Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.03.2023 року у справі №383/75/21
Постанова КЦС ВП від 13.03.2023 року у справі №383/75/21

Постанова

Іменем України

13 березня 2023 року

м. Київ

справа № 383/75/21

провадження № 61-10985св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Івашини Володимира Володимировича,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Івашини Володимира Володимировича, в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області, у складі судді Замши О. В., від 17 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Голованя А. М., Єгорової С. М., Чельник О. І., від 06 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства (далі - ФГ) Івашини Володимира Олексійовича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 23 квітня 2021 року замінено відповідача ФГ Івашини Володимира Олексійовича на належного - ФГ Івашини Володимира Володимировича.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:0090, площею 5,97 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У січні 2021 року дізнався, що на підставі договору оренди землі, укладеного 02 грудня 2020 року між ним та ФГ Івашини В. В., державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області Шведенко О. Ю. було проведено реєстрацію речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520884400:02:000:0090 за ФГ Івашини В. В.

ОСОБА_1 зауважував, що не укладав та не підписував з ФГ Івашини В. В. договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520884400:02:000:0090.

Посилаючись на відсутність волевиявлення щодо укладення вказаного договору та відсутність його підпису, як обов`язкового реквізиту договору, ОСОБА_1 , остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом повернення її з незаконного володіння ФГ Івашини В. В. , скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ФГ

Івашини В. В. щодо зазначеної земельної ділянки.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою, площею 5,97 га, з кадастровим номером 3520884400:02:000:0090, шляхом повернення її з незаконного володіння ФГ Івашини В. В .

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права (права оренди)

ФГ Івашини В. В. щодо земельної ділянки, площею 5,97 га, з кадастровим номером 3520884400:02:000:0090, що зареєстроване 04 грудня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 39590167, та припинено право оренди ФГ Івашини В. В. на земельну ділянку з кадастровим номером 3520884400:02:000:0090 за договором оренди від 02 грудня 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. В.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено укладення договору оренди.

При цьому судами враховано, що ненадання відповідачем договору оренди для експертного дослідження, висновки якого могли підтвердити чи спростувати доводи ОСОБА_1 , є достатніми для застосування наслідків, передбачених частиною шостою статті 95 ЦПК України, відповідно до яких якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відсутність додаткової вимоги про визнання припиненим речового права не може бути розцінена як обрання неналежного способу захисту порушеного права та підставою відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ФГ Івашини В. В. - адвокат Попович С. М. просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 листопада 2022 року представник ФГ Івашини В. В. - адвокат

Попович С. М. подала касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі

№ 629/2764/18-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19,

від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19,

від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 329/253/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує на порушення норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій того, що позовні вимоги до ФГ Івашини В. В. не заявлялись, а позовні вимоги були пред`явленні до ФГ Івашини В. О. Судом першої інстанції не приймалось ухвал про зміну предмета позову, позивач не направляв на адресу відповідача будь-яких заяв про зміну предмета позову.

Апеляційним судом не надано оцінки доводам про те, що оригінал договору оренди, який був втрачений, - знайшовся на території Онуфріївського району іншим підприємством та може бути наданий для проведення почеркознавчої експертизи.

Звертає увагу, що позивач не звертався до відповідача за отриманням доказів та не вживав заходів для самостійного збирання доказів, натомість судом першої інстанції безпідставно витребувано докази за клопотаннями позивача, що подані з порушенням норм процесуального права. Крім того, ухвала щодо витребування додаткових доказів постановлена після закриття підготовчого засідання. Зазначені порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вважає, що позивач обрав спосіб захисту, який не призведе до ефективного захисту його прав на інтересів, оскільки із скасуванням рішення державного реєстратора має бути одночасно визначено правові наслідки скасування такого рішення шляхом визнання, зміни чи припинення речових прав або обтяжень речових прав.

Зазначає, що із копії договору вбачається, що він підписаний сторонами. При цьому орендарем сплачено орендну плату.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що позивачем, при наявності в матеріалах справи копії договору та електронної копії в реєстраційній справі, не заявлялося клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії та номер КР №095628, виданого 14 грудня 2005 року Бобринецькою районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3520884400:02:000:0090, площею 5,97 га, розташованій на території Мар`янівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04 грудня 2020 року за № 39590167 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко О. Ю. внесений запис про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3520884400:02:000:0090, на підставі договору оренди землі

від 02 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. В.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що оригінал договору як у сторін, так і в державного реєстратора відсутній.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

У розглядуваній справі предметом позовних вимог є скасування державної реєстрації права оренди за ФГ Івашини В. В. , вчиненої на підставі договору оренди від 02 грудня 2020 року, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її з незаконного володіння

ФГ Івашини В. В.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тією обставиною, що не укладав з

ФГ Івашини В. В. договір оренди земельної ділянки від 02 грудня 2020 року.

При цьому, заперечуючи наявність у своєму розпорядженні оригіналу договору оренди земельної ділянки та факту підписання цього правочину, просив суд витребувати у державного реєстратора та відповідача оригінал договору.

Натомість ні державний реєстратор, ні відповідач оригінал вказаного договору суду не надали. Оригінал договору до реєстраційної справи не долучався, а орендар вказав на його втрату.

Відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, здійснивши процесуальні дії, спрямовані на витребування у державного реєстратора та орендаря оригіналу договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. В., існування якого заперечує позивач, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки факт укладення оспорюваного договору між сторонами не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, які узгоджуються із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 687/328/20, від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20,

від 30 листопада 2022 року у справі № 687/405/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 687/329/20.

При цьому оригінал договору оренди не було додано ні до апеляційної, ні до касаційної скарг.

У постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відповідно до статті 204

ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Отже у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (пункт 7.26.).

Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, є безпідставними.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву та клопотання про витребування доказів, одночасно із чим просив замінити неналежного відповідача.

Під час підготовчого засідання ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2021 року було замінено первісного відповідача ФГ Івашини В. О. на належного - ФГ Івашини В. В. та визначено строк для подання відзиву на позов.

В подальшому ФГ Івашини В. В. в повній мірі скористалось своїми процесуальними правами, зокрема представник відповідача подавала відзив на позов, клопотання та заперечення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права щодо забезпечення змагальності сторін та надано учасникам справи можливість довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Аргументи заявника щодо відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема висновку судово-почеркознавчої експертизи, є безпідставними, оскільки відсутність оригіналу договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2020 року зумовлює неможливість проведення такої експертизи на предмет належності ОСОБА_1 підпису в договорі.

Доводи касаційної скарги про те, що скасування рішення державного реєстратора без одночасного визначення правових наслідків скасування такого рішення шляхом визнання, зміни чи припинення речових прав або обтяжень речових прав, не призведе до ефективного захисту його прав на інтересів, є необґрунтованими, оскільки у цій справі скасування рішення про державну реєстрацію речового права поновить права позивача та не призведе до стану правової невизначеності щодо земельної ділянки.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), відповідно до яких з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону

№ 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами) (пункт 153 постанови).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 629/2764/18-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19,

від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 329/253/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, підлягають відхиленню, як такі що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

З огляду на закінчення касаційного перегляду, не підлягає задоволенню клопотання ФГ Івашини В. В., в інтересах якого діє адвокат Попович С. М., про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Івашини Володимира Володимировича, в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 17 червня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта