Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2018 року у справі №564/200/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 564/200/17

провадження № 61-27291св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Народний дім вікон»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Народний дім вікон» (далі ТОВ «Народний дім вікон») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог зазначило, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Народний дім вікон» 26 травня 2015 року було укладено договір банківського обслуговування б/н, відповідно до умов якого позичальникові було встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 02 червня 2015 року між

ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки

№ POR1433247888943, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за виконання ТОВ «Народний дім вікон» зобов'язань за кредитним договором, як солідарний боржник.

ТОВ «Народний дім вікон» зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів належним чином не виконало, внаслідок чого у нього станом на 11 січня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 422 568,78 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 200 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 133 465,95 грн, пені - 67 502,83 грн та комісії за користування кредитом - 21 600,00 грн.

Посилаючись на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача, як поручителя виконання зобов'язання ТОВ «Народний дім вікон» за кредитним договором, заборгованість у розмірі суми наданого кредиту - 200 000,00 грн.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від

07 квітня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26 травня 2015 року в розмірі 200 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 000,00 грн та витрати за публікацію оголошення про виклик відповідача до суду в розмірі 130,00 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Народний дім вікон» порушив умови кредитного договору, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Ураховуючи, що належне виконання ТОВ «Народний дім вікон» зобов'язань за кредитним договором забезпечене порукою ОСОБА_1, який підписавши договір поруки надав свою згоду на наступне збільшення обсягу його відповідальності, суд дійшов висновку, що з відповідача, як з поручителя, підлягає стягненню заборгованість ТОВ «Народний дім вікон» за кредитним договором.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 23 травня

2017 року виправлено допущену в резолютивній частині заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року помилку, викладено перший абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ «Народний дім вікон» про стягнення заборгованості задовольнити».

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 23 травня

2017 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від

07 квітня 2017 року залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Костопільського районного суду від 07 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявність в договорі поруки умови про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без укладення додаткового договору чи з'ясування у інший спосіб згоди поручителя, суперечить вимогам закону, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки порука, як акцесорне зобов'язання забезпечення повернення позичальником кредитних коштів, є припиненою.

У касаційній скарзі, поданій до суду касаційної інстанції у серпні 2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2017 року та залишити в силі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 року, судові витрати покласти на відповідача.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не надав належну оцінку тому факту, що зміна зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, відбулась за згодою поручителя, яку він надав під час укладання договору поруки (пункт 1.1. договору поруки). За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що порука є припиненою, а тому відсутні підстави для задоволення позову, є необгрунтованим.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

18 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 травня 2015 року між

ТОВ «Народний дім вікон» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського обслуговування б\н, що складається із заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг, за умовами якого ТОВ «Народний дім вікон» установлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26006056211420 у розмірі 10 000,00 грн, який було збільшено до 200 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 02 червня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1433247888943, відповідно до умов якого поручитель (ОСОБА_1.) зобов'язався відповідати перед кредитором (ПАТ КБ «ПриватБанк») за виконання зобов'язань ТОВ «Народний дім вікон» за кредитним договором, як солідарний боржник. Пунктом 4.1 договору поруки від 02 червня 2015 року сторони узгодили, що порука припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Згідно пункту 3.2.1.1.6. умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).

За правилами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Згідно статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановлених договором поруки.

Згідно частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки від 02 червня 2015 року поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «Народний дім вікон» за угодами-приєднання до розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» умов та правил надання банківських послуг (далі «угода 1»). Якщо під час виконання «угоди 1» зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за «угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд необгрунтовано не взяв до уваги наявність в договорі поруки умови про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з'ясування іншим чином згоди на це поручителя.

У свою чергу, урахувавши зазначену у пункті 1.1 умову договору поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підписавши договір поруки ОСОБА_1 надав згоду на наступне збільшення обсягу його відповідальностіза зобов'язаннями ТОВ «Народний дім вікон» за договором банківського обслуговування без додаткового узгодження з ним збільшення відповідальності поручителя.

Таким чином, зміна зобов'язання за договором банківського обслуговування, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулася за згодою ОСОБА_1, яку він надав під час укладення договору поруки, а тому застосування судом апеляційної інстанції положень статті 559 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2017 року підлягає скасуванню, з залишенням у силі заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від

07 квітня 2017 року.

За змістом статті 416 ЦПК України суд в резолютивній частині зазначає про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, сплачений ним при її поданні судовий збір у розмірі 3 600,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2017 року скасувати, заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2017 рокузалишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 3 600,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик