Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 428/2234/17

провадження № 61-32515св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» на рішення апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Гаврилюка В. К., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінг» (далі - ТОВ СП «Укрзовніштрейдінг») про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 01 січня 1992 року до 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінг»та обіймав посаду майстра по ремонту технологічного обладнання. За відсутності постачання на підприємство сировини та відсутності ринків збуту готової продукції виробництво на підприємстві було зупинено, введений простій виробництва і запроваджена оплата праці персоналу підприємства у розмірі 2/3 окладу з 01 листопада 2013 року. Через зупинення виробництва, позивач з 14 квітня 2014 року до дня звільнення перебував у відпустці без збереження заробітної плати. З березня 2014 року позивачу не виплачувалася заробітна плата, єдиний соціальний внесок за працівників відповідач перестав сплачувати з листопада 2013 року, у зв'язку з чим з цієї дати за сімнадцять місяців до дня звільнення Пенсійним фондом України припинено нарахування позивачеві страхового стажу, тому 16 квітня 2015 року він був змушений звільнитись з підприємства за власним бажанням. Заборгованість відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з березня 2014 року до квітня 2014 року становить 2 770 грн, компенсація втрати частини заробітної плати - 2 631,66 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2015 року до 28 лютого 2017 року - 72 930 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на його користь нараховану за березень - квітень 2014 року, але не сплачену заробітну плату в розмірі 2 770 грн; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на 31 січня 2017 року - 2 631,66 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2015 року до 28 лютого 2017 року - 72 930 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 травня 2017 року (у складі судді Журавель Т. С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з березня до квітня 2014 року в розмірі 2 770 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 2 631,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь держави судовий збір у розмірі 54,05 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проведений позивачем відповідно до вимог законодавства, представником відповідача позов у вказаній частині визнано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Затримка виплати позивачу належних сум заробітної плати у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини відповідача, а через настання обставин непереборної сили, тому на час постановлення рішення немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. Стягнуто з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72 930 грн без утримання податку й інших обов'язкових платежів та судовий збір у розмірі 802,23 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідачем не було надано до суду сертифікат Торгово-промислової палати України, який би засвідчував форс-мажорні обставини для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, який є єдиним належним доказом, підтверджуючим настання обставин непереборної сили (форс-мажорні), що мали місце на території проведення антитерористичної операції для звільнення від відповідальності за невиплату заробітної плати. Оскільки між позивачем та відповідачем не існувало спору про суми заборгованості, належні позивачу при звільненні, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2015 року до 28 лютого 2017 року, з урахуванням заявлених позовних вимог, становить 72 930 грн.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ СП «Укрзовніштрейдінг», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати або застосувати принцип співмірності, оскільки затримка у такій виплаті виникла не з вини підприємства, що підтверджується сертифікатом від 26 травня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (72 930 грн), яка у двадцять разів перевищує розмір невиплаченої за один місяць заробітної плати позивачу, отже, не є співмірною із заборгованістю. Затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні є не результатом провини роботодавця, а наслідком критичного виробничого та фінансового становища підприємства, спричиненого проведенням антитерористичної операції (далі - АТО) в регіоні з неналежним постачанням електроенергії, та, як наслідок, тривалим простоєм виробничих потужностей і відсутністю фінансових надходжень від продажу продукції, необхідних для своєчасної виплати заробітної плати та своєчасного розрахунку при звільненні.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі наказу від 03 лютого 1992 року був прийнятий до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на посаду майстра по ремонту технологічного обладнання у відділення по виробництву гранульованого карбоніту.

16 квітня 2015 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується наказом відповідача від 16 квітня 2015 року та трудовою книжкою.

У день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку.

13 березня 2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області видано судовий наказ № 2-н/428/204/2015, яким стягнуто з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень - квітень 2014 року в розмірі 2 770 грн. Судовий наказ не скасований і набрав законної сили.

На час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 770 грн позивачу не виплачена.

Встановлено, що загальна заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за березень - квітень 2014 року становить 2 770 грн, а саме: за березень 2014 року - 1 748 грн, за квітень 2014 року - 1 022 грн, що підтверджено довідкою про доходи від 15 січня 2015 року, яка видана ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест».

Відповідно до поданого позивачем розрахунку компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її вплати станом на 31 січня 2017 року становить 2 631,66 грн.

Сертифікатом № 7566, який виданий 26 травня 2017 року Луганською регіональною торгівельно-промисловою палатою, на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44 (5), засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройний конфлікт або погроза такого конфлікту, акти тероризму, диверсії, руйнування електромереж на території Луганської області; ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» щодо зобов'язання виготовити та поставити діоксид вуглецю рідкого вищого ґатунку у кількості 3 850 т у термін до 31 грудня 2014 року за контрактом № 16-КОМ-12-13 від 23 грудня 2013 року, укладеними з ТОВ «Трейдінвест», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 30 квітня 2014 року та дата закінчення - тривають на 26 травня 2017 року, дату встановити неможливо.

У заяві про засвідчення форс-мажорних обставин, із якою ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» зверталося до Луганської регіональної Торгово-промислової платати, відповідач просив засвідчити форс-мажорні обставини щодо зобов'язання виготовити та поставити діоксид вуглецю рідкого вищого ґатунку у кількості 3 850 т у строк до 31 грудня 2014 року за контрактом № 16-КОМ-12-13 від 23 грудня 2013 року, укладеними з ТОВ «Трейдінвест», які унеможливили його виконання у кількості 2750 т у період з травня до 31 грудня 2014 року.

У пояснювальній записці від 22 травня 2017 року до заяви про засвідчення форс-мажорних обставин ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» вказувало, що з травня 2014 року до дня подання цього пояснення на підприємстві склалися обставини непереборної сили, що унеможливило здійснення господарської діяльності на території Луганської області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються трудового законодавства і справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин щодо відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Втрата контролю своїх виробничих потужностей підприємства, що є результатом непереборної сили, та, як наслідок, відсутність можливості виконання зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 115 та 116 КЗпП України, зокрема в частині виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, не може бути підставною для застосування норми статті 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши, що відповідачем було отримано сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» при здійсненні господарської діяльності в частині виконання контракту від 23 грудня 2013 року № 16-КОМ-12-13, які завдали збитків підприємству в цілому (період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 30 квітня 2014 року та дата закінчення - тривають на 26 травня 2017 року, дату встановити неможливо), суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального закону не перевірив, чи вказані обставини (обставини непереборної сили) позбавили відповідача можливості виконати обов'язки щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача в частині виплати заробітної плати при звільнені, тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 квітня 2015 року до 28 лютого 2017 року в розмірі 72 930 грн.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки обставинам непереборної сили, які підтверджуються сертифікатом № 7566, виданим 26 травня 2017 року Луганською регіональною торгівельно-промисловою палатою, а також не перевірено настання негативних наслідків для працівників відповідача, зокрема позивача, що виникли внаслідок невиконання вищевказаного контракту.

Враховуючи наведене, судам необхідно об'єктивно дослідити наявні у цій справі докази, встановити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, врахувати зазначені вище норми матеріального права та вирішити заявлені позивачем вимоги згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законними і обґрунтованими та відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

29 серпня 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла мирова угода від 01 серпня 2018 року, підписана сторонами у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що вказана мирова угода затвердженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки суперечить загальним положенням трудового законодавства.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства «Укрзовніштрейдінвест» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 14 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відмовити у затвердженні мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Укрзовніштрейдінг» про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик