників справи, зазначивши відповідачем у справі ОСОБА_6, а третьою особою - Костянтинівський МВДВС ГТУЮ у Донецькій області.

Позовна заява мотивована тим, що 15 грудня 2016 року вона придбала у ОСОБА_6 автомобіль марки «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску за 8 000 грн, про що ним була складена розписка. На відновлення стану автомобіля вона витратила близько 30 000 грн. 05 серпня 2017 року в м. Слов'янську Донецької області вказаний автомобіль був вилучений співробітником державної виконавчої служби в Донецькій області Безверхим С. В. На даний час вказаний автомобіль знаходиться на штрафному майданчику в м. Краматорську Донецької області.

У подальшому їй стало відомо про те, що вказаний автомобіль перебуває в розшуку і на нього накладено арешт у межах виконавчого провадження № 31743590 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 93 270,30 грн.

Посилаючись на те, що вказаний автомобіль на час його придбання не перебував у розшуку, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила визнати право власності на автомобіль марки «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску; зобов'язати Костянтинівський МВДВС ГТУЮ у Донецькій області передати вказаний автомобіль їй на зберігання.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не набула права власності на спірний автомобіль, оскільки договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу не укладався, а надана відповідачем розписка не може підміняти письмового договору його купівлі-продажу і не є підтвердженням переходу права власності на автомобіль від відповідача до позивача, оскільки законодавством визначено виключний перелік документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірний автомобіль був придбаний не за кошти банку, тому не може бути врахований при погашенні кредитної заборгованості ОСОБА_6 за інший автомобіль. Крім того, позивач витрати значні кошти на його відновлення та придатний до експлуатації стан.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 15 грудня 2016 року ОСОБА_6 склав розписку, відповідно до якої він продав позивачу автомобіль марки «ВАЗ 2103», 1980 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за 8 000 грн (а. с. 61).

Відповідно до повідомлення ВРЕР м. Костянтинівка при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області від 23 березня 2012 року власником автомобіля марки «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску, є ОСОБА_6 (а. с. 76).

У Костянтинівському МВДВС ГТУЮ у Донецькій області перебуває виконавче провадження № 31743590 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 93 270,30 грн, у межами якого накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки «ВАЗ 2103», 1980 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Пунктом 8 Порядку (в редакції, яка діяла на час написання розписки) встановлено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, в т.ч. купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, комісії, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; свідоцтва про право на спадщину; копія рішення суду; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6; митна декларація; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що написання розписки про продаж автомобіля без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, якій була видана така розписка.

Установивши, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за ОСОБА_6, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на спірний автомобіль.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову з наведених позивачем підстав є правильними та узгоджуються з матеріалами справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило