Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.02.2023 року у справі №572/735/21
Постанова КЦС ВП від 13.02.2023 року у справі №572/735/21

Постанова

Іменем України

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 572/735/21

провадження № 61-7313св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - КП «Клесівводоканал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу КП «Клесівводоканал» від 01 липня 2005 року № 1 її прийнято на посаду головного бухгалтера КП «Клесівводоканал» з 01 липня 2005 року.

09 листопада 2020 року її ознайомлено із попередженням про розірвання трудового договору від 06 листопада 2020 року № 219, відповідно до якого на підставі наказу КП «Клесівводоканал» від 30 жовтня 2020 року № 59 у КП «Клесівводоканал» мали відбутись зміни в організації виробництва і праці та проведення структурної перебудови внаслідок скорочення витрат на утримання підприємства і зменшення попиту на послуги підприємства, з метою раціонального використання фонду оплати праці, зменшення обсягу видатків на утримання працівників підприємства.

ОСОБА_1 вважала, що зазначеним попередженням її фактично повідомили про зміну істотних умов праці, адже у повідомленні не зазначалося про припинення трудового договору.

Відповідно до листа-пропозиції від 06 листопада 2020 року за вих. № 220 вона повідомлялася про скорочення її посади та їй пропонувалися інші посади, на які можливе її переведення у разі відповідності кваліфікації та інших критеріїв підходящої роботи.

Заначила, що 17 листопада 2020 року подала на ім`я начальника КП «Клесівводоканал» ОСОБА_2 заяву про переведення її на посаду бухгалтера. Однак відповідно до відповіді КП «Клесівводоканал» станом на день подачі нею згоди на переведення на посаду бухгалтера, тобто на 17 листопада 2020 року, запропонована їй посада не є вакантною.

Наказом КП «Клесівводоканал» від 22 січня 2021 року № 13 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників.

ОСОБА_1 не погоджувалася із звільненням з роботи, вважала припинення трудових відносин таким, що відбулося із порушенням законодавства про працю, а також зазначала, що підставою для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можуть бути виключно зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Про наступне вивільнення працівників, згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України, має бути персонально попереджено не пізніше, аніж за два місяці.

Між тим, при увільненні з роботи вимог чинного законодавства України щодо неї КП «Клесівводоканал» не було дотримано.

Крім цього, роботодавцем не було отримано згоди профспілкової організації на її звільнення, що є підставою для поновлення на роботі.

Також ОСОБА_1 зазначала те, що внаслідок порушення її прав на працю, через що вона втратила роботу та джерело доходу, істотно погіршився стан її здоров`я. У зв`язку зі звільненням вона постійно перебуває у напруженому психо-емоційному стані, цей факт призвів до суттєвих змін у її житті, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 100 000 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 42 43 49-2 237-1 КЗпП України, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ КП «Клесівводоканал» від 22 січня 2021 року № 13 про звільнення з посади головного бухгалтера у зв`язку із скороченням штату працівників;

- поновити її на посаді бухгалтера КП «Клесівводоканал»;

- стягнути з КП «Клесівводоканал» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2021 року до 10 червня 2021 року в розмірі 51 711,35 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Клесівводоканал» від 22 січня 2021 року № 13 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера КП «Клесівводоканал».

Стягнуто із КП «Клесівводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51 711,35 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням порядку звільнення працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, так як її не було переведено на іншу вакантну посаду, про що вона виявила бажання.

У зв`язку із незаконним звільненням ОСОБА_1 з КП «Клесівводоканал» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2021 року до 10 червня 2021 року.

Ураховуючи принципи справедливості, виваженості та розумності, заявлений позивачем при пред`явленні позову розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу КП «Клесівводоканал» задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 51 711,35 грн скасовано.

Позов у цій частині задоволено.

Стягнуто з КП «Клесівводоканал» на користь ОСОБА_1 117 830,83 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правомірно виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки під час дії двомісячного строку попередження про наступне увільнення із займаної посади ОСОБА_1 заявила про намір обійняти запропоновану вакантну посаду бухгалтера КП «Клесівводоканал», тоді як роботодавець відмовив у цьому, посилаючись на те, що посада зайнята раніше, ніж вона заявила про це.

Однак суд не погоджується із висновком суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки він має стягуватися із 22 січня 2021 року (з дня звільнення позивача) до 23 грудня 2021 року (дня ухвалення рішення), а не у розмірі станом на день подання заяви про збільшення позовних вимог - 10 червня 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Клесівводоканал» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зазначає, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення не послалися на законодавчу норму, яка б забороняла приймати на вакантну посаду працівника протягом дії двомісячного строку попередження про наступне увільнення із займаної посади іншого працівника.

Також суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 235 КЗпП України поновили звільненого працівника на посаді, яку вона не обіймала.

Крім того, справу розглянуто апеляційним судом без належного повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про дату, час і місце розгляду справи.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Клесівводоканал» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року і витребувано із Сарненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 572/735/21.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу КП «Клесівводоканал» від 01 липня 2005 року № 1 ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера КП «Клесівводоканал» з 01 липня 2005 року, що підтверджує трудова книжка серії НОМЕР_1 від 05 липня 1981 року (а. с. 8).

Згідно з наказом КП «Клесівводоканал» від 30 жовтня 2020 року № 59 про скорочення штату працівників КП «Клесівводоканал» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та проведенням структурної перебудови внаслідок скорочення витрат на утримання підприємства і зменшення попиту на послуги підприємства, з метою раціонального використання фонду оплати праці, зменшення обсягу видатків на утримання працівників підприємства, вирішило з 01 листопада 2020 року скоротити з переліку посад, серед яких є посада головного бухгалтера (1 штатна одиниця), попередивши працівників, які займають вказані посади, про наступне звільнення з 01 січня 2021 року (а. с. 43, 44).

Наказом КП «Клесівводоканал» від 30 жовтня 2020 року № 60 про затвердження штатного розпису у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, для забезпечення ефективної організації роботи підприємства затверджено і введено в дію штатний розпис підприємства з 01 листопада 2020 року в кількості 41,5 штатних одиниць, за яким до нього внесені зміни, а саме виведено з розпису штатну одиницю головного бухгалтера (а. с. 45, 46).

Відповідно до попередження про розірвання трудового договору від 06 листопада 2020 року вих. № 219 ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади головного бухгалтера на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та проведенням структурної перебудови внаслідок скорочення витрат на утримання підприємства і зменшенням попиту на послуги підприємства, з метою раціонального використання фонду оплати праці, зменшення обсягу видатків на утримання працівників підприємства та на підставі наказу від 30 жовтня 2020 року № 59, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України (а. с. 11).

Того ж дня листом-пропозицією вих. № 220 ОСОБА_1 запропоновано у зв`язку зі скороченням розглянути наявні вакантні посади, на які можливе переведення у разі відповідності кваліфікації та інших критеріїв підходящої роботи, де зазначено також посаду бухгалтера, а про бажання переведення на одну із посад - письмово повідомити керівництво підприємства у якнайкоротший термін (а. с. 12).

З попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлена 09 листопада 2020 року.

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду бухгалтера у зв`язку зі скороченням посади головного бухгалтера підприємства, про що листом від 19 листопада 2020 року вих. № 241 їй було відмовлено з огляду на те, що ця посада вже не є вакантною (а. с. 13, 14).

Наказом КП «Клесівводоканал» від 22 січня 2021 року № 13 про звільнення працівника ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників (а. с. 16).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги КП «Клесівводоканал» та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків».

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 381/2583/20.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що 06 листопада 2020 року листом-пропозицією вих. № 220 ОСОБА_1 запропоновано у зв`язку зі скороченням розглянути наявні вакантні посади, на які можливе переведення у разі відповідності кваліфікації та інших критеріїв підходящої роботи, де зазначено також посаду бухгалтера, а про бажання переведення на одну із посад - письмово повідомити керівництво підприємства у якнайкоротший термін.

З попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлена 09 листопада 2020 року.

17 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її на посаду бухгалтера у зв`язку зі скороченням посади головного бухгалтера підприємства. Однак КП «Клесівводоканал» листом від 19 листопада 2020 року вих. № 241 відмовило ОСОБА_1 у переведені на посаду бухгалтера, оскільки ця посада вже не є вакантною.

Відповідно до наказу КП «Клесівводоканал» від 09 листопада 2020 року № 23 ОСОБА_3 з 09 листопада 2020 року прийнято на посаду бухгалтера КП «Клесівводоканал» (а. с. 48).

Таким чином, пропозиція ОСОБА_1 зайняти іншу вакантну посаду, в тому числі бухгалтера КП «Клесівводоканал», продовжувала юридичну силу до дня її звільнення. Тобто роботодавець не мав права протягом строку попередження позивача про наступне вивільнення з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників, коли вона обіймала посаду головного бухгалтера і виконувала відповідні трудові обов`язки, приймати іншу особу на посаду бухгалтера, яку було запропоновано ОСОБА_1 .

Прийняття на посаду бухгалтера, яка передбачена новим штатним розписом і запропонована працівнику, іншої особи, в той час як відповідно до попереднього штатного розпису головним бухгалтером працювала позивач, об`єктивно не свідчить про скорочення штату працівників

КП «Клесівводоканал».

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що КП «Клесівводоканал» під час звільнення ОСОБА_1 не дотрималося вимог статті 49-2 КЗпП України, тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на роботі.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційних скарг про неналежне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду відхиляє з огляду на те, що 14 червня 2022 року ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення на 05 липня 2022 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 158).

Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Клесівводоканал» Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року, в його не зміненій частині, та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович