Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №320/257/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 320/257/17

провадження № 61-25178св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В.І.,

учасники справи:

скаржник (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року в складі судді Урупи І. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулося до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомової Н. В. (далі - головний державний виконавець Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області), заінтересована особа - ОСОБА_4, та просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області при винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 41410873 і скасувати постанову; зобов'язати МРВДВС ГТУЮ у Запорізькій області відновити виконавче провадження № 41410873.

В обґрунтування скарги банк посилався на те, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Заявник вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, та має бути скасована у зв'язку з тим, що головний державний виконавець Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області не здійснив усі дії, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувача, а саме не подав подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року в задоволенні скарги банку відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про законність дій головного державного виконавця при поверненні виконавчого документа ґрунтується на вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Головним державним виконавцем Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області не було вжито всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів у виконавчому провадженні № 41410873 з примусового виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь банку кредитної заборгованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147Л/ІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 383 ЦПК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Суди встановили, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2013 року, ухваленим у справі № 815/17365/2012, позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Родовід Банк» 73 932,73 дол., що станом на 20 грудня 2012 року становить еквівалент 590 944,31 грн, заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 34.3/АА-011/07, яка складається з 44 265,23 грн, що є еквівалентом 5 538 дол. США, заборгованості з поточної заборгованості за кредитом; 10 755 дол. США, що є еквівалентом 85 964,71 грн, простроченої заборгованості за кредитом; 7 539,14 дол., що є еквівалентом 60 260,34 грн, простроченої заборгованості за процентами; 50 тис. дол. США, що є еквівалентом 399 650 грн, пені за прострочення кредиту та процентів; 100,59 дол. США, що є еквівалентом 804,01 грн, штрафу. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Родовід Банк» 3 219 грн судових витрат.

На підставі вказаного судового рішення 27 листопада 2013 року видано виконавчий лист, а 13 січня 2014 року головним державним виконавцем Мелітопольського МВДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 41410873, з наданням строку боржнику для добровільного виконання виконавчого листа до 19 січня 2014 року.

13 січня 2014 року копії постанови від 13 січня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 41410873 направлено сторонам виконавчого провадження.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до реєстраційних органів, зокрема, до Державної податкової служби України, Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Мелітопольського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції, Управління Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області, Пенсійного фонду України тощо.

При перевірці майнового стану боржника виявлені відкриті розрахункові рахунки боржника в банківських установах, на яких грошові кошти відсутні.

При проведенні виконавчих дій встановлено, що за боржником значиться автомобіль Fiat Doblo Panorama, сірого кольору, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

26 лютого 2014 року складено акт опису та арешту вказаного автомобіля.

18 червня 2015 року автомобіль ОСОБА_4 реалізовано на електронних торгах.

Відповідно до протоколу № 90373 проведення електронних торгів від 18 червня 2015 року переможцем торгів визнано учасника № 21 ззазначенням суми в розмірі 130 122,45 грн, яка перерахована на рахунок ВДВС Мелітопольського МРУЮ.

19 червня 2015 року грошові кошти в розмірі 130 122,45 грн надійшли на рахунок з обліку депозитних сум.

У порядку, передбаченому статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження», 26 червня 2015 року державним виконавцем повернуто стягувачу 1 500 грн авансового внеску та за вирахуванням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору стягувачу перераховано 116 344,06 грн заборгованості за виконавчим документом.

Згідно з довідками ДАІ у м. Мелітополі Запорізької області, ДТН, управління Держземагенства у Мелітопольському районі, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно у власності боржника транспортні засоби, земельні ділянки, нерухоме майно не виявлені.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи судами) питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з актами державного виконавця від 26 лютого 2014 року та 23 грудня 2016 року, складеними за місцем проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1, у присутності боржника ОСОБА_4 та понятих, майно, що підлягає арешту та опису, не виявлено.

Встановивши, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про наявність майна чи грошових коштів, що належать боржнику та знаходяться у інших осіб, а також, ураховуючи те, що боржник не перешкоджав проведенню державним виконавцем виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність у державного виконавця необхідності у зверненні до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ураховуючи наведене, оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат