Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.09.2019 року у справі №739/992/16

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 739/992/16-ц

провадження № 61-16053св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року у складі судді Іващенка А. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2012 року серії ЯО № 860021 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 7423610000:00:007:0243, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Суміжним землевласником є ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1. Між ним та ОСОБА_2 має місце конфліктна ситуація, яка полягає у тому, що ОСОБА_2 захопила частину належної йому земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель і споруд, перегородивши доступ до неї парканом. При цьому паркан встановлено таким чином, що він не має можливості потрапити на частину належної йому земельної ділянки з метою доступу до стіни належної йому будівлі, відсутня можливість виконання ремонтних робіт, що створює незручності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просив зобов'язати ОСОБА_2 перенести металеву огорожу довжиною 5,23 м між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243, що належить ОСОБА_1 та 7423610000:00:007:0305, що належить ОСОБА_2, на 0,83 м від кута хліву-гаражу, що належить ОСОБА_1 та на 0,39 м зі сторони АДРЕСА_1, вглиб земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, як це показано на плані-схемі відновлення меж між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243 та 7423610000:00:007:0305, згідно з експертним висновком від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання державного акта недійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ОСОБА_1 існують суперечки щодо користування частиною земельної ділянки, межі якої після отримання ОСОБА_1 державного акта змінені без погодження з нею, як суміжним землекористувачем, та є такими, що не відповідають попереднім межам, які зазначені у планово-картографічних матеріалах. Кадастровий план земельної ділянки складається у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів. При цьому погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками є суттєвим елементом під час виконання землевпорядних робіт. Під час приватизації земельної ділянки, ОСОБА_1 не погоджував з нею меж земельних ділянок, чим порушив її права, як землекористувача. В землевпорядній технічній документації ОСОБА_1 відсутній її підпис, який свідчив би про погодження меж. ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, межа якої проходить по паркану, який розташовано від гаража приблизно на 1,5 м.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перенесення металевої огорожі довжиною 5,23 м між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243, що належить ОСОБА_1 та 7423610000:00:007:0305, що належить ОСОБА_2, на 0,83 м від кута хліву-гаража, що належить ОСОБА_1 та на 0,39 м зі сторони АДРЕСА_1, вглиб земельної ділянки, що належить ОСОБА_2, як це показано на плані-схемі відновлення меж між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами 7423610000:00:007:0243 та 7423610000:00:007:0305, згідно з експертним висновком від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді спору позивачем доведено наявність перешкод у користуванні ним належної йому на праві власності земельної ділянки, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки відсутність підпису про погодження меж земельних ділянок у землевпорядній документації ОСОБА_1 суміжним землекористувачем ОСОБА_2 не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_1

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не призначив у справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду цієї справи. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Курінному В. В. Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку від 16 жовтня 2018 року № 2558/18-24, судовий експерт Курінний В. В. повідомив суд про те, що проведення судової земельно-технічної експертизи за поставленим питанням не видається можливим у зв'язку з невиконанням клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що експерту, для проведення експертизи, ОСОБА_1 надав технічну документацію, в якій були внесені графічні зміни відповідно до п. 3.25* ДБН 360-92* * "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме відстань до її ділянки від найбільш виступної конструкції стіни гаража зроблена у розмірі одного метра. В цій документації зроблено вклеювання іншого кадастрового плану, поверх раніше зробленого. Судами неправильно надана оцінка показанням свідків. Щодо зміни розмірів гаража в землевпорядній документації ОСОБА_1, ОСОБА_4 повідомив, що попередній державний акт про право власності на земельну ділянку (посвідчував право власності батько ОСОБА_1) не мав актуальних координат і не мав прив'язки до діючої системи координат. Після того, як спеціалісти ТОВ "Елітзем" розпочали землевпорядні роботи по актуалізації координат земельної ділянки, виявилося, що головний архітектор Новгород-Сіверського району Чернігівської області ОСОБА_5, почав наполягати на тому, що в землевпорядній документації ОСОБА_1 повинен бути зроблений відступ від межі її ділянки, до стіни гаража, відповідно до чинного на той час п. 3.25"* ДБН 360-92*. У зв'язку із тим, що земельні ділянки приватизовані, змінити їх конфігурацію не було можливості. Для виходу із проблемної ситуації, архітектор запропонував зменшити розмір гаража на кадастровому плані, таким чином, створивши візуальний ефект відступу, від межі її ділянки. З Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, почали надходити повідомлення, про неможливість надання висновку, в зв'язку із тим, що наданих для експертизи матеріалів недостатньо. У той же, час необхідно звернути увагу на те, що матеріали для проведення експертизи надавалися ті ж самі, що і для висновків експерта від 13 грудня 2016 року № 23733/3734/16-24 та висновку від 22 лютого 2018 року № 3843/17-24. Тобто позиція експерта щодо неможливості проведення експертизи їй незрозуміла.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Оскільки судові рішення в частині вирішення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Обставини встановлені судами

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2012 року серії ЯО № 860021, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7423610000:00:007:0243, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Із кадастрового плану земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що суміжним землевласником ОСОБА_1 є ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 23 вересня 2002 року серії ІІ-ЧН № 012902, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2016 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої судом доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24, під час обстеження проведено контрольні обміри фактичного користування земельними ділянками на АДРЕСА_2. При порівнянні з технічною документацією із землеустрою виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 збільшена у площі на 3,2 кв. м за рахунок самозахоплення частини земельної ділянки ОСОБА_1. Збільшення відбулось від АДРЕСА_1 до хліва-гаража ОСОБА_1, що призвело до неможливості проходу для обслуговування тильної сторони будівлі. Площа накладення має форму чотирикутника з розмірами 0,39 х 5,23 х 0,83 х 5,22, що відображено в додатку 2. Для усунення порушень землекористування необхідно привести земельну ділянку ОСОБА_2 відповідно до технічної документації із землеустрою. Для цього металеву огорожу довжиною 5,23 м, яка встановлена між земельними ділянками від кута хліва-гаража ОСОБА_1 до вулиці, перенести відповідно до правовстановлюючих документів.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року у справі призначено повторну судову земельно-технічну експертизу, проведення якої судом доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за виключенням експерта Доценка С. В., яким проведено у справі первинну земельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 22 лютого 2018 року № 3843/17-24, відповідно до наданих на дослідження правовстановлюючих документів, а саме: технічних документацій із землеустрою, не має місяця порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, зі сторони ОСОБА_2, земельна ділянка якої розташована за адресою: АДРЕСА_1. Фактично спільна межа не відповідає правовстановлюючим документам.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2018 року у справі призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої судом доручено експерту Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Курінному В. В.

Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку від 16 жовтня 2018 року № 2558/18-24, судовий експерт Курінний В. В. повідомив про те, що проведення судової земельно-технічної експертизи за поставленим питанням не видається можливим у зв'язку з невиконанням клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що земельна ділянка ОСОБА_2 збільшена у площі на 3,2 кв. м за рахунок самозахоплення частини земельної ділянки ОСОБА_1 від вул. Рокосовського до хліва-гаража ОСОБА_1, що призвело до неможливості проходу для обслуговування тильної сторони будівлі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1, оскільки порушення його прав на відповідну частину земельної ділянки підтверджується висновком експертизи від 13 грудня 2016 року № 3733/3734/16-24.

При цьому судами враховано, що земельні ділянки сторін у справі відповідно до їхніх державних актів не накладаються одна на одну, проте після здійснення контрольних обмірів належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок за фактичним користуванням при порівнянні із технічною документацією із землеустрою на ці земельні ділянки, експертом встановлено, здійснення ОСОБА_2 самозахоплення частини земельної ділянки належної ОСОБА_1.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність порушених прав ОСОБА_1 які підлягають відновленню шляхом перенесення металевої огорожі довжиною 5,23 м між суміжними земельними ділянками з кадастровими номерами undefined, що належить ОСОБА_1 та 7423610000:00:007:0305, що належить ОСОБА_2, на 0,83 м від кута хліву-гаража, що належить ОСОБА_1 та на 0,39 м зі сторони АДРЕСА_1, вглиб земельної ділянки, що належить ОСОБА_2.

Доводи заявника про те, що судами неправильно надана оцінка показанням свідків, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Твердження заявника про те, що незрозумілою є позиція експерта про неможливість проведення експертизи, адже матеріали для проведення експертизи надавалися ті ж самі, що і для висновків експерта від 13 грудня 2016 року № 23733/3734/16-24 та висновку від 22 лютого 2018 року № 3843/17-24, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки експерт Курінний В. В. вимагав надати план топографічної зйомки на електронному носії, що відображена в матеріалах справи арк 128 (виконану в програмному комплексі: AutoCAD. Формату dwg та dxf з прив'язкою до державної геодезичної мережі в системі СК 1963). Проте експерту у розпорядження надано диск, який містить файл формату dwg, в якому, замість топографічної зйомки земельних ділянок з прив'язкою до державної геодезичної мережі (в системі координат СК 63), міститься план земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ідентичний раніше наданому, що у свою чергу визнано експертом недостатнім для проведення дослідження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик