Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 475/49/25

провадження № 61-11627св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2025 року у складі судді Єгорової Н. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

2. Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у виді частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

3. Заявниця вказувала, що ОСОБА_2 була дружиною її дідуся. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була людиною похилого віку, потребувала стороннього догляду, не мала жодних близьких родичів, тому у серпні 2013 року ОСОБА_1 забрала її у свою родину та проживали однією сім`єю в квартирі заявниці, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

4. Вказувала, що вона і спадкодавиця вели спільне господарство, тобто мали спільні витрати, спільний бюджет та спільне харчування. ОСОБА_2 брала участь у витратах на утримання житла, його косметичний ремонт, оплату комунальних послуг, а вона надавала їй допомогу в обслуговуванні, придбанні ліків, одягу, тощо.

5. Після смерті ОСОБА_2 заявниця займалася процедурою поховання, тому отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Крім того, у заявниці залишилися всі речі померлої, в тому числі, мобільний телефон.

6. Реєструватися в квартирі, що належить заявниці, ОСОБА_2 не хотіла, оскільки боялася втратити своє житло в Одесі.

7. Посилаючись на викладене та на те, що померла ОСОБА_2 спадкоємців першої-третьої черги не мала, заявниця з метою оформлення спадкових прав просила суд встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю з серпня 2013 року до часу відкриття спадщини.

Короткий зміст судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

9. Встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з серпня 2013 року до часу відкриття спадщини.

10. Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, а факт спільного проживання зі спадкодавцем з 2013 року по день відкриття спадщини однією сім`єю є доведеним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської міської ради.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

15. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року в справі № 643/14985/18-ц, від 26 травня 2021 року в справі № 638/282/19, від 16 червня 2021 року в справі № 523/16238/18, від 27 жовтня 2021 року в справі № 648/3763/19, від 23 грудня 2021 року в справі № 554/1618/21, від 18 липня 2022 року в справі № 755/9100/18, від 25 жовтня 2022 року в справі № 760/13773/20, від 03 квітня 2024 року в справі № 641/683/23, від 02 травня 2024 року в справі № 367/2904/22, від 05 серпня 2025 року в справі № 389/803/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду про те, що територіальна громада має свій інтерес щодо спадкового майна, а тому факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадкове майно, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за належною позовною вимогою.

17. Судами не враховано, що окреме провадження - це одностороннє провадження, у якому відсутній спір про право. Разом із тим, ключовим показником визначення наявності спору про право є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту, обсягу прав та обов`язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем, тому за наявності заперечень Одеської міської ради щодо задоволення заяви ОСОБА_1 та клопотань про залишення такої заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право справа не могла бути розглянута в порядку окремого провадження.

18. Зазначає, що апеляційним судом не враховано, що факт звернення особи до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і заведення на її підставі спадкової справи не свідчить про наявність у такої особи права на спадкування після смерті спадкодавця, а лише про наявність волевиявлення особи щодо такого спадкового майна.

19. Таким чином, враховуючи відсутність родинних відносин між заявником та спадкодавцем, а також наявність заперечень заінтересованої особи, наявність у ОСОБА_1 права на спадкування четвертої черги спадкоємців за законом підлягає доведенню в порядку позовного провадження, а не підтвердженню в порядку окремого провадження.

20. Також в касаційній скарзі заявник посилається на застосування апеляційним судом нерелевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 10).

22. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно, яке складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

23. 04 вересня 2024 року заявниця ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

24. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А. В. за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 48/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 не встановлено (а. с. 55-97).

25. 24 грудня 2024 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бежанов А. В. на звернення ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 надав роз`яснення, в яких зазначив про необхідність подання документів, що встановлюють родинні та інші відносини зі спадкодавцем або звернутися до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 14).

Позиція Верховного Суду

26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

28. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

32. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

34. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 була дружиною її дідуся, тому вони не мають кровної спорідненості. Водночас, оскільки ОСОБА_2 була людиною похилого віку і у зв`язку з потребою стороннього догляду вона забрала останню у свою сім`ю в серпні 2013 року. Проживаючи, вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки. Враховуючи те, що спадкоємців першої-третьої черги ОСОБА_2 не мала, тому вона матиме право на спадщину як спадкоємець четвертої черги, який проживав із спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років, що передбачено статтею 1264 ЦК України.

35. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

36. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

37. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

38. Змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

39. Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.

40. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц).

41. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

42. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23, від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21.

43. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц, спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

44. Сутність справ окремого провадження полягає в підтвердженні судом наявності чи відсутності певних юридичних фактів (станів), що є умовами здійснення прав і реалізації інтересів осіб або підставами для їх обмеження.

45. Законодавцем визначено, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і мати безспірний характер.

46. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 17 листопада 2021 року у справі № 335/10025/20.

47. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

48. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

49. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

50. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

51. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

52. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

53. Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

54. Як вказувалось вище, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

55. Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, а факт спільного проживання зі спадкодавцем з 2013 року по день відкриття спадщини однією сім`єю є доведеним.

56. Разом із цим судами не враховано, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Одеською міською радою, неодноразові клопотання в суді першої інстанції щодо необхідності залишення заяви без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право, доводи її апеляційної скарги свідчать про існування спору про право.

57. При цьому, апеляційний суд, пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Одеська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, не врахував, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Одеська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Крім того, колегією суддів враховано, що ОСОБА_2 спадкоємців першої-третьої черги не мала, а ОСОБА_1 набуде статусу спадкоємця четвертої черги лише у разі доведення факту, про встановлення якого вона просить суд ухвалити судове рішення, в протилежному випадку у міської ради з`явиться право звертатися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, від встановлення цього факту безпосередньо залежить питання щодо належності права власності на майно спадкодавця.

58. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

59. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23.

60. Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, вищевикладеного не врахували та дійшли помилкового висновку, щодо можливості розгляду такої заяви в порядку окремого провадження.

61. Частинами першою та другою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

62. Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням заяви про встановлення юридичного факту без розгляду.

63. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, невизнаними чи оспореними, із належним дотриманням норм цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

2. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року скасувати.

3. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович