Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.08.2020 року у справі №686/16060/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 686/16060/17

провадження № 61-11317св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2,

треті особи: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, управління Державної архітектурної-будівельної інспекції в Хмельницькій області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_1, відділ капітального будівництва Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, приватне підприємства "Гринь",

треті особи: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, управління Державної архітектурної-будівельної інспекції в Хмельницькій області, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) АДРЕСА_1, про усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням та демонтування прибудови.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 23 грудня 2013 року між відділом капітального будівництва управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - ВКБ УМВС України в Хмельницькій області), та інвестором - приватним підприємством "Гринь" (далі - ПП "Гринь"), в особі директора ОСОБА_3 укладено інвестиційний договір № 1/126-13 на участь у будівництві за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п. 1.1 інвестиційного договору сторони визначили предметом договору умови участі інвестора в інвестуванні будівництва нежитлових приміщень АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, що розташовані під квартирами АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 (80-кв. житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та творчими майстернями художників і архітекторів).

Відповідно до п.1.2 інвестиційного договору загальна проектна площа об'єкту інвестування на момент укладення договору складає 86,9 кв. м. Загальна проектна площа підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ.

03 лютого 2014 року між ПП "Гринь" в особі директора Гриня А. Г. (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач), укладено договір переуступки права вимоги на будівництво нежитлового приміщення (далі - договір переуступки).

Згідно із п. 1 договору переуступки відчужувач переуступив, а набувач прийняв майнові права - право вимоги на одержання у власність нежитлових приміщень № 8, № 9, № 10, загальною площею 86,9 кв. м, що розташовані в осях 1-7 другого під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_2.

У п. 2 договору переуступки зазначено, що вказані нежитлові приміщення № 8, № 9, № 10 (майнові права) належать відчужувачу на підставі інвестиційного договору №1/126-13 на участь у будівництві за адресою АДРЕСА_2 від 23 грудня 2013 року, укладеного з замовником будівництва - ВКБ УМВС України в Хмельницькій області, всі права та зобов'язання інвестора за яким переходять до набувача з моменту підписання даного договору, а замовник з моменту підписання даного договору несе свої зобов'язання перед набувачем.

05 грудня 2014 року управлінням державного архітектурного будівельного контролю у Хмельницькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта - 80-ти квартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та творчими майстернями художників і архітекторів на АДРЕСА_2. Цей факт свідчить про те, що будівництво будинку закінчено, об'єкт готовий до експлуатації.

У подальшому змінено адресу прийнятого до експлуатації 80-квартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та творчими майстернями художників і архітекторів на АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1, що підтверджується листом управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 16 грудня 2014 року № 4812/03-01-05.

23 квітня 2016 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєструвала належне їй право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 86,9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно за № 58215697, сформованою 27 квітня 2016 року.

Згідно поверхового плану та експлікації технічного паспорту, виготовленого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 25 квітня 2014 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_8, до складу нежитлового приміщення № 8 входять коридор № 1, площею 12,8 кв. м, приміщення № 2 площею 19,2 кв. м, приміщення № 3 площею 5,2 кв. м, приміщення № 4 площею 19,4 кв. м, приміщення № 5 площею 15,0 кв. м, приміщення № 6 площею 10,6 кв. м, приміщення № 7 площею 4,7 кв. м, загальною площею 86,9 кв. м.

Власником квартири АДРЕСА_9 є відповідач - ОСОБА_2

ОСОБА_2 здійснив реконструкцію своєї квартири, облаштувавши окремий вхід до своєї квартири, на що йому будо видано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири під стоматологічний кабінет. Однак у даній декларації нічого не вказано про проведення добудов до належної йому квартири.

Не дивлячись на це, ОСОБА_2 здійснив самочинну прибудову господарського приміщення, добудувавши його до свого балкону. Самочинно прибудоване приміщення межує із зовнішньою стіною належного позивачу за первісним позовом на праві власності нежитлового приміщення, позначеного в поверховому плані технічного паспорту за № 4, площею 19,4 кв. м. Здійснивши самочинну прибудову ОСОБА_2 заклав цеглою вікно у належному позивачу на праві власності приміщенні № 2.

ОСОБА_2, облаштовуючи окремий вхід до приміщення своєї квартири АДРЕСА_10, замурував частину належного позивачу приміщення, визначеного в поверховому плані технічного паспорта № "З", площею 5,2 кв. м. та замурував вікно в належному їй приміщенні позначеному в поверховому плані № 2 площею 19,2 кв. м.

Дані прибудови відбулися без будь якого погодження з позивачем, указані прибудови перешкоджають їй в користуванні нежитловим приміщенням, та грубо порушують її право власності.

Таким чином, просила:

- зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням АДРЕСА_8;

- демонтувати самовільно збудовану конструкцію, яка межує із зовнішньою стіною нежитлового приміщення № 8;

- демонтувати прибудову, якою замуровано частини нежитлового приміщення, визначеного на поверховому плані до технічного паспорта за № 2 та № 3.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ВКБ МВС України в Хмельницькій області, ПП "Гринь", треті особи: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, ОСББ № 176 на АДРЕСА_1, про визнання правочинів недійсними.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що інвестиційний договір від 23 грудня 2013 року № 1/126-13 є нікчемним правочином, оскільки його зміст суперечить вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, предметом вищевказаного інвестиційного договору № 1/126-13, є підвальне допоміжне приміщення, а не офісні приміщення та творчі майстерні, як зазначає позивач у своєму первісному позові.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Однак, всупереч вимогам закону, ОСОБА_1, зареєструвала право власності на вищевказаний підвал у житловому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою №58215697.

ОСОБА_1 набула усіх прав та обов'язків відповідно до інвестиційного договору № 1/126-13, який є предметом спору. А тому і договір переуступки права вимоги укладений 03 лютого 2014 року між ПП "Гринь" та ОСОБА_1 також підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, ОСОБА_2 просив визнати недійсними:

- інвестиційний договір від 23 грудня 2013 року №1/126-13 на участь у будівництві за адресою АДРЕСА_2, укладений між ВКБ УМВС України в Хмельницькій області та "ПП "Гринь";

- договір переуступки права вимоги на будівництво нежитлового приміщення на одержання у власність нежитлових приміщень № 8,9,10 загальною площею 86,9 кв. м на АДРЕСА_2, укладеного між ПП "Гринь" та ОСОБА_1 03 лютого 2014 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; усунуто перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням АДРЕСА_8, належного ОСОБА_1 шляхом демонтажу: самовільно збудованої прибудови до цокольного поверху будинку АДРЕСА_1, яка розташована під лоджією квартири АДРЕСА_10, що належить ОСОБА_2 та межує з приміщеннями, позначеними в поверхневому плані технічного паспорту на нежитлове приміщення ОСОБА_1 за № 5, № 4, № 3; цегли, якою закладено віконний проріз в приміщенні, яке позначене на поверхневому плані технічного паспорту ОСОБА_1 за № 2; забетонованої площадки з підпорною стінкою якою забетоновано приміщення позначене в поверхневому плані технічного паспорта на нежитлове приміщення ОСОБА_1 за № 3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи первісний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прибудова до цокольного поверху будинку АДРЕСА_1, під лоджією квартири ОСОБА_2, що межує з приміщеннями ОСОБА_1 №№ 3-5; закладка цеглою віконного прорізу в приміщенні ОСОБА_1 № 2; влаштування майданчика з підпірною стінкою, яким забетоновано приміщення АДРЕСА_11, створюють перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням ОСОБА_1, а тому їх слід усунути.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з необґрунтованості заявлених вимог, а також недоведеності факту порушення прав ОСОБА_2 укладенням оспорюваних договорів.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на відсутність доказів порушення прав ОСОБА_1. Так, здійснюючи добудови заявник мав відповідні дозволи. Зокрема, у матеріалах справи містяться декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації об'єкта, які зареєстровані у передбаченому законом порядку. Під час проведення реконструкції заявник не спілкувався із ОСОБА_1 щодо наявності будь-яких перешкод у користуванні майном.

ОСОБА_2 вважає, що поза увагою судів залишилося те, яке саме майно належить ОСОБА_1, оскільки наявні у справі документи містять певні розбіжності. Також посилається на неповноту висновку експерта.

Підставою касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви від ОСОБА_1 та від ВКБ УМВС України в Хмельницькій області, у якому заявники просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки рішення є законними та обгрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що23 грудня 2013 року між ВКБ УМВС України в Хмельницькій області та ПП "Гринь" укладено інвестиційний договір № 1/126-13 на участь у будівництві за адресою АДРЕСА_2.

Згідно п. 1.1 цього договору сторони визначили предметом договору умови участі інвестора в інвестуванні будівництва нежитлових приміщень АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, що розташовані під квартирами АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 (80-квартирний житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та творчими майстернями художників і архітекторів).

Відповідно до п.1.2 інвестиційного договору загальна проектна площа об'єкту інвестування на момент укладення договору складає 86,9 кв. м. Загальна проектна площа підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ.

03 лютого 2014 року між ПП "Гринь" та ОСОБА_1 укладено договір переуступки права вимоги на будівництво нежитлового приміщення, за яким відчужувач переуступив, а позивачка прийняла майнові права - право вимоги на одержання у власність нежитлових приміщень № 8, № 9, № 10, загальною площею 86,9 кв. м, що розташовані в осях 1-7 другого під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_2.

05 грудня 2014 року Управлінням ДАБК у Хмельницькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта - 80-квартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та творчими майстернями художників і архітекторів по АДРЕСА_2.

У подальшому змінено адресу цього будинку на АДРЕСА_1.

23 квітня 2016 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення загальною площею 86,9 кв. м, по АДРЕСА_1.

Згідно поверхового плану та експлікації техпаспорта на нежитлове приміщення № 8 по АДРЕСА_1, до складу нежитлового приміщення № 8 загальною площею 86,9 кв. м входять коридор № 1, площею 12,8 кв. м, приміщення № 2 площею 19,2 кв. м, приміщення № 3 площею 5,2 кв. м, приміщення № 4 площею 19,4 кв. м, приміщення № 5 площею 15,0 кв. м, приміщення № 6 площею 10,6 кв. м, приміщення № 7 площею 4,7 кв. м.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_9.

На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири, робочого проекту реконструкції ОСОБА_2 здійснив реконструкцію своєї квартири у стоматологічний кабінет, облаштувавши окремий вхід до нього.

Управлінням ДАБК 13 лютого 2017 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації цього об'єкта.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2019 року № 611/018 установлено наявність прибудови до цокольного поверху будинку АДРЕСА_1, яка облаштована під лоджією квартири АДРЕСА_10, що належить ОСОБА_2 та межує з приміщеннями, позначеними в поверховому плані технічного паспорту на нежитлове приміщення ОСОБА_1 за АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, № 3; відсутність (закладення цеглою) віконного прорізу в приміщенні, позначеному в поверховому плані технічного паспорта ОСОБА_1 за № 2; відсутність приміщення, вказаного в поверховому плані технічного паспорту на нежитлове приміщення ОСОБА_1 за № 3 площею 5,2 кв. м, при цьому фактично на місці приміщення знаходиться забетонована площадка з підпірної стінкою.

У приміщенні ОСОБА_1 № 4 вікно не замуроване, але виходить не у зовнішній простір, а до приміщення добудови, яка влаштована під приміщенням лоджії квартири АДРЕСА_10.

Площа та склад приміщень цокольного поверху будинку АДРЕСА_1 змінилася внаслідок влаштування приміщення площею 6,8 кв. м під лоджією квартири АДРЕСА_10.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами 2 , 4 , 5 статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з висновком експерта та зазначає, що не вчиняв дій, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватися власністю

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам заявника та вказав, що висновки експертизи ним не спростовані.

Дослідивши матеріали справи суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про те, що внаслідок реконструкції квартири ОСОБА_2 змінилася площа та склад нежитлових приміщень цокольного поверху, які належать на праві власності ОСОБА_1. Так, в результаті облаштування бетонного майданчика з підпірною стінкою фактично знищено приміщення № 3 площею 5,2 кв. м, а також віконний проріз в приміщенні № 2, що належать ОСОБА_1. В результаті добудови, яка облаштована під приміщенням лоджії квартири АДРЕСА_10 наявне вікно в приміщенні ОСОБА_1. № 4 не виконує свою функцію щодо освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення, оскільки виходить не у зовнішній простір, а до приміщення ОСОБА_2.

Указані обставини свідчать про порушення права ОСОБА_1, як власника майна, на належне користування ним.

Отже, обгрунтованими є судові рішення про усунення вказаних перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права користування своїм майном.

Щодо вимог, заявлених у зустрічному позові, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 86,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Зі змісту п. 1.1 інвестиційного договору №1/126-13 від 23 грудня 2013 року, п. 1 договору переуступки права вимоги на будівництво нежитлового приміщення від 03 лютого 2014 року вбачається, що предметом цих договорів є нежитлове приміщення.

Наведене спростовує твердження заявника, що предметом оспорюваних правочинів є приміщення загального користування, які мають перебувати у спільній сумісній власності усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Отже обгрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року зупинено виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук