Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №751/3786/17

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 751/3786/17

провадження № 61-2806св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Лесько А. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство Банк «Траст»,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Юпітер страхування життя вієна іншуранс груп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства банку «Траст» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 листопада 2017 року у складі суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства банк «Траст» (далі - ПАТ банк «Траст») про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Позов мотивовано тим, що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені її права як споживача, оскільки банк не надав позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Відповідно до положень статей 11, 18, Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачем про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за супроводження кредиту (за обслуговування кредитної заборгованості), і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Посилалася на те, що пункт 2.6 кредитного договору, яким встановлена щомісячна комісія за супроводження кредиту (за обслуговування кредитної заборгованості) як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача, є незаконним.

Також ОСОБА_1 звертала увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів або послуг від банку або від спорідненої або пов`язаної особи банку як обов`язкової умови надання банківських послуг, проте одночасно з укладенням кредитного договору 30 жовтня 2015 року її змусили укласти договір страхування життя «Траст - Кредит» № ТВ01/R211.0054312 з ПрАТ «Юпітер страхування життя вієна іншуранс груп». Така умова отримання нею кредиту була визначена банком обов'язкова та була нав`язана їй всупереч вимогам статті 55 Закону України «Про банк і банківську діяльність».

Крім того, при укладенні кредитного договору и порушені норми, встановлені статею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки розмір пені, встановлений в пункті 4.3. Умов, за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором є значно завищеним.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнатинедійснимкредитний договір № R211.0054312 від 30 жовтня 2015 року разом із додатками до нього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний договір не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинено у формі, встановленій законом; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При укладенні і підписанні договору дотримані норми чинного законодавства і вчинення порушень не встановлено. У договорі зазначені усі суттєві умови. Кредитодавець передав позичальнику грошові кошти (кредит), остання їх прийняла.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30 листопада 2017 року рішення Новозавадського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 2.6 кредитного договору № R211.0054312 від 30 жовтня 2015 року, укладеного між ПАТ банк «Траст» та ОСОБА_1 Визнано недійсним пункт 2.6 кредитного договору № R211.0054312 від 30 жовтня 2015 року, укладеного між ПАТ банк «Траст» та ОСОБА_1 В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про ненадання банком позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами, тому апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими щодо незаконності пункту 2.6 кредитного договору, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснив на власну користь. Тому несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ Банк «Траст» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки зазначені норми матеріального права укладенням кредитного договору не порушені. Оскаржуваним рішенням суд не зазначив, в чому положення пункту 2.6 кредитного договору порушують зазначені норми. При розгляді апеляційної скарги та дослідженні матеріалів справи суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що на вказані норми матеріального права ні позивач, ні відповідач не посилались, тобто, ухвалюючи оскаржуване рішення суд, серед іншого, вийшов за межі позовних вимог. Оскаржуване рішення є нелогічним та необґрунтованим, безпідставно скасовує по суті рішення суду першої інстанції. Визнаний судом недійсний пункт кредитного договору не порушує постанови правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди установили, що 30 жовтня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 про надання кредиту на споживчі цілі між нею та ПАТ банком «Траст» укладений договір № R211.0054312, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 7 200 грн 00 коп. зі сплатою 9,99 % річних та 3,75% щомісячної комісії за обслуговування кредиту строком на 36 місяців до 30 жовтня 2018 року.

Договір включав в себе в якості складових та невід`ємних частин Умови надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, Тарифи ПАТ банку «Траст» на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків фізичних осіб або Тарифи ПАТ банку «Траст» на розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку фізичної особи, відкритий для здійснення операцій з застосуванням міжнародних платіжних карток VISA INSTANT (в залежності від обраного Клієнтом типу рахунку, про що зазначається у Заяві), Графік платежів, Розпис сукупної вартості кредиту із зазначенням в ньому реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, Заяву про надання кредиту на споживчі цілі.

30 жовтня 2015 року між ПрАТ «Юпітер страхування життя вієна іншуранс груп» та ОСОБА_1 укладений договір страхування життя № ТВ01/R211.0054312. Відповідно до пункту 6.4 договору страхування страховий внесок становить 2 172 грн 07 коп., про його сплату свідчить платіжне доручення № 1 від 30 жовтня 2015 року за підписом ОСОБА_1

З заяви-анкети позичальника від 29 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 29 жовтня 2015 року особистим підписом підтвердила те, що вона ознайомлена з основними умовами споживчого кредитування на власні потреби в ПАТ банку «Траст», його недоліками та перевагами, що інформація надана нею в банк в цій анкеті є повною та достовірною. Підписанням цієї анкети вона підтверджує, що банк надав їй в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, передбачену пунктом другим статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» редакції від 01 грудня 2005 року. 29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала пам'ятку клієнта про основні параметри споживчого кредитування ПАТ банку «Траст», попередній розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 30 жовтня 2015 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини пятої статті 11, частин першої, другої, пятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно пункту 2.6 заяви та додатку № 2 до кредитного договору № R211.0054312 від 30 жовтня 2015 року, щомісячна комісія за супроводження кредиту (за обслуговування кредитної заборгованості) становить 3,75 %, тобто 270 грн щомісяця.

Таким чином, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за супроводження кредиту, ПАТ банк «Траст» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, при цьому відповідач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за обслуговування кредиту, такі умови призводять до зміни у витратах позичальника, що є незаконним в силу частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відсутні підстави для визнання недійсним правочину в цілому.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства банку «Траст» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

А. О. Лесько